Ухвала суду № 87433614, 30.01.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14540/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В., за участі секретаря судового засідання – Сухан Н.В., за участі прокурора Андришина О., представника ПАТ «Модуль М» - адвоката Майор І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Романець О.П., про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідує, 12 грудня 2019 року до Ужгородської місцевої прокуратури надійшло звернення ОСОБА_1 про те, що 14 листопада 2019 року на черговій сесії Ужгородської міської ради депутати прийняли ряд земельних, серед яких і рішення міськради №1738 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Згідно із пунктами 2.7-2.11 даного рішення надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею близько 6,5 га по вул. Миколи Боб`яка, 15 з подальшою передачею їх в оренду юридичним особам: ТОВ «ІНВЕСТГРУП К», ТОВ «ІНВЕСТГРУП К-1», ТОВ «ІНВЕСТГРУП К-2», ТОВ «ІНВЕСТГРУП К-3», ПП «Ротор».

З тексту вказаного рішення вбачається, що дані земельні ділянки є частиною єдиного масиву площею 12 га діючого заводу ПАТ «Модуль» (ЄДРПОУ 05795783, м. Ужгород вул. Боб`яка, 15), останній користується ними на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 .

Також з вказаної заяви вбачається, що припинення права користування земельною ділянкою ПАТ «Модуль» не здійснювалось, земельна ділянка у встановленому порядку не вилучалась.

Відповідно до наказу Міністерства машинобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР від 12.08.1985 за №353 «Про створення виробничого об`єднання «Закарпатприлад» було створено виробниче об`єднання «Закарпатприлад» з головним підприємством – заводом «Ужгород прилад». У 1985 році Ужгородською міською радою було видано Державни акт на право постійного користування землею серії Б №076204 заводу «Ужгород прилад виробничого об`єднання «Закарпатприлад» на право користування земельною ділянкою площею 12 га для розміщення заводу. В подальшому Будинковолодіння по вул. Бобяка,15 в м. Ужгороді було зареєстровано на праві власності за ВАТ «Модуль» Відтак, відповідно до нормативно-правових актів право користування земельною ділянкою перейшло ВАТ «Модуль» як правонаступнику Державного виробничо-торгового підприємства «Закарпатприлад», що підтверджено також і рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2010у справі №4/58, яке набуло законної сили після перегляду його Львівським апеляційним судом 20.01.2011. В подальшому відбулася реорганізація та зміна найменування заводу на ПАТ «Модуль».

Таким чином, як стверджує заявник, посадові особи Ужгородської міської ради, всупереч Земельному кодексу України, інтересам територіальної громади та служби в органах місцевого самоврядування, що виявилось в умисному порушенні встановленого порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою, якою володіє ПАТ "Модуль М", в інтересах його кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 , підготували завідомо незаконний проект рішення №1834, погодження структурних підрозділів, рекомендації\висновки профільної постійної депутатської «земельної комісії» міської ради (голова ОСОБА_3 ), що і призвело, як наслідок, до прийняття незаконного рішення 23-ма міськими депутатами 14.11.2019 р. в частині надання дозволу щодо відведення 5 земельних ділянок по вул. Миколи Бобяка, 15, вищезазначеним 5 приватним фірмам, в більшості з яких співзасновником та кінцевим бенефіціаром є ця сама ж ОСОБА_4 .Матяш.

Також заявник вказує на неправомірність відчуження нерухомого майна ПАТ «Модуль М» на користь ТОВ «ІНВЕСТГРУП К», ТОВ «ІНВЕСТГРУП К-1», ТОВ «ІНВЕСТГРУП К-2», ТОВ «ІНВЕСТГРУП К-3», ПП «Ротор» для обслуговування якого і мається на меті отримання речових прав на земельні ділянки. За його словами, площа формально проданих будівель заводу не є співрозмірною із розмірами земельних ділянок, які передають «для їх обслуговування». Для прикладу, згідно з пунктом 2.11 рішення №1768 ТОВ «ІНВЕСТГРУП К» надано дозвіл щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 2,2700 га, хоча площа розміщеного на ній «нерухомого майна» складає всього декілька десятків квадратних метрів. А згідно з пунктом 2.9 ТОВ «ШВЕСТГРУП К-3» надано дозвіл щодо передачі ділянки площею 2,6000 га, яка знаходиться частково в межах прибережно захисної смуги р. Уж.

Клопотання мотивоване тим, що в матеріалах кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що земельна ділянка за адресою вул. Боб`яка, 15 в м. Ужгороді є комунальною власністю територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 36541721) та на даний час офіційно перебуває на праві постійного користування ПАТ «Модуль» (ЄДРПОУ 05795783) є об`єктом (предметом) кримінально протиправних дій, містить інші відомості які можуть бути використані як доказ того факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак має значення речового доказу у кримінальному провадженні, а також з метою запобігання можливості перетворення, поділу, передачі чи відчуження на користь третіх осіб, та зокрема, незаконної передачі речових прав на земельну ділянку, необхідно накласти арешт на земельну ділянку.

На підставі наведеного просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 12 га по вул. Боб`яка, 15, належній територіальній громаді м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, яка перебуває в користуванні ПАТ «Модуль» на підставі Державного акту на право постійного користування серії Б№ 076204 шляхом заборони власнику даної земельної ділянки, а саме: Ужгородській міській раді, її структурним підрозділам та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, поділу, відчуження даної земельної ділянки передачі речових прав на неї третім особам, а також проводити будь-які нотаріальні та реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

Прокурор в судовому засіданні внесене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник ПАТ «Модуль М» - адвокат Майор І.В., заперечив щодо задоволення клопотання з підстав необґрунтованості.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч.1 ст.358, ч.1 ст.364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 року за №42019071030000176.

21 січня 2020 року постановою старшого слідчого в ОВС ГУНП в Закарпатській області, земельну ділянку площею 12 га по вул. Боб`яка, 15 в м. Ужгороді, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019071030000176, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 року.

В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зазначає, що з метою запобігання можливості перетворення, поділу, передачі чи відчуження на користь третіх осіб, та зокрема, незаконної передачі речових прав на земельну ділянку, необхідно накласти арешт на вказану земельну ділянку.

Таким чином прокурором доведено, що земельна ділянка площею 12 га по вул. Боб`яка, 15 в м. Ужгороді, має значення речового доказу у кримінальному проваджені №42019071030000176 та відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України, оскільки являлось об`єктом вчиненого злочину.

Також прокурором, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Посилання представника ПАТ «Модуль М» щодо необґрунтованості клопотання, є непереконливим, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси користувача майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання вказаного у клопотанні нерухомого майна, як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, а тому клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання – задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 12 га по вул. Боб`яка, 15 в м. Ужгороді, належній територіальній громаді м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, яка перебуває в користуванні ПАТ «Модуль» на підставі Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2 076204, шляхом заборони користування, відчуження, розпорядження будь - яким чином вказаною земельною ділянкою.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня її проголошення (особою, яка не була присутньою на оголошенні протягом п`яти днів з дня отримання її копії).

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Лемак О.В.