Рішення № 87447749, 07.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3207/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 08.07.2019р. відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньої зарплати за весь час вимушеного прогулу в сумі 960704,66грн., яка підлягає донарахуванню та виплаті з 01.02.2008р. по 30.05.2018р., при цьому до нової заробітної плати включити посадовий оклад, доплату за ранг, доплату за вислугу років та середньомісячний розмір премій -30% посадового окладу; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. в сумі 1209843,65грн. нараховану на всю суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу; визнання протиправним та скасування п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця, зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400грн.; зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області виплатити середній заробіток, за весь час затримки виконання рішення суду, щодо виплати середньої зарплати, з 31 травня 2018 року по день фактичного розрахунку в повному обсязі, стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 3000,00грн. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.07.2019р. було зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії та передано заяву про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Танцюри К.О. від 26.07.2019р. у справі №420/3207/19 до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді, з метою вирішення питання про відвід, у порядку визначеному ст. 31 КАС України.

Ухвалою суду від 31.07.2019р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Танцюрі К.О. по справі №420/3207/19.

Ухвалою суду від 05.09.2019р. поновлено провадження у справі.

04.09.2019р. ОСОБА_1 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка 05.09.2019р. прийнята до розгляду судом, у якій позивач просить суд:- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню зарплату за весь час вимушеного прогулу в сумі 1029870,09грн., яка підлягає донарахуванню та виплаті з 01.02.2008р. по 30.05.2018р., при цьому до нової заробітної плати включити посадовий оклад, доплату за ранг, доплату за вислугу років та середньомісячний розмір премій-30% посадового окладу; - стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. в сумі 1284483,37 грн. нараховану на всю суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу; - визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця; - зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400грн.; стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000,00грн.

Ухвалою суду від 20.09.2019р. було залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця, зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2019р. клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі – задоволено, зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019р. по справі №420/3207/19.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019р. по справі №420/3207/19 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019р. в частині залишення позовних вимог без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2019р. зазначив, що постановою Одеського апеляційного адіміністративного суду від 20.02.2018р. по справі №2а-4555/08 його було поновлено на роботі з 01 лютого 2008 р. на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі. Додатковою постановою від 12 червня 2018 року по справі №2а-4555/08/1570 Одеський апеляційний адміністративний суд постановив стягнути з правонаступника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 р. по день поновлення на роботі в розмірі 159 824 грн. 86коп. Позивач зазначав, що суму середнього заробітку суд врахував на підставі довідки від 01.06.2018р. №4396/13/23 про середню заробітну плату ОСОБА_1 , яку надав суду відповідач з розрахунку середньомісячної зарплату у сумі 1297грн.31 коп. (2594,62 : 2). При цьому, позивач вважає, що відповідач зробив розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу із середньої заробітної плати нижче мінімальної заробітної плати, яка з 01 січня 2018 р. становила 3723,00 грн. Позивач зазначав, що відповідач, на його думку, проігнорував вимоги п.6,10 Порядку №100 та з вини відповідача позивачу не були виплачені всі суми які необхідно було враховувати при розрахунку середньої зарплати і у визначений судом строк, а тому це є підставою для відповідальності, передбаченою ст.ст.235, 236 КЗпПУ, тобто виплати позивачу його середнього заробітку за весь час затримки з 31 травня 2018 року по день фактичного розрахунку. При цьому позивач зазначив, що стягнута судом сума виплачена позивачу 20.06.2018р. Також, позивач вказав, що згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018р. позивач був поновлений на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи та головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області позивачу встановлено посадовий оклад головного спеціаліста в сумі 4800 грн. (група оплати праці 7 - це 7 ранг категорії посад «В») що відповідає схемі посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017р. При цьому, як зазначав позивач, йому встановлено 9 ранг державного службовця, а саме найнижчий ранг державної служби у категорії «В» і відповідає 9 групі оплати праці. Позивач не погоджується із вказаним, вказавши, що до цієї групи відноситься спеціаліст державного органу з посадовим окладом 3600 грн. призначений на посаду вперше. ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що він поновлений на роботі, а не призначений на посаду вперше та відповідно до Положення №658 ранги присвоювалися державним службовцям в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Водночас, позивач зазначав, що на момент атестації у грудні 2007 року він мав стаж роботи на державній службі 11 років 7 місяців, закінчив у 2003 році Одеський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України та має диплом магістра державного управління. Таким чином, на думку позивача, стаж роботи до незаконного звільнення 11 років 7 місяців та рівень професійної підготовки дають йому право на присвоєння 6 рангу державного службовця, але відповідно до займаної посади головного спеціаліста - 7 ранг. При цьому, позивач вказав, що у зв`язку з незаконними, на його думку, діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та просить стягнути моральну шкоду у сумі 3000,00 грн. Також, ОСОБА_1 зазначив, що його середня заробітна плата з урахуванням виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів становитиме: посадовий оклад – 4800,00 грн. плюс надбавка за вислугу років - (50% посадового окладу) 2400,00 грн. плюс доплата за 7-й ранг 400,00 грн. плюс премія за місяць з врахуванням щорічної премії – 1440,00 грн., загальна середньомісячна зарплата становитиме 9040,00 грн. Разом з тим, позивач, посилаючись на положення ст.34 Закону України «Про оплату праці» та ст.1.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат», просить суд зобов`язати відповідача виплатити визначену ним суму компенсації втрати частини заробітної плати.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов від 30.07.2019р., вказавши, що органом який розглянув на користь ОСОБА_1 спір про поновлення його на роботі (службі) в Головному управлінні ветеринарної медицини в Одеській області, правонаступником якого є відповідач, був Одеський апеляційний адміністративний суд. Представник відповідача зазначав, що визначений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 01.02.2018р. по 30.05.2018р. у розмірі 159824,86грн. перерахований позивачеві Головним управлінням платіжними дорученнями №453 від 19.06.2018р. та №459 від 19.06.2018р. Таким чином, як зазначив представник відповідача, звернувшись до Одеського окружного адміністративного суду із позовними вимогами до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області в частині стягнення середнього заробітку, передбаченого ч.2 ст. 235 КЗпП України, за час вимушеного прогулу з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. з підстав поновлення позивача на службі у відповідача постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 р. у справі № 2а-4555/08/1570, ОСОБА_1 повторно заявив вимоги з того ж самого предмету спору, які вже були розглянуті судом та рішення суду щодо яких вже набрало законної сили. Водночас, представник відповідача зазначав, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. у сумі 159 824,86 грн. Одеським апеляційним адміністративним судом у додатковій постанові від 12.06.2018 р. у справі № 2а-4555/08/1570 проведений вірно та відповідно до нормативно-правових актів України, а норми абзацу 7 п. 2 та п. Порядку № 100 не застосовуються у спірних відносинах. Виплачений середній заробіток обчислений відповідно до абз. 3 п. 2 10 Порядку № 100 з урахуванням доплат позивачеві за ранг та вислугу, які існували у позивача на дату звільнення, а збільшення критерію вислуги років у зв`язку із поновленням позивача на службі на час /вимушеного прогулу чинним законодавством при розрахунку середнього заробітку не передбачене. Також, представник відповідача зазначав, що 30% премії на які посилається позивач можуть відповідно нараховуватись працівнику, однак це не свідчить про те, що вона взагалі виплачувалась. Також, на думку представника відповідача, відсутні будь-які підстави для накладення на відповідача штрафних санкцій передбачених ст.256 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №55. Щодо вимог ОСОБА_1 про присвоєння 7 рангу державного службовця, відповідач зазначав, що відповідно доч. 6 ст. 39 ЗУ «Про державну службу» (2015 р.) черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Проте, у позивача не було фактичної діяльності у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області (яке створене у 2016 р.), не було відповідної діяльності у позивача і у Головному управлінні ветеринарної медицини в Одеській області з 01.02.2008р. та тотожні вимоги містить і Порядок присвоєння рангів державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р. №306.

06.08.2019р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначав, що у довідці від 01.06.2018р. №4396/13/23 відповідач вказав про те, що середня заробітна плата розрахована відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995р. №100 та, на думку позивача, фактично відповідач проігнорував вимоги п.10 Постанови, а саме, те, що у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, які враховуються при обчислені середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок, посадових окладів (лист Міністерства соціальної політики України від 10.05. 2017 р. №1380/0/101-17/282). При цьому, на думку позивача, відповідач ігнорує також і те що Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005р. №1132 було внесені доповнення до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Позивач вказав, що не погоджується із твердження відповідача, що постановою КМУ від 25.01.2018р. №24 внесені тільки до посадових окладів без зміни структури заробітної плати так як Постанова КМУ №24 від 25.01.2018р. називається «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018р.» та відповідач безпідставно стверджує, що позивачу премія не підлягає нарахуванню так як він не був присутній на роботі. Разом з тим, позивач зазначав, що право на отримання компенсації не ставиться у залежність від попереднього нарахування цих доходів. При цьому, позивач зазначав, що оцінювання службової діяльності проходять працівники які працюють, а позивач не працював, оскільки був незаконно звільнений з роботи з вини відповідача і поновлений на роботу на тій же посаді за рішенням суду.

25.10.2019р. до суду від позивача надійшли пояснення по справі у яких ОСОБА_3 зазначав, що відповідач нарахував середню заробітну плату (довідка від 01.06.2018р.) із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 61,78 грн., чим порушив Порядок розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зокрема абз. 2, 7, 8 п.2 та абз. 3 п.8 Порядку №100. Враховуючи викладене, як зазначив позивач, середня зарплата ОСОБА_4 з урахуванням виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів становитиме посадовий оклад-5110,00грн., надбавка за вислугу років (50% посадового окладу 2555,00 грн.), доплата за 7-й ранг 400,00грн., премія за місяць з врахуванням щорічної премії 1533,00грн., що разом відповідає сумі 9598,00грн.

14.11.2019р. до суду від представника ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо недоліків довідки відповідача для розрахунку середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу та порушення Порядку №100 у зв`язку з не проведенням коригування середньої зарплати. Згідно вказаних пояснень позивач зазначав, що у довідці не вказано, що включено у середню зарплату за грудень 2007 року та січень 2008 року, тобто посадовий оклад, надбавка за вислугу років, доплата за ранг, сума премії та інші виплати які включаються у розрахунок відповідно до вимог п.3 Порядку №100. Крім того, як зазначив позивач, відповідач у порушення абз. 7, 8 п.2 Порядку №100 не провів коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям із зміною структури заробітної плати з січня 2018 року.

27.01.2020р. до суду від представника позивача надійшли пояснення у яких представник ОСОБА_1 зазначав, зокрема, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і не може бути зменшена за будь-яких обставин. Також, представник позивача вказав, що відповідач надав довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період з грудня 2007 року по січень 2008 року з якої неможливо встановити які виплати відповідач включив до нарахованої зарплати та їх розмір і чи відповідають виплати вимогам абз. 7, 8 п.2 та п.3 Порядку №100. У зв`язку з тим, що розгляд справи проходить досить тривалий час і з 1 січня 2019 року знову були підвищені посадові оклади державним службовцям то розрахунок середньої зарплати необхідно провести згідно з новими умовами оплати праці керуючись абз. 7,8 п.2 Порядку №100. Згідно пояснень позивача, ОСОБА_3 вважає, що саме з вини відповідача позивачу не були виплачені всі суми які необхідно було враховувати при розрахунку середньої зарплати і в зазначений судом строк та нарахувати компенсацію. Водночас, позивач зазначив, що ще на момент атестації в грудні 2007 року він мав стаж роботи на державній службі 11 років 7 місяців, закінчив у 2003 року Одеський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України та має диплом магістра державного управління. Таким чином, як вказав представник позивача, стаж роботи до незаконного звільнення 11 років 7 місяців та рівень професійної підготовки дають право на присвоєння 6 рангу державного службовця, але відповідно до займаної посади головного спеціаліста достатньо мати 7 ранг. Враховуючи викладене, на думку представника позивача, незаконно звільненому працівникові при поновленні на роботі повинен присвоюватись автоматично той ранг який відповідає займаній посаді на момент поновлення на роботі так як доплата за ранг відноситься до оплати праці і згідно чинного законодавства терміну давності для стягнення не донарахованої зарплати не має.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського апеляційного адміністратвиного суду від 20.02.2018р. по справі №2а-4555/08/1570 було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року; прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Управління ветеринарної медицини в Одеській області № 05-к від 31.01.2008р. в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 01.02.2008 р.; стягнуто з Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі, в решті позову, - відмовлено (а.с.30-34 т.1).

Додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. №2а-4555/08/1570 задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №2а-4555/08/1570 та стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2008р. по день поновлення на роботі 159824,86грн. (а.с.35-36 т.1).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №222-к на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018р. у справі №2а-4555/08/1570 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу органзації протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 01.02.2008р.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к встановлено ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, відповідно до ст.52 Закону України «Про державну службу», надбавку за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, з 31 травня 2018 року. Станом на 30.05.2018р. стаж державної служби складає 22 рок 1 місяць 26 днів. Відповідно до ст.ст. 6, 39 Закону України «Про державну службу» присвєно 9 ранг (категорія В) державного службовця (а.с.37 т.1)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1,2 ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із ч.7 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Як встановлено судом під час з`ясування офіційних обставин справи, додатковою постановою від 12.06.2018р. №2а-4555/08/1570 задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №2а-4555/08/1570 та стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2008р. по день поновлення на роботі 159824,86грн.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №222-к ОСОБА_1 поновлено на посаді та відповідно до платіжних доручень від 19.06.2018р. №453, №458, №459 кошти стягнуті додатковою постановою суду від 12.06.2018р. №2а-4555/08/1570 сплачено на користь ОСОБА_1 20.06.2018р., з урахуванням сплати податків (а.с.10-12 т.2).

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту додаткової постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі №2а-4555/08/1570, суд, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, яким затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та довідку від 01.06.2018 р. № 4396/13/23, визначив, що заробітна плата позивача за період роботи з грудень-січень 2008 року становить 2594, 62 грн., загальна кількість робочих днів у цьому періоді складає 42 днів. Таким чином середньоденний заробіток позивача становить 61,78 грн. Кількість днів вимушеного прогулу становить 2587 робочих днів, у зв`язку з чим сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 159 824, 86 грн. (2587 дн. х 61,78 грн.).

При цьому, суд враховує, що положення пунктів 2 та 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 були чинними на момент прийняття додаткової постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі №2а-4555/08/1570.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача та представника позивача на те, що з вини відповідача не були виплачені всі суми які необіхідно було врахувати при розрахунку середньої заробітної плати, а довідка від 01.06.2018р. №4396/13/23 не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, оскільки органом який розглянув спір про поновлення на посаді та який визначив розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є Одеський апеляційний адміністративний суд , а не Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Зазначена додаткова постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі №2а-4555/08/1570, якою визначено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2008р. по день поновлення на роботі, позивачем не оскаржена та не скасована, доказів іншого до суду не надано.

Враховуючи положення ч.4 ст.78 КАС України, що обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи та те, що додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі №2а-4555/08/1570 встановлений розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2008р. по день поновлення на роботі, який склав 159824,86грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньої зарплати за весь час вимушеного прогулу в сумі 1029870,09грн., яка підлягає донарахуванню та виплаті з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Таким чином, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Враховуючи викладене, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16 та підтримана у постанові Верховного суду від 20.02.2018р. по справі №522/5664/17.

19.06.2018р. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області направлено та 20.06.2018р. банком проведено через рахунки на адресу ОСОБА_1 , на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. у справі 2а-4555/08/1570, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 128659,02грн., з урахуванням податків (а.с.10-12 т.2)

Враховуючи викладене та те, що 20.06.2018р. ОСОБА_1 була виплачена визначена у додатковій постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справ №2а-4555/08/1570 сума, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. в сумі 1284483,37 грн. нараховану на всю суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця та зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400грн., судом встановлено наступне.

Механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження визначений Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306.

Пунктом 5 Порядку №306 встановлено, що підставою для прийняття рішення про присвоєння державним службовцям, які займають посади державної служби категорії “Б” та “В”, чергового рангу є подання служби управління персоналом суб`єктові призначення, погоджене безпосереднім керівником, якщо такий керівник не є суб`єктом призначення.

Статтею 39 Закону України « Про державну службу» від 10 грудня 2015 року

№ 889-VIII визначено, що ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев`ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів. Присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг. Ранги державним службовцям присвоює суб`єкт призначення, крім випадків, передбачених законом. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг. Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу. За сумлінну службу державному службовцю у зв`язку з виходом на пенсію присвоюється черговий ранг поза межами відповідної категорії посад. У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду. В особовій справі та трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

Постановою Кабінету Міністів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 6 квітня 2016 р. № 292 затверджено, зокрема, Схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів, відповідно до якої головному спеціалісту державного органу відповідає 7 ранг, провідному спеціалісту державного органу - 8 ранг, спеціалісту державного органу - 9 ранг.

ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 01.02.2008 р.

Як встановлено судом та підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 БТ –ІІ №4045 від 01.04.1989р. на момент звільнення ОСОБА_1 з займаної посади наказом Управління ветеринарної медицини в Одеській області № 05-к від 31.01.2008р., позивач мав найнижчий ранг державного службовця, що на той час відповідало 11 рангу державного службовця.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 поновлено на посаді з 01.02.2008р., який на той час мав найнижчий ранг державного службовця та діючим законодаством України не передбачено можливості присвоєння наступного рангу без оцінювання результатів його службової діяльності, що є дискреційними повноваженнями відповідача, суд приходить до висновку про правомірність прийняття наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця та відсутності підстав для його скасування і зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400грн.

Поряд з цим, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3000,00грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2020р.

Суддя К.О. Танцюра

.