Ухвала суду № 87447295, 07.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 лютого 2020 року СєвєродонецькСправа № 812/452/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.

за участю:

представника позивача: Чернобая С.С.,

представника відповідача: Татаринової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу про закриття дисциплінарного провадження від 29.12.2016 №3587, наказу про звільнення №54 о/с від 27.01.2017, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації, судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу про закриття дисциплінарного провадження від 29.12.2016 №3587, наказу про звільнення №54 о/с від 27.01.2017, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації, судових витрат.

При зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом позивач просила поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, при цьому зазначено, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду вирішити в судовому засіданні на підставі наданих сторонами доказів та пояснень (т.1 а.с.1).

Під час першого розгляду справи в суді першої інстанції питання строку звернення до суду позивача з адміністративним позовом вирішено не було.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2019 скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2017, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 , якою було залишено без змін постанову суду першої інстанції. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.243-254).

Під час нового розгляду справи по суті, судом поставлено на обговорення заявлене клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Представник позивача підтримав заявлене клопотання позивача в повному обсязі, просив суд поновити строк звернення до суду, зазначивши про те, що ОСОБА_1 з 26.10.2016 була призвана на військову службу за контрактом, та починаючи з того часу спочатку була направлена на навчання у військову частину В4264, с.Старичі. В подальшому позивач була залучена та брала безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на Сході України у якості військовослужбовця. При цьому перебування позивача на військовій службі обмежує її у свободі пересування та у використанні вільного часу від служби, у зв`язку з виконанням службових завдань у зоні АТО, у зв`язку з чим вона не мала права залишати місце служби. Вказані вище обставини унеможливили своєчасно знайти адвоката та отримати кваліфікаційну юридичну допомогу з питань, що є предметом даного позову, як наслідок своєчасно звернутись до суду за захистом порушених прав. Крім того, представник позивача зазначив про те, що жодних доказів, які б свідчили про дату отримання та ознайомлення позивачем з наказом про звільнення, відповідач суду не надав, а в нього таких даних також немає, оскільки позивач наразі продовжує служити в ЗС України та виконувати завдання військовослужбовця в зоні ООС. Також зазначив про те, що перебування позивача на військовій службі у особливий період взагалі, на його думку, перериває строки позовної давності. Тому просив суд вирішити питання строку звернення до суду та у разі необхідності, поновити його.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та 07.02.2020 подав до суду клопотання, в якому просив залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 (т.2 а.с.60-65).

В обґрунтування клопотання зазначив, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений 28.10.2016 між позивачем та Міністерством оборони України, лише підтверджує факт проходження військової служби, а не специфіку виконання військово-службових завдань при проходженні служби та існування обставин , які ускладнювали звернення до суду з цим позовом.

Також зазначив, що довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від 20.03.2017 №81 підтверджує те, що з 20.11.2016 позивач вже не перебувала у м.Старичі Львівської області та станом на 07.12.2016 повернулась до м.Сєвєродонецька.

Окрім того, представник відповідача зазначив про те, що з огляду на змістовне навантаження та нормативне обґрунтування заяви позивача від 12.01.2017, наданої на ім`я начальника ГУНП в Луганській області та скарги від 27.02.2017, наданої на ім`я прокурора Луганської області вбачається, що позивач обізнана про правове регулювання спірних правовідносин, що суперечить її твердженням про відсутність у неї відповідних знань стосовно предмету позову та обставин, які підлягають доказуванню. При цьому, на думку представника відповідача, позивач є суб`єктом права на безоплатну первинну правову допомогу.

Також представник відповідача вказав про те, що довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції не може розцінюватись як доказ цілодобового виконання позивачем бойових завдань, обмеження у пересуванні та позбавлення можливості залишити місце служби.

З огляду на викладене, представник відповідача просив суд залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до положень ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 ст. 122 КАС України також встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому згідно ч. 3 ст. 123 КАС України в наведеній редакції, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених положень КАС України як у старій редакції, так і в новій вбачається, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Так судом встановлено, що наказом військового комісара Сєвєродонецького міського військового комісаріату від 26.10.2016 №234 ОСОБА_1 направлено до 184 Навчального центру ЗС України, військова частина В4264, с.Старичі для укладення контракту з приводу проходження військової служби (т.1 а.с.82).

28 жовтня 2016 року між позивачем та командиром в/ч польової пошти В4264 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу (т.1 а.с.19-20).

Відповідно до п.3 Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, а саме до закінчення особливого періоду, або оголошення рішення про демобілізацію.

Також, відповідно до п.8 Контракту іншими умовами контракту є те, що не менше одного року ОСОБА_1 повинна виконувати бойові (службові) завдання у зоні АТО.

Відповідно до інформації, зазначеної у військовому квитку Серії АВ №345886 від 17.11.2016 позивача з 28.10.2016 зараховано до військової частини В4264, яка знаходиться в с.Старичі Львівської області (т.1 а.с.21-22).

Згідно довідки Військової частини польова пошта В2148 від 20.03.2017 №81 ОСОБА_1 в період з 20.11.2016 по теперішній час безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції у складі військової частини пп В2148 (т.1 а.с.17).

Наказом ГУНП в Луганській області від 27.01.2017 №54 о/с звільнено ОСОБА_1 провідного спеціаліста Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області за п.3 ст. 36 (у зв`язку з призовом або вступом на військову службу) КЗпП України, без виплати заробітної плати з 28.10.2016 по день звільнення (т.1 а.с.11).

Згідно супровідного листа ГУНП в Луганській області від 27.01.2017 №306/111/19-2017 позивача проінформовано про звільнення та запропоновано найкоротшій термін з`явитись до УКЗ ГУНП в Луганській області разом з трудовою книжкою. В додатку містився витяг з наказу ГУНП в Луганській області від 27.01.2017 №54 о/с на 1 аркуші (т.2 а.с.67).

При цьому жодних доказів, які б свідчили про дату отримання позивачем вказаного наказу, відповідач суду не надав.

Трудову книжку позивач отримала ще до свого звільнення 09.02.2016, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 09.02.2016 (т.2 а.с.66).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив суду, що про існування спірних наказів позивач дізналась лише, отримавши від ГУНП в Луганській області від 03.02.2017 лист №61/1/111/22-2017 щодо розгляду її заяви від 12.01.2017 (поданої позивачем ще до офіційного звільнення), до якого в додатках були додані оскаржувані позивачем накази від 29.12.2016 №3587 та від 27.01.2017 №54 о/с (т.1 а.с.14). Однак вказати конкретну дату, коли позивач отримала цю відповідь разом з наказами, представник позивача не зміг в силу відсутності в нього таких даних та спливу часу.

Не надав доказів і відповідач з приводу дати отримання позивачем вказаної відповідь.

27.02.2017 позивач направила до Прокурора Луганської області скаргу на дії відповідача, в якому, зокрема, просила поновити на роботі шляхом скасування наказу про звільнення №54 о/с від 27.01.2017 (т.1 а.с.9-10).

З позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернулась лише 22.03.2017 (т.1 а.с.2-6).

Отже беручи до уваги той факт, що позивач в позовній заяві не заперечує факт пропуску нею строку звернення до суду, відповідачем не надано суду достеменних доказів, які б беззаперечно свідчили про факт отримання позивачем оскаржуваних наказів, те, що представником позивача підтверджується факт дізнання позивачем про існування оскаржуваних наказів саме з відповіді ГУНП в Луганській області від 03.02.2017 №61/1/111/22-2017 на заяву позивача, та того, що вже 27.02.2017 позивач звернулась до Прокурора Луганської області зі скаргою, суд дійшов висновку про те, що позивачем все ж таки пропущено місячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому перебування позивача на військовій службі в Збройних Силах України та залучення її до проведення антитерористичної операції на Сході України у період виникнення спірних правовідносин між сторонами, суд вважає беззаперечними поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки перебування на військовій службі в силу виконання певних обов`язків та завдань обмежує позивача вільно розпоряджатись своїм часом та можливістю як подати самостійно позов своєчасно, так і укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом для представлення її інтересів, а також скористатися правом на безоплатну первинну допомогу. Отже зазначені позивачем причини є об`єктивно непереборними, не залежать від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Як наслідок клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід задовольнити, а у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

Всі викладені з цього приводу заперечення представника відповідача суд вважає неприйнятними по вказаним вище мотивам.

Керуючись статтями 122, 123, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу про закриття дисциплінарного провадження від 29.12.2016 №3587, наказу про звільнення №54 о/с від 27.01.2017, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації, судових витрат.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 07 лютого 2019 року.

Суддя Н.М. Басова