Ухвала суду № 8744438, 07.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 р.Справа № 2-а-13294/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2009р. по справі№2-а-13294/09/1670

за позовом ДПІу м. Полтаві <Список ><Текст >

до ОСОБА_1 <Текст ><3 особи >Приватне підприємство "ОСОБА_2" <за участю ><Текст >

про визнання недійсними установчих документів, запису про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство «ОСОБА_2» та просила визнати недійсними установчі документи приватного підприємства «ОСОБА_2» з дати їх державної реєстрації, а саме установчих документів у звязку з внесенням до них завідомо неправдивих відомостей, запис про проведення державної реєстрації підприємства через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можливо усунути та свідоцтво платника податку на додану вартість № 100075142 від 06.11.2007 року. Припинити юридичну особу приватне підприємство «ОСОБА_2», що у м. Полтаві, Ленінського району, по просп.. Миру, 18, кв.205.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від01 липня 2009року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Приватного підприємства «ОСОБА_2» про визнання недійсними установчих документів, запису про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Полтаві подало апеляційну скаргу, вважає , що судом не надано належної оцінки доказам по даній справі, порушені норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.09 р., задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не явилися, хоча про час та місце слухання справи були належним чином повідомлений.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

Приватне підприємство «ОСОБА_2» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.10.2007 р. за номером в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 588 102 0000 007098, за адресою: 36000, АДРЕСА_1. Згідно установчих документів, власником/учасником даного приватного підприємства є громадяни України: ОСОБА_3

ПП «ОСОБА_2», згідно довідки № 09/2-1934 Головного управління статистики у Полтавській області від 17.10.2007 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним номером 35440180, зазначено, що керівником є - ОСОБА_1.

Відповідно до довідки № 19323 від 17.10.2007 р., ПП «ОСОБА_2» взято на облік у Державній податковій інспекції у м. Полтаві, 06.11.2007 р. видано свідоцтво № НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість ( НБ №000683), присвоєно індивідуальний податковий номер НОМЕР_1

Підставою для звернення ДПІ з таким позовом та припинення юридичної особи - ПП «ОСОБА_2» тощо, є недійсність запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи. В обґрунтування ДПІ посилається на пояснення ОСОБА_3, надані працівникам податкової міліції про те, що ніякого відношення до створення та діяльності ПП «ОСОБА_2» він не має, восени 2007року малознайомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_4 запропонував йому працевлаштування в сфері нерухомості. На пропозицію останнього ОСОБА_3 погодився та надав паспорт та ідентифікаційний код, бо був тимчасово не працюючий, участі в фінансове - господарській діяльності підприємства він не брав, ніяких договорів, платіжних та інших документів фінансове - господарської діяльності не підписував.

Також в обґрунтування позову ДПІ посилається на службові записки № 785/15-1 від 27.06.2008 р.,довідки № 2157/26-90 від 25.10.2008 р. та повідомлення № 8145 від 25.07.2008 р. , що свідчать про відсутність за юридичною адресою підприємства , місцезнаходження підприємства не відображено в установчих документах, що на думку позивача є порушенням закону при створенні юридичної особо, які не можна усунути і які є підставою для припинення відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено коло осіб, які можуть звертатись до суду з вимогою про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, ними є: 1)орган, що здійснює державну реєстрацію, 2) учасник юридичної особи, 3) а щодо акціонерних товариств - також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих документів ПП «ОСОБА_2» , суд першої інстанції виходив з того, що податкові органи не наділені повноваженнями надавати правову оцінку змісту установчих документів та здійснювати контроль за державною реєстрацією юридичних осіб. Повноваження органів державної податкової служби визначено спеціальними Законами України, зокрема, «Про державну податкову службу в Україні», згідно яких одним із головних завдань державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Постановляючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір в цій частині позову є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, з таким висновком колегія суддів погодитися не може.

В силу п. 1 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) визначається як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Специфіка ж публічно-правового спору обумовлена його підставою: він виникає у випадку ь порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій (п. 4 ст. 17 КАС України).

Предметом спору у даній справі є також визнання недійсними установчих документів ПП «ОСОБА_2», тобто, даний спір зачіпає права юридичної особи. І той факт, що позов подано суб'єктом владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим.

Розглядаючи даний спір в цій частині, суду першої інстанції необхідно було врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Колегія суддів зазначає, що дана справа в цій частині не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.

Предметом же судового розгляду були установчі документи, які є актами юридичної особи, спори про які підвідомчі господарським судам.

Отже, колегія суддів, вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За правилами ч.1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині постанову слід скасувати , а провадження у справі закрити згідно п.1ч.1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. N 755-ІУ, який набрав чинності 01.07.2004 р. державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстрації картки ( ч.3 ст.25 цього ж Закону).

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі ст. 27 були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини , що державна реєстрація ПП «ОСОБА_2» була проведена відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за наявністю необхідного пакету документів і у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем не було наведено суду доказів порушення закону реєструючим органом під час державної реєстрації юридичної особи - відповідача. Доказів, що діяльність підприємства визнавалась судом фіктивною суду також не надано.

Колегія суддів зазначає, оскільки в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, тобто, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором , вимоги ДПІ про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації підприємства та припинення юридичної особи ПП «ОСОБА_2», висунуті до підприємства необгрунтовано, безпідставно та незаконно.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до службової записки № 344 від 25.02.2009 р. щодо анулювання реєстрації платником податку на додану вартість ПП «ОСОБА_2», на виконання вимог пп. б п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» проведено інвентаризацію платників податку на додану вартість з метою виключення з Реєстру платників податку на додану вартість. Під час якої встановлено, що ПП «ОСОБА_2» не подає декларації з податку на додану вартість протягом двадцяти послідовних податкових місяців.

26.02.2009 року комісією, створеною розпорядженням від 23.01.2009 р. № 6-р, анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП « ОСОБА_2, про що складено акт № 39.

Відповідно до положень п.9.8 ст.9 Закону України « Про податок на додану вартість» реєстрація як платника податку діє до її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема п. ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, зокрема, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Здійснюючи реєстрацію особи як платника податку на додану вартість, держава в особі органу державної податкової служби започатковує виникнення між нею і цією особою податкового правовідношення , на підтвердження чого видає цій особі свідоцтво платника податку на додану вартість.

Останнє є лише підтвердженням правового статусу особи, породженого фактом виникнення вказаного правовідношення, а не актом, через який орган державної виконавчої влади реалізує свої контролюючі повноваження відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, оскільки Державною податковою інспекцією м. Полтаві , відповідно до акту № 39, 02.03.2009 р. ПП «ОСОБА_2» виключено як платника ПДВ із Реєстру, то суд першої інстанції підстав для визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість не вбачає, так як відсутність статусу платника податку на додану вартість автоматично позбавляє свідоцтво такого платника юридичної сили.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою припинення юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та відмови у задоволенні вимог в частині визнання недійсними запису про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість.

В цій частині постанова суду відповідно положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні, відповідно доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від01липня 2009року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсними установчих документів ПП«ОСОБА_2».

В цій частині провадження у справі закрити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від01липня 2009року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р.