Рішення № 87446976, 27.01.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1516/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 – не з`явився;

за участі представника позивача – Веретенка Євгена Олександровича;

відповідач – Управління Держпраці у Закарпатській області – представник – Фалес Руслан Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Бошелюк Юлії Миколаївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), в якому просила суд: "1. Прийняти до розгляду та задовольнити позовну заяву; 2. Поновити строк на звернення до суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30.07.2019 року; 3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30.07.2019 року.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року було відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року було відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Зокрема, позивач вказує, що за результатами інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідачем складено Акт інспекційного відвідування від 16 липня 2019 року № ЗК 285/215/ПД/АВ, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівника без оформлення трудових відносин. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30 липня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 375570 грн. Позивач вважає, що дана постанова ухвалена без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконною.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30 липня 2019 року позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 23 січня 2019 року ЗК 285/215/ПД/АВ, яким встановлено, що в офіс-магазині ФОП ОСОБА_1 , за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 , знаходилися і виконували роботу з реалізації продукції громадянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 4 його підпункту 6 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у тому числі, крім іншого, було затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а також Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За змістом статті 325 частини 1 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Із врахуванням приписів статті 325 КАС України її частини 1 – Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" застосувалася до 14 травня 2019 року.

Таким чином, інспекційне відвідування та складання Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 16 липня 2019 року за № ЗК 285/215/ПД – проведено, у тому числі відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (про що зазначено у тексті акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю (а.с.а.с. 39-41, 88-90)), яка на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною.

Про здійснення інспекційного відвідування саме у відповідності відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яка в свою чергу на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною свідчить припис про усунення виявлених порушень від 16 липня 2019 року за № ЗК285/215/ПД/АВ/П (а.с.а.с. 43, 95) .

З урахуванням того, що під час проведення інспекційного відвідування відповідачем Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 – втратив чинність, то діючим нормативним документом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України № 877-V.

Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) необхідно застосовувати положення саме Закону України № 877-V, оскільки будь-яких особливостей іншими нормативними документами не встановлено.

Крім того, необхідно зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Згідно зі статтею 4 частиною 4 Закону України № 877-V, виключно законами встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 5 Закону України № 877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 10 Закону України № 877-V, під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Судом в встановлено, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 18 грудня 2014 року за № 22240000000097058 основним видом діяльності якої є оптова торгівля парфумами та косметичними товарами (а.с. 35).

04 липня 2019 року на адресу управління Держпраці у Закарпатській області надійшла скарга громадянки ОСОБА_5 відповідно до якої така вказала, що працювала у ФОП ОСОБА_1 з грудня 2018 року і пропрацювала у неї 7 місяців без офіційного працевлаштування. 01 липня 2019 року ОСОБА_5 була звільнена з роботи. Також громадянка ОСОБА_5 у скарзі зазначила, що у позивача без офіційного працевлаштування також працюють ще три працівника (а.с. 83).

У зв`язку з чим Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 08 липня 2019 року № 130 про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту звернення (а.с. 85).

На підставі вказаного наказу 08 липня 2019 року видано направлення № 621 на проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , строком дії з 12 липня 2019 року по 15 липня 2019 року (а.с. 86).

15 липня 2019 року посадовою особою управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

15 липня 2019 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області складено Акт № ЗК285/215/ПД про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, та надано вимогу про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування у строк до 16 липня 2019 року (а.с.а.с. 88-90).

Позивачу була видана Вимога від 15 липня 2019 року за № ЗК285/215/ПД про надання відповідних документів (а.с. 91).

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 16 липня 2019 року за № ЗК285/215/АВ (далі по тексту – акт перевірки), у якому зазначено, що у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 , знаходилися і виконували роботу з реалізації продукції громадянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без укладення з ними трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України (а.с.а.с. 39-41, 92-94).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 (магазин-офіс з продажу парфумерної продукції), встановлено, що 12 липня 2019 року в офіс-магазині знаходилися і виконували роботу з реалізації продукції громадянка ОСОБА_2 , громадянка ОСОБА_3 , громадянка ОСОБА_4 . При усному опитуванні громадянка ОСОБА_4 заявила, що вже протягом двох тижнів проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 та від подальших пояснень відмовилась. При усному опитуванні, громадянка ОСОБА_3 повідомила, що виконує обов`язки директора офісу-магазину з моменту його відкриття, документи для оформлення на роботу здавала, заробітну плату отримує регулярно готівкою. При усному опитуванні, громадянка ОСОБА_2 повідомила, що виконує обов`язки адміністратора офісу-магазину приблизно два місяці, документи для оформлення на роботу здавала. При усному опитуванні, громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на питання про те, чи проводились звільнення працівників протягом останнього часу відповіли, що нещодавно була звільнена з роботи громадянка ОСОБА_5 , яка зі слів ОСОБА_2 працювала не менше двох місяців. Факт перебування гр. ОСОБА_5 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 підтверджується також змістом скарги від 04 липня 2019 року, яка стала підставою для проведення інспекційного відвідування. В ході інспекційного відвідування 12 липня 2019 року працівники не надали документів, що підтверджують їх офіційне працевлаштування.

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК285/215/ПД/АВ/П від 16 липня 2019 року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування (а.с.а.с. 43, 95).

22 липня 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД, перший начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 30 липня 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатьскій області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 81 (на звороті)).

Листом від 22 липня 2019 року № 07-02/2897, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № ЗК285/215/АВ від 16 липня 2019 року, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 30 липня 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 104).

30 липня 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 500760 грн. (а.с.а.с. 46,47).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що відносно позивача також було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ від 16 липня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (а.с.а.с. 44).

У відповідності до статті 41 частини 3 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2019 року, що ухвалена у справі № 308/9244/19, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 про вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі статті 247 пункту 7 КУпАП – закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (міститься в ЄДРСР за № 86763061).

Вказаною постановою зокрема встановлено, що ОСОБА_1 допустила до виконання робіт в офісі-магазині по АДРЕСА_3 громадянок ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення з ними трудового договору, чим порушила вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України. У зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КпАП України. Однак зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у відповідності до статті 247 пункту 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення було звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 41 частиною 3 КпАП України.

Статтею 265 частиною 1 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Статтею 265 частиною 2 абзацом 2 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом статті 265 частин 3, 4 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Як зазначалося вище, у відповідності до статті 41 частини 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, статтею 265 частиною 2 Кодексу законів про працю України і статтею 41 частиною 3 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за статтею 265 частиною 2 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за статтею 41 частиною 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені у відповідній редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП і статті 41 частини 3 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 814/2156/16 від 21 грудня 2018 року, та вказав, що відповідальність за правопорушення, передбачені у статті 265 частині 2 КЗпП України так само, як і за правопорушення, передбачене у статті 41 частині 3 КУпАП, належить до одн6ого виду.

Статтею 242 частиною 5 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уже притягувалась до юридичної (адміністративної) відповідальності. Складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідна справа перебувала на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області), однак постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2019 року провадження було закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, тобто у зв`язку з нереабілітуючою обставиною, то судом резюмується, що у розумінні статті 61 Конституції у спірному випадку відсутня можливість повторного притягнення до відповідальності позивача за посередництвом постанови про накладення штрафу на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України.

Закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП не означає автоматично наявність обставин щодо можливості нести юридичну відповідальність за спірною постановою. Інакше це б суперечило статті 61 Конституції України.

Однак судом зауважується, що у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення за реабілітуючих підстав, як от у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, то за певних умов – не має наявності ознак притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином судом резюмується, що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30 липня 2019 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 76 частинами 1, 2 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 5007,61 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30 липня 2019 року за № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 5007,61 (п`яти тисяч семи гривень 61 копійки) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 січня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 06 лютого 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко