Рішення № 87444502, 03.02.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/622/19

Провадження № 2/630/54/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу №630/622/19 (провадження №2/630/54/20) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 – представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12 березня 2015 року у розмірі 12366,36 грн. станом на 18 листопада 2019 року, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом в розмірі 4314,68 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1988,74 грн., заборгованості за пенею у розмірі 5445,46 грн., та штрафу в розмірі 617,48 грн., -

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував, що з відповідачем 12 березня 2015 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, за яким відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7493,22 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості відповідач повинен був проводити з 1 по 25 число кожного місяця. Однак ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором порушував, внаслідок чого станом на 18 листопада 2019 року виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 12366,36 грн., яку позивач вимагає від відповідача повернути в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», і відповідачем ОСОБА_2 12 березня 2015 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту банківських карт (далі за текстом – Генеральна угода).

В останньому абзаці Генеральної угоди, викладеному перед реквізитами сторін, які її підписали, позначено, що Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості разом з Умовами і правилами надання продукту банківських карт складають у сукупності кредитний договір, які сторони - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 підписали.

В розділі 2 Генеральної угоди сторони визначили, що ОСОБА_2 надається строковий кредит в сумі 7493,23 грн. на строк користування 36 місяців, тобто з 12 березня 2015 року по 31 березня 2018 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту; з метою погашення кредиту, сплати процентів та інших передбачених Умовами і правилами надання продукту банківських карт відповідач зобов`язався вносити на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щомісячні платежі в сумі 271,85 грн. з 1 по 25 число кожного місяця.

Крім цього, сторони узгодити в п. 2.8 Генеральної угоди, що у разі порушення позичальником зобов`язань по погашення кредиту, позичальник повинен сплати на користь Банку пеню за кожен день прострочення, розмір якої вказаний в Умовах і правилах надання продукту банківських карт.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, Генеральна угода, укладена між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідачем ОСОБА_2 12 березня 2015 року, є дійсною та підлягає виконанню його сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 626, 627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного договору про надання банківських послуг (п.п. 2.1.1.5.4., 2.1.1.5.5., 2.1.1.12.6.1. Умов і правил надання банківських послуг) ОСОБА_2 зобов`язувався погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, оплачувати комісії на умовах, визначених даним договором, та в разі відсутності згоди зі змінами Правил та/або тарифів Банку, надати Банку письмову заяву про розірвання договору і сплатити заборгованість за кредитом; у разі виникнення прострочених зобов`язань сплатити на користь Банку пеню відповідно до встановлених тарифів.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплата неустойки (штрафу), яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов`язувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

У відповідності до ст.ст. 1048, 1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, і за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору ОСОБА_2 належним чином не виконував, про що свідчать відомості, викладені у розрахунку заборгованості станом на 18 листопада 2019 року. За твердженнями представника позивача відповідач ОСОБА_2 заборгував Банку за тілом кредиту 4314,68 грн., по відсоткам за користування кредитом 1988,74 грн., та повинен сплатити пеню в розмірі 5445,46 грн. Однак, з такими доводами позивача суд погоджується лише частково.

Так, ОСОБА_2 , отримавши строковий кредит, взяв на себе обов`язок погашати кредит шляхом сплати щомісячних платежів. В п. 2.2. Генеральної угоди її сторонами узгоджено, що у випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості по зобов`язанням більш ніж на 31 день, то строком повернення кредиту вважається 32-й день від моменту виникнення порушення, та уся заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 користувалася кредитними коштами від моменту укладення Генеральної угоди та сплачував на користь Банку щомісячні платежі по погашенню кредиту та відсотків за користування кредитом. Вперше ОСОБА_2 допустив прострочення в погашенні кредиту наприкінці червня 2016 року, але вже 25 липня 2016 року, тобто в межах строку сплати щомісячного платежу, ним були внесені грошові кошти в якості оплати, тим самим відновив стан кредитної заборгованості з простроченої на поточну. Надалі, прострочення по погашенню кредиту та відсотків за користування кредитом з боку ОСОБА_2 виникло 30 вересня 2016 року і тривало безперервно.

Оскільки порушення ОСОБА_2 строків погашення заборгованості тривало понад 31 день, починаючи з 30 вересня 2016 року, то починаючи з 31 жовтня 2016 року у нього виник обов`язок повернути Банку усю заборгованість по кредиту, так як строк виконання зобов`язання вважається таким, що наступив. Такий обов`язок позичальника кореспондується з правом Банку, як позикодавця, одномоментно отримати усю заборгованість по кредиту.

В постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду висловила своє судження про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України

Згідно з розрахунком позивача, станом на 31 жовтня 2016 року з боку ОСОБА_2 існувала заборгованість перед Банком по тілу кредиту в розмірі 4314,68 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 220,67 грн. Саме в такому розмірі суд вважає обґрунтованою заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Також позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить в позові стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по пені в розмірі 5445,46 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 гл. 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 на момент звернення позивача до суду з даним позов не виконав свого обов`язку по поверненню усієї заборгованості по кредиту, позивач має право нараховувати на суму невиконаного зобов`язання пеню у визначеному договором розмірі. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем пеня нарахована з від початку прострочки 31 жовтня 2016 року і по 18 листопада 2019 року.

Суд бере до уваги зміст п. 2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1. Умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якого позичальник сплачує Банку пеню , яка розраховується таким чином: ПЕНЯ=базова процента ставка по договору/30 (нараховується за кожний день прострочки кредиту) + 50 грн. (одноразово).

Таким чином ОСОБА_2 має сплатити позивачу пеню за період з 31 жовтня 2016 року по 18 листопада 2019 року, а саме за 36 місяців і 18 днів, що в сукупності складає 1113 днів, виходячи зі ставки пені 0,05% за кожен день прострочення (1,5% : 30 днів = 0,05%) в таком розмірі:

- за несвоєчасність повернення тіла кредита в розмірі 2451,12 грн. (4314,68 грн. х 0,05% х 1113 днів = 2401,12 грн. + 50 грн. = 2451,12 грн.);

- за несвоєчасність повернення процентів за користування кредитом в розмірі 172,80 грн. (220,67 грн. х 0,05% х 1113 днів = 122,80 грн. + 50 грн. = 172,80 грн.).

Але, для остаточного визначення розміру заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід врахувати здійснені ним після 31 жовтня 2016 року платежі по погашенню заборгованості. Такими є наступні платежі: 25 січня 2017 року в сумі 10,00 грн., 25 липня 2017 року в сумі 280,00 грн.; 25 жовтня 2017 року в сумі 350,00 грн.; 28 травня 2019 року в сумі 300,00 грн.

Суд бере до уваги зміст п. 1.1.5.21. Умов і правил надання банківських послуг, в якому наголошується, що у випадку непогашення кредиту, в тому числі процентів, в строк, визначений договором, то уся сума своєчасно непогашеного кредиту вважається простроченою та на неї нараховується пеня. У випадку непогашення простроченого зобов`язання протягом 30 календарних днів всі наступні платежі являються пенею. Оскільки іншої черговості зарахування платежів від клієнта на погашення кредитної заборгованості в Умовах і правилах надання банківських послуг та в інших матеріалах, поданих позивачем разом з позовом не визначено, суд вважає за можливе сплачені відповідачем після 31 жовтня 2016 року грошові кошті на погашення кредиту зарахувати наступним чином: 1) на погашення пені; 2) на погашення процентів за користування кредитом; 3) на погашення тіла кредиту. Така черговість не порушуватиме прав та інтересів позивача та відповідає типовій черговості зарахування платежів від клієнтів, застосованій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в більшості кредитних договорів, які були предметом дослідження в Люботинському міському суді Харківської області.

Станом на 25 січня 2017 року, виходячи з встановлених судом обставин виниклої заборгованості, відповідач ОСОБА_2 заборгував Банку по тілу кредиту – 4314,68 грн., по процентам за користування кредитом - 220,67 грн., по пені – 295,02 грн. Платіж відповідача в сумі 10,00 грн. слід спрямувати на погашення пені: 295,02 – 10,00 = 285,02 грн..

Таким чином суд приходить до висновку, що всі наступні платежі відповідача ОСОБА_2 , які ним були сплачені після 25 січня 2017 року слід зараховувати на погашення заборгованості по пені, оскільки їхній розмір не перевищує розмір нарахованої пені. А тому зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 станом на 18 листопада 2019 року мав би сплатити позивачу пеню в розмірі 2623,92 грн., то суд зараховує платежі відповідача в погашення цієї заборгованості. Тобто ОСОБА_2 має сплатити Банку пеню в розмірі 1683,92 грн. (2623,92 грн. – 10,00 грн. – 280,00 грн. -350,00 грн. -300,00 грн. = 1683,92 грн.).

Крім того, позивач стверджує в позові про те, що відповідач має сплатити на його користь штраф у розмірі 617,48 грн. Однак, суд не може погодитися з тим, що штраф нарахований позивачем на рівні з пенею, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

За таких обставин підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 617,48 грн. – відсутні.

Отже, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 4314,68 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 220,67 грн., та заборгованість за пенею в розмірі 1683,92 грн.

Ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду, а саме судовий збір в сумі 966,26 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 88, 259, 526, 530, 610, 611, 612, 625-627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 10-13, 81, 141, 263, 265, 274, 279 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 ) заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 12 березня 2015 року по тілу кредиту в розмірі 4314 (Чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 68 коп., по відсотках за користування кредитом в розмірі 220 (Двісті двадцять) грн. 67 коп. та пені в розмірі 1683 (Одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 92 коп., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі у розмірі 966 (Дев`ятсот шістдесят шість) грн. 26 коп.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року.

Суддя О. О. Малихін