Ухвала суду № 8744452, 18.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2009 р.Справа № 2-а-37436/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

з при секретарі судового засідання - Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009р. по справі№2-а-37436/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Гуров і К”, звернувся до суду з позовом до ДПІ у Московському районі в м. Харкові, після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000372302/0 від 19.03.2009р., № 0000372302/1 від 17.04.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн., в т.ч. за основним платежем –20467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10234,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 р. по справі№2-а-37436/09/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Гуров і К” до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000372302/0 від 19.03.2009р., № 0000372302/1 від 17.04.2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що укладені угоди з покупцями товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Висновки даного акту перевірки на даний час ніким не спростовані й не визнані недійсними. Надані відповідачем докази в їх сукупності доводять факт відсутності господарських відносин між позивачем та ТОВ „ТП Статус-Трейд 2008" та його уповноваженими особами.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Гуров і К” зареєстровано 07.05.2007 року № 14801020000035675 та з 23.05.2007 року за № 6637 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідно до свідоцтва № 100045561 від 11.06.2007 року є платником податку на додану вартість. Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Гуров і К»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Статус-Трейд-2008” за період з 11.06.2008р. по 01.01.2009 р., про що складено акт № 1209/23/35070024 від 11.03.2009 року. За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які, на думку ДПІ, порушив позивач, що призвело до заниження сум його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях з ПДВ за липень, жовтень 2008 року на загальну суму 20466,23 грн., у т.ч. за липень 2008 р. у розмірі 9557,50 грн., за жовтень 2008р. у розмірі 10908,73 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, із посиланням на пп.7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1., п. 7.4., п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»03.10.2008 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000372302/0, яким ТОВ „Гуров і К” визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн., у т.ч. за основним платежем –20467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10234,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 1209/23/35070024 від 11.03.2009 року , а також з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000372302/0 від 03.10.2008р. ТОВ „Гуров і К” в порядку апеляційного оскарження було подано скаргу до ДПІ у Московському районі м. Харкова, яка рішенням останньої була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення –без змін. Після чого ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000372302/1 від 17.04.2009р. на таку ж саме суму податкового зобов’язання, що і первісне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі інформації, отриманої від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова: акт документальної невиїзної перевірки ТОВ „Статус-Трейд-2008” за № 393/1800/35970717 від 30.01.2009 року, в якому визначено нікчемність угод між ТОВ „Статус-Трейд-2008” та ТОВ „Гуров і К”, у зв’язку з чим відкориговані валові доходи, валові витрати, податкові зобов’язання та податковий кредит ТОВ „ТП Статус-Трейд-2008”. ДПІ зазначає, що згідно автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова: АРМи „Аудит”, „Бест Звіт”, „Облік”, поданої податкової звітності, та наданих для перевірки виписок банку у ТОВ „ТП Статус - Трейд –2008” відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, а саме: згідно податкового розрахунку комунального податку та звітів 1 –ДФ на підприємстві відсутні трудові ресурси протягом перевіряємого періоду лічиться 1 працівник (директор); відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств на балансі відсутні виробничі потужності (в декларації не відображено розрахунок амортизаційних відрахувань), відсутні складські приміщення. Підсумовуючи, ДПІ робить висновок, що в результаті порушення контрагентом позивача - ТОВ „Статус-Трейд-2008’” порядку здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог встановлених законодавством України, Господарського та Цивільного кодексів України, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ „Гуров і К” з ТОВ „Статус-Трейд-2008” можна кваліфікувати як такі, що не несуть настання фактичних юридичних наслідків. ТОВ „Статус-Трейд-2008” порушував свої фінансово-господарські зобов’язання при здійсненні господарської діяльності, внаслідок чого ТОВ «Гуров і К” було необґрунтовано включено суми ПДВ від даних операцій до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень, жовтень 2008 року, чим було порушено пп.7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищено податковий кредит в податкових деклараціях за липень, жовтень 2008 року. Встановлення таких обставин, які викладені в даному акті, на думку ДПІ дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної ТОВ «Гуров і К»до дозволеного податкового кредиту по визначеним нікчемним правочинам, неправомірним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»), а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Крім того, висновок податкового органу про нікчемність всіх угод, укладених між ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» та покупцями товарів та послуг, не підтверджується належними доказами та не свідчить про невиконання зобов’язань зі сплати податків позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). За приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При розгляді справи встановлено, що на час складання виданих позивачу податкових накладних ТОВ “Статус-Трейд-2008” відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»мало статус платника податку на додану вартість, і, як наслідок, мало право на складання податкових накладних (пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за липень 2008 р., жовтень травень 2008 р., були надані податкові накладні ТОВ “Статус-Трейд-2008”: № 3 від 31.07.2008 р., № 102 від 29.10.2008р. на загальну суму з ПДВ відповідно 57345,00 грн. та 65452,40 грн., які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встанов леному чинним законодавством.

Щодо висновку документальної перевірки з посиланням на ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ „Гуров і К” та ТОВ “Статус-Трейд-2008” та необґрунтованість включення позивачем суми ПДВ по даних операціях до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень, жовтень 2008 року з огляду на порушення контрагентом ТОВ „Статус-Трейд-2008’” порядку здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог встановлених законодавством України, господарського та цивільного законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.

Законом не встановлено правило, відповідно до якого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті по датку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податку, який мав відносини з цією особою. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшко дування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження роз міру свого податкового кредиту. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належних доказів несплати податків контрагентом позивача податковий орган не надав. Висновки невиїзної перевірки за даними автоматизованих систем, що використовуються контролюючим органом, без проведення документальної перевірки платника не доводять порушення податкового законодавства.

Законами України не передбачено відповідальність платника податків за несплату його контрагентами податку на додану вартість до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. З акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 вбачається, що ДПІ не було встановлено фактів порушення правил ведення податкового обліку та не встановлено фактів надання платником податків ТОВ “Гуров і К” недостовірності інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку.

Наданими до матеріалів справи доказами не підтверджується, що правочини, угоди укладені позивачем з ТОВ “Статус-Трейд-2008”, суперечать інтересам держави та суспільства, та є такими, що укладені з цією метою. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. При розгляді справи встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах. Виходячи з вищезазначеної норми Закону сторони договорів є суб’єктами господарювання України, юридичними особами, набули правоздатності. Та обставина, що на даний момент у відношенні ТОВ „Статус-Трейд-2008” порушено кримінальну справу, не спростовує той факт, що на час укладення угоди сторони мали повну спеціальну правосуб’єктність.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення та в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що зобов’язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов’язань ст. 207 ГК України до суду не надав. Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При розгляді справи встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

На момент укладення договорів та їх виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ста ном на 13.05.2009р. та на час складання та надання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Статус-Трейд-2008” знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво № 100125578 від 03.07.2008 року про реєстрацію платника податку на додану вартість. Порушення ТОВ „Статус-Трейд-2008” своїх фінансово-господарських зобов’язань при здійсненні господарської діяльності саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не по збавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових наклад них. За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відніс до суми податкового кредиту з податку на додану вартість липень 2008 р. у розмірі 9557,50 грн. та за жовтень 2008 року у розмірі 10908,73 грн. згідно із податковими накладними за № 3 від 31.07.2008р. та за № 102 від 29.10.2008 р., а висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.6., п. 7.2., пп. 7.4.1 п. 7.4. та п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення –рішення належним чином не довів.

За таких обставин, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення № 0000372302/0 від 19.03.2009р. про визначення ТОВ „Гуров і К” суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн., в т.ч. за основним платежем –20467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10234,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв з порушенням норм чинного законодавства та необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009р. по справі№2-а-37436/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009р. по справі№2-а-37436/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Водолажська Н.С.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 23.11.2009 р.