Ухвала суду № 87447742, 05.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7018/19

У Х В А Л А

05 лютого 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - Ковальової К.М. (згідно ордеру),

відповідача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - Акрабової О.М. (згідно ордеру),

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення витрат, пов`язаних з утриманням,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 листопада 2019 року надійшла позовна заява Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування па службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України;

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Балтським РС ГУДМС України в Одеській області 22.09.2012, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ за період з 15.08.2013 по 25.06.2016 в сумі 26158,65 грн. та за період з 01.09.2016 до 23.11.2017 в розмірі 79512,59 грн., а всього разом 105671,24 грн.

Ухвалою від 28 листопада 2019 року судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України даний адміністративний позов залишено без руху та надано п`ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

09 грудня 2019 року за вх.№ЕП/9679/19 та 13 грудня 2019 року за вх.№47423/19 до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява з належним чином засвідченими копіями доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року судом продовжено позивачу строк усунення недоліків позовної заяви та надано 5-денний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

09 січня 2020 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву Одеського державного університету внутрішніх справ, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08 січня 2020 року представником позивача до суду подано заяву за вх.№684/20, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_2 звільнений з ОВС 29.12.2017 року, строк звернення позивача до суду сплив 29.03.2018 року, тобто з порушенням строків звернення до суду, у зв`язку з чим просить суд адміністративний позов залишити без розгляду.

13 січня 2020 року представник позивача подала до суду заперечення за заяву про залишення позову без розгляду з клопотанням про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважною та поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У судовому засіданні представник позивача просила відмовити у залишенні позову без розгляду та поновити позивачу строк звернення до суду.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просили даний позов залишити без розгляду.

Вирішуючи вищевказані заяви, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч1 ст. 121 КАС України).

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 № 475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області №2021о/с від 19.12.2017 року ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Одеським державним університетом внутрішніх справ до Балтським районним судом Одеської області було подано позовну заяву від 19.12.2018 року вих.№Ю-1494 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання, тобто з дотриманням 3-річного строку звернення до суду, передбаченого ст.257 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що станом на момент звернення позивача з цивільним позовом до Балтського районного суду Одеської області була правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, згідно якої вирішення спору, який виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання відшкодувати вартість навчання, належить до компетенції цивільного суду.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 20.02.2019 року по справі №493/60/19 цивільну справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання передано до Приморського районного суду м.Одеси для розгляду.

27 березня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №493/60/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання.

Судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду 12.12.2018 року було прийнято постанову по справі №804/285/16, згідно якої судом відступлено від попередньої позиції та зроблено висновок, що спори, які виникли у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання відшкодувати вартість навчання, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Однак, вказана постанова була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 03 січня 2019 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2019 року по справі №493/60/19 клопотання представника Одеського державного університету внутрішніх справ про закриття провадження по справі задоволено. Провадження в цивільній справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання закрито.

Вказана ухвала оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.12.2019 року.

Позовна заява Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 була подана до Одеського окружного адміністративного суду 25 листопада 2019 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що кожен має право на розгляд його справи у суді, суд приходить до висновку, що заяву Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення строку звернення до суду слід задовольнити та визнати причину пропуску Одеським державним університетом внутрішніх справ строку звернення до суду з даним адміністративним позовом поважною, а у задоволенні заяви представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Керуючись ст.ст.7, 9, 122, 123, 167, 240, 241, 248, 294-295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати причину пропуску Одеським державним університетом внутрішніх справ строку звернення до суду з даним адміністративним позовом поважною.

Поновити Одеському державному університету внутрішніх справ строк звернення до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про: визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування па службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України; стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ за період з 15.08.2013 по 25.06.2016 в сумі 26158,65 грн. та за період з 01.09.2016 до 23.11.2017 в розмірі 79512,59 грн., а всього разом 105671,24 грн.

У задоволенні заяви представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.02.2020 року.

Суддя О.А.Вовченко