Постанова № 8744403, 07.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 р. Справа № 2-а-35/09/2018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради на постанову Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2009р. по справі№2-а-35/09/2018

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальнихвиплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрції, Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИЛА:

27.11. 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управлінняпраці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність та перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народився син - ОСОБА_2, в зв'язку з чим вона з 25.12.2006 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові позивачеві призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі з 129,03 грн. до 144,10 грн. грн. щомісячно за 2007-2008 роки. Посилаючись на те, що зазначена допомога призначена їй у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду та просила : - визнати протиправним бездіяльність відповідачів; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові встановити новий розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, який дорівнював розміру прожиткового мінімуму: зобов'язати відповідачів провести перерахунок виплачених позивачці допомоги; стягнути з Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача заборгованість у розмірі 8335,44 грн.; стягнути з Харківського.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові щодо відмови в проведенні перерахунку. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові призначити, провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції станом на 09 07.2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з місцевого бюджету м. Харків на користь ОСОБА_1 3,40грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанову суду першої інстанції слід, відповідно до правил ст. 202 КАС України, частково скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Доводів щодо позовних вимог , які не задоволенні судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить, позивачкою постанова суду першої інстанції не оскаржена.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового соціального страхування, ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син ОСОБА_2, в зв'язку з чим вона з 25.12.2006 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, їй призначена допомога як застрахованій особі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові № 421 від 03.04.2007 року ОСОБА_1 була призначена допомога по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку, тобто з 01.04.2007 року по 02.10.2009 року у сумі 120,75 грн. Після цього, 23.05.2007 року зроблений перерахунок та призначений з 01.04.2007 розмір допомоги -129,03 грн., з 01.10.2007 року по 02.10.2009 року - 130,64 грн. ( 25.09.2007 року ) та 23.01.2008 року- 144,10 грн. з 01.01.2008 року по 02.10.2009 року.

14.10.2008 року позивач звернулась до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з вимогою проведення перерахунку та виплата заборгованості, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та від 09.07.2007 року, однак відповіді не отримала.

Проте, колегія суддів не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог позивачки про зобовязання відповідача виплатити їй суму недоплати щомісячних сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірах, передбачених ст. 15 Закону № 2811-ХІІ, зазначає, що умови та підстави надання допомоги до 01.01.2008 року залежали від соціального статусу її одержувача, а саме: чи застрахована особа, яка фактично доглядає дитину, в системі загальнообов'язкового соціального страхування.

Частиною 3 ст. 179 Кодексу законів про працю України встановлено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, з наступними змінами (подалі Закон № 2240-Ш), визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до визначання термінів, передбачених Законом № 2240-ІІІ, субєктом загальнообовязкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування. Страховий випадок подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання матеріального забезпеченні або соціальних послуг.

Згідно із ст. 35 вищезазначеного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності, що є страховим випадком, який зумовлює відповідне матеріальне забезпечення, надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). До тимчасової втрати працездатності відносить, окрім іншого, також період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 4 ч. 2 ст. 35 Закону № 2240-ІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №2240-ІІІ- матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків

Частиною 3 ст. 50 цього Закону передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб.

Пунктом п. ч. 1 ст. 20 Закону № 2240-ІІІ визначено, що кошти загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання.

Статтею 43 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України від 11.01.2001 року № 2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” з наступними змінами визначено, що виходячи з можливостей Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплата, передбачена статтею 41 Закону 2240-ІІІ, встановлюється в розмірі не нижче подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, а виплата, передбачена статтею 43 зазначеного Закону, встановлюється в розмірі не нижче ніж 23 відсотки прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Дію цієї статті зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Пунктом 3 Постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 39 від 18.05.2006 року на виконання пункту 3 статті 11 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначилось про надання повноважень голові правління Фонду звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією внесення змін до чинного законодавства щодо передачі функції призначення та надання допомоги при народженні дитини органам соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету.

З метою врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення та своєчасного надання застрахованим особам у 2007 році зазначених виплат за рахунок коштів державного бюджету наказом Міністерства праці та соціальної політики України “Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення” від 06.12.2006 року № 453 наказано Міністру праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації забезпечити, зокрема: - до 25 грудня 2006 року прийняття від страхувальника або робочого органу Фонду списків застрахованих осіб та заявки на суму коштів за видами виплат; - з 1 січня 2007 року призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України; - своєчасне формування заявок по коштах державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 1 січня 2007 року.

Пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинена дія ст. 43 Закону № 2240-ІІІ та п. 14 цієї ж статті зупинена дія ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу УІІІ “Прикінцеві положення” Закону № 2811-ХП у частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частинами 1 та абзацом 2 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, встановлювалося, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зупинення дії ст. 43 Закону № 2240-ІІІ та ч. 1 ст. 15 і п. 3 розділу УІІІ “Прикінцеві положення” Закону № 2811-ХП на 2007 рік, а також положення абзацу 2 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 207 від 26.12.2006 року “Про бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2007 рік” визначено про зупинення у 2007 році виплату за рахунок коштів Фонду допомоги при народженні дитини та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за виключенням випадків, коли зазначені два види допомоги нараховані до 1 січня 2007 року, але фактично не виплачені у 2006 році.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2007 року N 32, зареєстрованим Мінюстом України 10.02.2007 року за № 112/13379, затверджений Порядок передачі документів від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення для продовження виплати у 2007 році застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Таким чином, визначене ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про здійснення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у встановлених цим Законом розмірах за своєю суттю означає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2007 році позбавляється функцій призначення та виплати такої допомоги.

Відповідно до положень ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32 “Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку”, прийнятою відповідно до ст. 56 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, встановлено, що 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (субвенція): з 1 січня - призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 900, затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яким визначений механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів державного бюджету.

Визнані такими, що втратили чинність: “Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2005 року N 315 “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми” та постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року N 503 “Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування”.

Встановлено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи. Виплата згідно з цією постановою допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року.

Таким чином, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка повинна надаватися особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового соціального страхування, на законодавчому рівні не визначений, оскільки дія ст. ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” та 4 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” зупинена приписами Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а встановлений Верховною Радою України розмір виплат, передбачених ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” відповідно до положень п. 5 розділу 1Х “Прикінцеві положення” цього Закону України, визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 207 від 26.12.2006 року визначено про зупинення у 2007 році виплату за рахунок коштів Фонду допомоги при народженні дитини та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за виключенням випадків, коли зазначені два види допомоги нараховані до 1 січня 2007 року, але фактично не виплачені у 2006 році.

Стаття 13 Закону № 2811-XII, в редакції Закону України № 2334-ІІІ від 22.03.2001 року, що діяла до 01.01.2008 року визначала, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом мала не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснювала догляд за дитиною.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-ХП, - громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З урахуванням положень ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає, що здійснюючі в липні грудні 2007 року особі, застрахованій в системі загальнообовязкового соціального страхування, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених положеннями ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП, відповідач діяв в межах своїх повноважень.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змінена редакція ст. 13 Закону № 2811-ХП (чинна з 01.01.2008 року), - “право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною”.

Відповідно до приписів Закону № 2811-ХП, в редакції чинній з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є одним із видів соціальної допомоги, що надається особі, як застрахованій в системі загальнообовязкового соціального страхування, так і не застраховані в цій системі, яка фактично доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.

Як зазначалось вище, абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлювалися розміри допомоги, яка повинна виплачуватися в 2007 році як особам застрахованим в системі загальнообовязкового соціального страхування, так і іншим.

Положення цього Закону були чинними до 09.07.2007 року, тому суд не може застосувати до спірних правовідносин норму, яка не діє зараз та не діяла на час здійснення виплати в 2007 році.

Проте, з 09.07.2007 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні виплати в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів зазначає , що жодних доказів в обґрунтування своїх тверджень про поважність причин такого пропуску, за винятком загальновідомого факту знаходження в відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивачка судам першої та апеляційної інстанції не надала.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що органі праці та соціального захисту населення не є страховиками в розумінні положень Закону України “Про страхування” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” . Отже приписи п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами по справі.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог позивачки за 2007р. слід відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає відповідач.

Крім того, виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів вважає за необхідно прийняти рішення щодо розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “3” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору по цій категорії спору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3ст.198,п.4ст.202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2009 року скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові щодо відмови в проведенні перерахунку та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові призначити, провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції станом на 09 07.2007 року.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Стягнути до бюджету з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Харкові судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 14.12.2009 р.