Рішення № 87445391, 07.02.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2313/19

Провадження № 2/711/144/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Кравець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кондакова Н.В., Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Урста ОСОБА_5 , ОСОБА_4 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кондакова Н.В. про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.05.2018 року.

Вони (позивачі) являються спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_6 та успадкували по ј частині квартири АДРЕСА_1 .

Після відкриття спадщини вони в межах строку для прийняття спадщини звернулися до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Н.В. із заявами про видачу їм свідоцтв про прав на спадщину за заповітом, однак їм було відмовлено у видачі таких свідоцтв.

Також вказують, що квартира, яку заповів їм ОСОБА_6 , належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу від 17.11.1997 року, який був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» за № 477-2, копія якого ними була надана нотаріусу.

Також, на підтвердження права власності спадкодавця на квартиру, ними було надано нотаріусу довідку КП «ЧООБТІ» від 04.10.2018 року №5735о.

Постанови нотаріуса про відмову у видачі їм (позивачам) свідоцтв про право на спадщину за заповітом були мотивовані відсутністю у спадкоємців необхідних документів для видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки державна реєстрація права власності спадкодавця проведена з порушенням законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину.

Також вказують, що вони хоч і прийняли спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , однак у них існують певні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

А тому, просять:

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.03.2019 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судових засідань, до участі в справі в якості третьої особи притягнуто Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.07.2019 року закрито підготовче судове засідання по справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник обох позивачів – адвокат Рева С.В. позовні вимоги своїх довірителів підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник відповідача Черкаської міської ради – Слинько М.Г. заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що Договір купівлі продажу квартири від 17.11.1997 року був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) та не був нотаріально посвідчений, а також не був зареєстрований в Реєстрі прав власності.

В судовому засіданні представник третьої особи – Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради – Кравець І.В. не заперечував проти задоволення позову. Також пояснив, що будь-яких боргів, у виконавчому провадженні, для забезпечення стягнення яких, накладався арешт на спірну квартиру, на даний час вже не існує, тому не заперечував проти задоволення позову.

В судове засідання третя особа – приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кондакова Н.В. не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивачів – адвоката Рева С.В., представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи – КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради – Кравець І.В., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Як передбачено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Як визначено ст. 1233 ЦЕК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Положеннями ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 статті 1268 ЦК України).

У відповідності до розділу 10, п. 4, п.п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 , серія НОМЕР_1 від 15.05.2018 року, виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (а.с. 8, 50).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53493296 від 29.09.2018 року, наданої приватним нотаріусом Кондаковою Н.В., після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа №36/2018, номер у Спадковому реєстрі 60601756 (а.с. 51).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається із Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , заповіт на яку останній залишив на користь позивачів – ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Право власності спадкодавця ОСОБА_6 на вказану частину квартири підтверджується Договором купівлі-продажу від 17.11.1997 року, зареєстрованим на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до протоколу відкритих торгів № 1 від 17.11.1997 року та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та довідкою КП «ЧООБТІ» №5735о від 04.10.2018 року (а.с. 10-11, 13, 61).

Спадкоємці за заповітом ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своєчасно звернулися до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Н.В. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , однак їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи №36/2018 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія якої була надана на запит суду приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н.В., та яка була досліджена в судовому засіданні (а.с. 48-63).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України), та є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

14.01.2019 року приватним нотаріусом Коднаковою Н.В. винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Урста ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , оскільки договір купівлі – продажу квартири, яка є спадковим майном, не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документа так, як державна реєстрація права власності спадкодавця проведена з порушенням законодавства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В постанові Верховний Суд України від 04.04.2011 року (справа № 3-18гс 11) роз`яснено, що згідно з вимогами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Аналогічні роз`яснення містяться і в пункті 37 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5.

З матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу від 17.11.1997 року, згідно якого ОСОБА_6 (спадкодавець) та ОСОБА_9 стали співвласниками квартири АДРЕСА_1 був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до протоколу відкритих торгів № 1 від 17.11.1997 року та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», без нотаріального засвідчення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 був укладений 17.11.1997 року, тобто до набрання чинності ЦК України від 01.01.2004 року, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Відповідно до статті 4 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

За загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу жилого будинку (його частини) підлягали нотаріальному посвідченню.

Згідно із частиною першою статті 128 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Тож, у відповідності до ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІ1 «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню, (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Згідно з приписами ст. 48 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5, зареєстрованої 07.07.1994 року за № 152/361, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на будинок міг бути договір купівлі-продажу зареєстрований на біржі.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено що, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до діючого на даний час законодавства, саме ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.11.1997 року був укладений до набрання чинності ЦК України від 01.01.2004 року, він 17.11.1997 року був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія), а також КП «ЧООБТІ» що підтверджується довідкою від 04.10.2018 року №5735о, норми діючого на той час Закону України «Про товарну біржу» не вимагали його нотаріального засвідчення та іншої державної реєстрації ніж в КП «ЧООБТІ», тому набуття ОСОБА_6 права власності на вищевказану квартиру, а саме на її Ѕ частину, є правомірним.

Відповідно після смерті ОСОБА_6 спадщина відкрилася тільки на Ѕ частину вищевказаної квартири АДРЕСА_1 , яку він і заповів в рівних частках Урста ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Відповідно їх частки в спадковому майні є рівними, тобто кожен має право на спадкування Ѕ частки від Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_6 , що відповідає ј частині всієї квартири.

Оскільки приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н.В. позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 і вони на даний час вони не мають можливості реалізувати свої права на спадкування за заповітом, в зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 17.11.1997 року, а також враховуючи те, що такий договір на момент його укладення не потребував нотаріального посвідчення та іншої державної реєстрації ніж в КП «ЧООБТІ», суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на частку спірної квартири.

А зокрема, з урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне: визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 78,2 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 78,2 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 3, 16, 204, 321, 328, 268, 1216, 1217, 1218, 1225, 1258, 1261 , 1269 ЦК України, ст.ст. 4, 41, 47, 128, 224, 227 ЦК Української РСР, ст. 22 КпШС України, ст.. 60 СК України, ст.ст. 4, 13, 80, 81, 82, 89, 95, 141, 264-266, 268, 273, 280-284 ЦПК України, Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ, Законом України «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кондакова Н.В., Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 78,2 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 78,2 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 07.02.2020 року.

Головуючий: В.М. Скляренко