Ухвала суду № 87448787, 06.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 лютого 2020 року м. Київ № 640/2290/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро визнання протиправними дій та стягнення коштів,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДР: 217080160), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним позивачем у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015, у розмірі 190 000,00 грн. - за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2019;

2) стягнути з відповідача на користь позивача гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015 у розмірі 190 000,00 грн.

Вказану суму позивач вимагає стягнути як суму гарантованого відшкодування відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

В порушення вимог п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України позовна заява не містить викладу обставин та обґрунтування вимоги позивача відносно визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним позивачем у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015, у розмірі 190 000,00 грн. - за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2019.

Позивачем у позовній заяві не зазначено, які саме протиправні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призвели до відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним позивачем у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015, у розмірі 190 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів позовної заяви видно, що позивач просить суд, 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним позивачем у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015, у розмірі 190 000,00 грн. - за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2019 та 2) стягнути з відповідача на користь позивача гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015 у розмірі 190 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що з 2015 року позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок Фонду - за вкладом по договору № 1292/2015 та з грудня 2015 року у відповідача виник обов`язок щодо виплати позивачу суми гарантованого відшкодування за вкладом.

При цьому, позивач акцентує увагу суду на те, що протягом майже 4-х років після прийняття рішення про відкликання банківської ліценції та ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» - сума гарантованого відшкодування не була виплачена.

Позивач додає, що він неодноразово звертався до Фонду з метою отримання відшкодування за вкладом та отримував відмови.

В той же час, звертає увагу суду, що підставою, з якою Фонд відмовляв у виплаті відшкодування, було перебування рахунку № НОМЕР_2 , під арештом.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що 12.04.2018 судом було скасовано арешт накладений на рахунку № 2620700019702 та 23.04.2018 він із заявою звернувся до Фонду задля відшкодування гарантованої суми відшкодування за вкладом, проте листом від 23.05.2018 Фонд відмовив позивачу у відшкодуванні такої суми.

Тобто, про порушення своїх прав позивачу стало відомо 23.05.2018, натомість до суду звернувся лише 31.01.2020, із значним (понад 2 роки) пропуском шестимісячного строку на звернення до суду.

При цьому, подальша частота, періодичність аналогічних звернень не змінює наведеного судом правила обчислення строку звернення до суду на більш пізніший.

Натомість заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску суду не надано.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позовна заява не містить доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

Між тим, з прохальної частини позовної заяви видно, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру у розмірі 190 000,00 грн. (про стягнення коштів) та вимогу немайнового характеру (про визнання протиправними дій щодо відмови).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6 «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2020 - 2102,00 грн.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру 1900,00 грн., а за вимогу немайнового характеру 840,80 грн., що загалом складає 2740,80 грн.

При цьому, посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

В той же час, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

При цьому, відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Пунктом 4 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар;

Відповідно до п. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відтак, проаналізувавши вказані норми у їх взаємозв`язку, можна дійти висновку, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюються на відносини, що виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом є установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Отже, Фонд є спеціальною установою, що забезпечує функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У даному випадку є очевидним, що Фонд не є суб`єктом господарювання, не є кредитодавцем відносно позивача, не виконує для позивача роботи, не надає послуги, не виробляє продукцію, та в рамках профільного законодавства визначений як суб`єкт владних повноважень, зокрема, у публічно-правових відносинах щодо гарантування з боку Держави виплат сум гарантованого відшкодування, які самі по собі не є коштами клієнта на рахунку у банку, а сплачуються за рахунок Фонду, у т.ч. за рахунок державних коштів, як підтвердження гарантії з боку Держави стабільності банківської системи.

При цьому, позивач, в контексті бажання отримати від Держави (в особі Фонду) суми гарантованого відшкодування, не є по відношенню до Фонду позичальником за договором про надання споживчого кредиту та між ними відсутні відносини, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З огляду на що відносини, які склалися між позивачем та Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб, не є відносинами, на які розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», а відтак ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

В іншому б випадку, тобто як зазначає позивач, що відносини з Фондом є відносинами в рамках Закону України «Про захист прав споживачів», даний спір не підлягав би вирішенню в рамках адміністративної юрисдикції, оскільки носив би характер приватно-правових відносин, а не відносин у сфері публічної адміністрації.

Що стосується посилання позивача на судову практику щодо сплати судового збору, зокрема, у справі № 817/649/16, слід зазначити, що висновки судів у вказаній справі ґрунтуються на інших відносинах сторін та стосуються інших обставин, які не є ідентичними з обставинами, зазначеними у заявленому позові. Так, як вбачається з судових рішень, розміщених в ЄДРСР, у вказаній справі, позов пов`язаний з порушенням прав позивача за договором банківського вкладу, предметом позову є стягнення з Фонду майнової відповідальності, відсотків в еквіваленті доларів США у зв`язку із наявністю судового рішення місцевого загального суду та виконавчого листа, виданого Кузнецовським міським судом по справі №565/1040/15-ц. Із судових рішень по даній справі вбачається, що заявник звернувся до суду з позовом до банку про стягнення відсотків за банківським вкладом, відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідальність за невиконання платіжного доручення.

Тобто, йдеться про інші відносини та обставини, неспівставні з обставинами даної справи, в якій, як вже зазначалося, позивач не є стягнення коштів, які перебували на рахунку стягнення відсотків за вкладом, поза межами процедури та сум гарантованого відшкодування.

Таким чином, наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) уточненої позовної заяви із обгартуванням які саме протиправні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призвели до відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним позивачем у ПАТ Банк «Контракт» за договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1292/2015, у розмірі 190 000,00 грн;

2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

3) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 2740,80 грн.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.А. Кармазін