Рішення № 87446750, 05.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Житомир

справа № 240/10865/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

Міністерство внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 , щодо відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов"язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ у сумі 43657,1 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що після дострокового розірвання контракту у зв`язку із небажанням продовжувати навчання у вищому навчальному закладі, відповідач у добровільному порядку не сплатив відшкодування витрат на його утримання у вищому навчальному закладі, а тому Міністерство внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ просить стягнути такі кошти у судовому порядку.

Відповідно до ухвали суду від 05.11.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою суду від 24.12.2019 заяву Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 задоволено, - визнано поважними вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті позовних вимог на 21.01.2020.

Позивач у визначений день та час, 21.01.2020, свого повноважного представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. 16 січня 2020 року від представника позивача надійшло до суду клопотання (за вх.№1200/20) про проведення судового засідання 21.01.2020 за відсутності повноважного представника позивача.

Відповідач у судове засідання, 21.01.2020, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав, відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом, до суду не надіслав.

Зважаючи на клопотання представника позивача та неявку відповідача клопотання, керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів у послужному списку ОСОБА_1 згідно з наказом начальника Одеського державного університету внутрішніх справ України №109-о/с від 11 серпня 2014 року зарахований курсантом до Одеського державного університету внутрішніх справ України до списків особового складу університету та поставлений на всі види забезпечення (а.с.14-19).

У подальшому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 12.05.2017 закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" та наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №353-о/с від 12.05.2017 відряджений до Головного управління Національної поліції у Житомирській області (а.с.16).

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Житомирській області №93 о/с від 15.05.2017 відповідача призначено на посаду інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Коростишівського ВП (а.с.16).

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення зі служби у поліції у зв"язку з наявністю поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов"язків, а саме: не влаштовує рівень грошового забезпечення та умови проходження служби (а.с.24).

відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Житомирській області №240о/с від 12.12.2018 (по особовому складу) лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби у поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с.25).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із відмовою відповідача відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Особливості відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, врегульовувались Законом України «Про міліцію» та Порядком відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент укладення договору про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Водночас, слід врахувати, що Закон «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 року, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», а Порядок відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313, втратив чинність 20 квітня 2017 року в зв`язку із затвердженням Кабінетом Міністрів України 12 квітня 2017 року нового Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських за №261 (далі - Порядок №261).

Особливості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України визначалися статтею 18 Закону України «Про міліцію».

Частинами 5, 7 статті 18 статті Закону України «Про міліцію» передбачалось, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Норми аналогічного змісту містяться у статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 1 Порядку відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313 (далі - Порядок №313), передбачалося, що цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу;

3) звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Пунктом 3 Порядку №313 було визначено, що витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі (пункт 4 Порядку №313).

Пунктом 6 Порядку №313 передбачалося, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. У разі поновлення на навчанні особи, що була відрахована з навчального закладу, стягнення суми витрат припиняється.

Суд зазначає, що аналогічні правові норми місяться у п.1, п.3, п.6 та п.8 Порядку №261, чинному на момент звільнення відповідача зі служби у поліції.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що з метою підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, що перебували у віданні Міністерства внутрішніх справ України, між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається, укладався договір про навчання. Такі особи перебували на повному державному утриманні. Разом із тим, передбачалися випадки, за яких особа, яка проходила навчання, повинна була відшкодувати Міністерству внутрішніх справ витрати, що були понесені ним на утримання таких осіб. Одним із таких випадків було й звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ на підставі договору про підготовку фахівця від 08 вересня 2014 року.

Оскільки між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ректора полковника міліції Користіна О.Є. (далі - "Виконавець"), управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області (далі - "Замовник") і ОСОБА_1 (далі - "Особа") 08.09.2014 укладено договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ (далі - "Договір").

Відповідно до підпунктів 2.3.1 та 2.3.6 пункту 2.3 Договору "Особа" зобов`язується виконати у повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п.3 цього Договору відшкодувати фактичні витрати, пов"язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Згідно з пунктом п.3 Договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку, зокрема, є звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ і протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Договір набрав чинності з 08 вересня 2014 року, а пп. 2.3.5 - 2.3.6 п.2.3, п.3 та п.4 Договору діють до 01.08.2020 (а.с. 26-27).

На думку суду, вказана у пункті 3 Договору підстава для відшкодування витрат на підготовку, пов`язаних з утриманням під час навчання, узгоджується із положеннями щодо відшкодування таких витрат, які містилися у Законі України «Про міліцію», Законі України "Про Національну поліцію", Порядку відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, Порядку №313 та Порядку №261.

Матеріали справи свідчать, що саме вказана підстава і слугувала передумовою звернення позивача до суду із позовом щодо відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця.

Відповідно до поданих позивачем доказів ОСОБА_1 не дотримався умов укладеного із позивачем договору в частині виконання обов`язку щодо відпрацювання не менше трьох років після навчання на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, що підтверджується наказом Головного управління Національної поліції у Житомирській області №240 о/с від 12 грудня 2018 року (по особовому складу) про звільнення за власним бажанням відповідача зі служби у поліції (а.с.25).

При цьому, суд враховує, що навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ Горобчук В.Г, закінчив у 12 травні 2017 року.

Тобто, відповідач після закінчення навчання у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ пропрацював більше року в органах поліції на посадах начальницького складу, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, а також Договору від 08 вересня 2014 року є підставою для відшкодування ним у добровільному порядку витрат, що пов`язані з його утриманням під час навчання в університеті.

Відповідно до листа Одеського державного університету органів внутрішніх справ від 06.05.2019 №Ю-336, направленого на адресу відповідача, ОСОБА_1 повідомлено про порушення ним умов Договору про підготовку фахівця в університеті від 08.09.2014 та зазначено про обов"язок відшкодувати державні кошти вищого навчального закладу, які витрачені на навчання Міністерством внутрішніх справ України, у розмірі 43657,10 грн (а.с.44, 45).

До позовної заяви долучено розрахунок фактичних витрат, пов"язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Одеському державному університеті внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 за період з 11.08.2014 по 14.05.2017, у розмірі 43657,10 грн (а.с.28-35).

Доказів оскарження вказаного розрахунку, на момент розгляду справи судом, відповідачем не надано.

Підсумовуючи наведене, кошти, які витрачаються на навчання курсантів у вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України, є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання Договору про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час вказану вище суму коштів не відшкодував, що є підставою для задоволення позову повністю.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування правової позиції позивача, викладеної у заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи викладене, судові витрати позивача - суб`єкта владних повноважень по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню із відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (вул.Успенська, буд.1, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08571570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 43657 (сорок три тисячі шістсот п"ятдесят сім) грн 10 (десять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 05 лютого 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко