Ухвала суду № 87449026, 07.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

07 лютого 2020 року м. Київ № 640/12048/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розгялнувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Державна установа «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Державна установа «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» про визнання протиправним та скасування висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.05.2019 року №12.2-18-4/10837, затверджений Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

04.02.2020 року представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

На думку представника, підставою внесення виробничого цеху ФОП ОСОБА_2 до Генерального плану селища Ворзель Київської області є факт існування оскаржуваного висновку, яким погоджені (затверджені) матеріали обґрунтування розміру санітарно-захисної зони об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на ч. 1 ст. 151 КАС України просить:

- зупинити дію Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 травня 2019 року №12.2-18-4/10837, затверджений ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ЗАХИСТУ СПОЖИВАЧІВ до вирішення судом справи №640/12048/19 по суті;

- заборонити Ворзельській селищній раді, її уповноваженим особам вносити до порядку денного пленарних засідань Ворзельської селищної ради питання щодо затвердження Генерального плану селища Ворзель Київської області до вирішення судом справи №640/12048/19 по суті;

- заборонити Ворзельській селищній раді та ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ МІСТ «ДІПРОМІСТО» ІМЕНІ Ю.М. БІЛОКОНЯ включати до Генерального плану селища Ворзель Київської області (його проекту) виробничий цех ФОП Тагайчинова, який знаходиться за адресою: Київська обл., сел. Ворзель, вул. Героїв Ворзеля, буд. 1 до вирішення судом справи №640/12048/19 по суті.

Вважає, що зазначені заходи забезпечення зумовлять можливість виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог позивача та не допустять включення виробничого цеху ФОП ОСОБА_2 до Генерального плану смт. Ворзель Київської області до оцінки судом законності скорочення санітарно-захисної зони даного підприємства.

За правилами частини 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1,2 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Ознайомившись із доводами, викладеними у вказаній заяві та доданими до такої заяви документами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою згаданої норми визначено умови, за яких допускається таке забезпечення. Зокрема, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З вказаної норми Закону вбачається, що загалом забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Проте, зазначаючи підстави для забезпечення позову в частині зупинення оскаржуваного висновку, представник позивача фактично дублює обґрунтування адміністративного позову, однак, суд зауважує, що наведені представником позивача аргументи, ознаки протиправності оскаржуваного висновку, підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті.

А відповідно - нині, з метою недопущення вирішення справи по суті без ухвалення рішення по справі на підставі наведених обґрунтувань заявника, які у більшості своїй співпадають з обґрунтуванням позову, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного висновку.

Щодо інших запропонованих заявником способів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Як зазначено вище, заявник просить:

- заборонити Ворзельській селищній раді, її уповноваженим особам вносити до порядку денного пленарних засідань Ворзельської селищної ради питання щодо затвердження Генерального плану селища Ворзель Київської області до вирішення судом справи №640/12048/19 по суті;

- заборонити Ворзельській селищній раді та ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ МІСТ «ДІПРОМІСТО» ІМЕНІ Ю.М. БІЛОКОНЯ включати до Генерального плану селища Ворзель Київської області (його проекту) виробничий цех ФОП Тагайчинова, який знаходиться за адресою: Київська обл., сел. Ворзель, вул. Героїв Ворзеля, буд. 1 до вирішення судом справи №640/12048/19 по суті.

Водночас, предметом розгляду даної справи є питання щодо встановлення протиправності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.05.2019 року №12.2-18-4/10837, затвердженого Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

На думку суду, дії, заборонити які просить заявник, не стосуються предмету спору, відтак запропонований заявником саме такий спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України.

Інших достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та вважає за доцільне відмовити представнику позивача у її задоволенні.

Керуючись вимогами статей 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представнику ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда