Рішення № 87448224, 29.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 січня 2020 р. справа № 520/12014/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

позивача - ОСОБА_1 В.,

представника відповідача - Саєнко Л.І. (довіреність №1204/9/20-40-08-06-08 від 25.09.2019, наказ ДПС від 05.09.2019 №106-о)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2019 року №Ф-15780-17 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 10991,80 грн., яка виникла станом на 31.03.2019 року;

- стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, в жовтні 2019 дізналась, що Головним управління ДФС у Харківській області прийнято податкову вимогу №Ф-15780-17 від 08.04.2019 про стягнення з ОСОБА_2 боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 10991,80 грн. Позивач стверджує, що єдиний внесок за провадження незалежної професійної діяльності сплачений у повному обсязі у встановлений термін. З 02.03.2018 року позивач перебуває у трудових відносинах з ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", який регулярно сплачує єдиний внесок з нарахованого позивачу доходу, таким чином відсутні підстави для зобов`язання позивача вести подвійний облік доходів та витрат. Таким чином, оскаржувана вимога відповідача є незаконною та прийнята без дотримання вимог чинного законодавства.

Представником Головного управління ДПС в Харківській області до суду надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа з ознакою яка здійснює незалежну професійну діяльність - (адвокат) з 27.11.2003 року. З 01.01.2017 року особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску. Також відповідач зазначив, що законодавцем чітко розмежовано платників єдиного внеску, а саме: роботодавців, які фактично сплачують ЄСВ за найманих працівників, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому законом не передбачено можливості вибіркової чи альтернативної сплати ЄСВ особами, що провадять незалежну професійну діяльність та одночасно перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями.

Ухвалою суду від 14.11.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року замінено неналежного відповідача по справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Саєнко Л.І. (довіреність №1204/9/20-40-08-06-08 від 25.09.2019, наказ ДПС від 05.09.2019 №106-о), у судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_2 , 27.11.2003 року набула статус адвоката, відомості про що занесені до Єдиного державного реєстру адвокатів України, право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом №264 від 07.02.2007 року.

Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Київське управління) як платник єдиного податку, якому встановлено ознаку провадження незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, позивач надав до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (а.с.33-35). Крім того, позивачем за весь період перебування на обліку, як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю по березень 2018 року включно сплачено єдиний соціальний внесок.

Згідно наказу (розпорядження) Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" №102 від 10.03.2018, ОСОБА_2 з 02.03.2018 прийнята на роботу до відділу представництва інтересів підприємства провідним юрисконсультом (а.с.36).

Позивач в позовній заяві зазначив, що 31.10.2019 року дізнався про наявність спірної податкової вимоги, коли на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД" надійшла постанова державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова ГТУЮ у Харківській області про примусове виконання вимоги №Ф-15780-17 від 08.04.2019, виданої Головним управлінням ДФС у Харківській області про стягнення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10991,80 грн.

Для з`ясування підстав прийняття спірного рішення, ОСОБА_2 звернулась з заявою до відповідача.

Листом №4238/ФОП/20-40-57-08-18 від 06.11.2019 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило позивачу, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачу винесено рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №0002575706 від 17.01.2019 на суму 3656,26 грн.

Станом на 31.03.2019 року за ОСОБА_2 обліковувався борг по ЄСВ у сумі 10991,80 грн., у зв`язку з чим податковим органом на підставі абз.2 п.3 ст.VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску №Ф-15780-57 від 08.04.2019 на загальна суму 10991,80 грн.

Також зазначено, що така вимога направлена на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку. Конверт повернувся до Головного управління ДФС у Харківській області 08.06.2019 за завершенням терміну зберігання.

Станом на 06.11.2019 року борг (недоїмка) по єдиному соціальному внеску ОСОБА_2 складає 19254,34 грн. (а.с.17-20).

Не погодившись зі спірної вимогою позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на те, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-V не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податковому органі і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 02.03.2018 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" та на даний час займає посаду провідного юрисконсульту.

Починаючи з 02.03.2018 року роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7). (а.с.32).

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу, яка не пов`язана з діяльністю позивача як найманого працівника.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки, єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 (адміністративне провадження №К/9901/25439/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2019 року №Ф-15780-17 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 10991 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 80 коп., яка виникла станом на 31.03.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлений 07 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Панченко