Рішення № 87448228, 06.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 р. № 520/13071/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в спрощеному порядку у письмову провадженні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/13071/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3299-23 від 13.11.2019; визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-3299-23 від 13.11.2019 незаконною та скасувати її в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки він не має чистого доходу від здійснення незалежної адвокатської діяльності, з якої повинен нараховувати і сплачувати ЄСВ, а його доходом є тільки державна пенсія, яка не підлягає оподаткуванню, позивач вважає, що не є суб`єктом сплати ЄСВ. Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-3299-23 від 13.11.2019 винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а отже, підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито спрощене провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 06.02.2020 замінено відповідача, Головне управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, 24.12.2019 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску на загальних підставах. Станом на 31.10.2019 за ОСОБА_1 обліковувався борг по ЄСВ у сумі 30351,35 грн, у зв`язку з чим, контролюючим органом сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску у вказаному розмірі. Таким чином, представник податкового органу просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, отримує пенсію за вислугу років з 22.11.2006 р., що підтверджується пенсійним посвідченням №17471 від 07.12.2006 та витягом з пенсійної справи позивача № 10029546.

Відповідно довідки про взяття на облік платника податків адвокат Стародубов ОСОБА_2 взятий на облік з 18.04.2007 р. в ДПІ у Ленінському районі м. Харків. З повідомлення слідує, що з 11.04.2007 року позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску у УПФУ Ленінського района м. Харків за номером 8806, основний вид економічної діяльності по КВЕД 74.11.1 – адвокатська діяльність.

13.11.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3299-23 від 13.11.2019 щодо заборгованості з єдиного внеску в загальному розмірі 30351,35 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п. 52.3).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону №2464-VІ, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI в редакції, що діє з 1 січня 2017 року, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, вищенаведена стаття 4 Закону №2464-VI передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон № 1788-ХІІ), трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-ІV), за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на викладене, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 826/28012/15, від 11 грудня 2018 року у справі № 822/621/16.

Із набранням чинності Законом України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року правове регулювання спірних правовідносин змінилося.

Так, частину четверту статті 4 Закону № 2464-VI викладено у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування".

Таким чином, із набранням чинності Законом України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року (11 жовтня 2017 року), фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, також звільняються від сплати за себе єдиного внеску у разі отримання пенсії та при досягненні віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

При цьому, суд зазначає, що буквальне тлумачення зазначеної редакції частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI свідчить про те, що досягнення відповідного віку та отримання пенсії не є взаємопов`язаними обставинами, тобто умова досягнення пенсійного віку за статтею 26 Закону № 1058-IV не пов`язана із необхідністю отримання пенсії саме за віком та саме за Законом № 1058-IV. Тобто підставами для застосування до фізичної особи - підприємця положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, є досягнення жінкою віку 55 років та отримання будь-якого виду пенсії.

Водночас, сам лише факт отримання пенсії за вислугу років, без наявності в особи статусу особи з інвалідністю та/або недосягнення нею відповідного віку, не дає підстав для застосування частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI щодо звільнення від сплати єдиного внеску.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців , осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ".

Позивач не є фізичною особою-підприємцем, а також членом фермерського господарства.

В матеріалах справи відсутні докази наявності інших обов`язкових обставин для звільнення позивача від сплати за себе єдиного внеску (статус особи з інвалідністю та/або досягнення відповідного віку).

Таким чином, враховуючи те, що позивач отримує пенсію саме за вислугу років, проте, не є особою з інвалідністю та/або не досягла відповідного віку та/або не отримує пенсію за віком, то на неї не розповсюджуються положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 1640/2837/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо неможливості застосування до позивача дії частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI щодо звільнення від сплати єдиного внеску.

Згідно вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, яка прийнята саме на виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, та підпунктом 2 пункту другого розділу VII, чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Підставою у відповідності до якої сформована оскаржувана вимога зазначено - "на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів" .

Суд зазначає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника ЄСВ, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16.

Стосовно посилань позивача на не укладання ним договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Враховуючи ч. 2 ст. 10 Закону № 2464 такий договір можу бути укладений з особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач по справі відноситься до категорії платників податків, які передбачені п. 4 ч. ст. 4 Закону № 2464.

Враховуючи вищенаведене, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, не є платниками, з якими органом доходів та зборів необхідно укладати договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до положень ст.10 Закону України №2464-VI.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 169/20-40-05-11-10/34468467 від 01.10.2019 висновків, а відтак і законності винесеного спірного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а отже, є такими , що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко