Рішення № 87432995, 06.02.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6326/19

Провадженя№ 2/266/239/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря судових засідань Воропаєвої О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначив, що 11.08.2010 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 1200,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язався щомісячно в строки, визначені умовами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 30.09.2019 року має заборгованість в сумі 26917,01 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом – 1193,14 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 19445,92 грн., заборгованість за пенею – 4520,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1257,95 грн. штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 26917,01 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалу суду від 14.11.2019 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу направлено за визначеною адресою та визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 85)

У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але ним у позовній заяві зазначено про розгляд справи у його відсутності, задоволення позову, крім того представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився без поважних причин, хоча про час, місце та дату розгляду справи було повідомлено належним чином замовною кореспонденцією про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Приймаючи до уваги думку представника позивача, який не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що згідно договору № б/н від 11.08.2010 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Позивач та ОСОБА_1 останньому було надано кредит в сумі 1200,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості. Своїм власним підписом в Анкеті-заяві відповідач засвідчив, що пам`ятка клієнта, Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи складають договір про надання банківських послуг. Їх відповідач отримав в письмовому вигляді та ознайомився. З таких підстав своїм власним підписом в заяві позичальника відповідач засвідчив, що з зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію (а. с. 8 оборотна сторона).

Також позивачем вказано, що процентна ставка за користування кредитом на момент укладення договору відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 55 днів пільгового періоду» складала 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Тобто договір укладений між сторонами є за своєю формою фактично договором приєднання, відповідно до приписів ст. 634 ЦК України.

Таким чином, підписавши заяву ОСОБА_1 підтвердив про своє ознайомлення з додатками до договору та приєдналася до нього на умовах визначених банком, з чого в свою чергу випливає, що Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання кредитних банківських послуг.

Отже, даний договір про надання банківських послуг є чинним та згідно приписів ст. 204 ЦК України правомірним, а тому його умови є обов`язковими для сторін.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої обов`язки за договором виконав та надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 1200,00 грн. (а.с. 49), шляхом передачі цієї картки 11.08.2010 року терміном дії до 12/13 р., що підтверджується особистим підписом відповідача в заяві та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карки (а.с. 8, 50).

Після укладання договору, відповідач користувався виданою карткою «Універсальна», здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с. 56-58, 51-55).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 «відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».

Станом на час закінчення строку дії кредитної карти 31.12.2013р. у відповідача утворилася заборгованість за кредитом в сумі 1193,14 грн., яка на час пред`явлення вимоги не погашена.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі п.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких підстав, вимогу про повернення тіла кредиту, суд визнає такою, що підлягає задоволенню, відповідно стягненню.

Що стосується процентів за користування кредитом, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.10561 ЦК України (в редакції на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Позивач посилаються на розмір процентної ставки 30,00% річних при укладені договору. Проте позивач на можливість зміни процентної ставки на підвищену посилається на «Тарифи обслуговування» (а.с.9) Правила надання банківських послуг» (а.с.59-82). Так «Тарифи обслуговування» містять тарифи «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Анкета-Заява (а.с.8,9) не містить відомостей про посилання на будь який з тарифів, що вищезазначені. В Анкеті-Заяві про оформлення платіжної КРЕДИТКИ «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не міститься позначка про встановлення базової процентної ставки щомісяця але саме за умовами тарифів обслуговування зазначеної кредитної карки базова % ставка в місяць з 11.08.2010 р. становить 2,5 %.

Так позивачем надано розрахунок заборгованості по процентам за період з 11.08.2010р. по 30.09.2019р. в сумі 19445,92 грн.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 11.08.2010 року ОСОБА_1 була надана кредитна картка: № НОМЕР_1 з датою відкриття 11.08.2010 року і терміном дії 12/13. (а.с.50).

Таким чином з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України за вимогами починаючи з 1.01.2014р. суд відмовляє з причин відсутності правових підстав, оскільки як раніше наведено, строк дії договору сплив 31.12.2013 р. із закінченням строку дії кредитної картки, а після закінчення строку договору проценти не нараховуються і права та інтереси позивача можуть бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідає правовій позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року №444/9519/12, проте позивач таких вимог не заявляв.

З урахуванням наведеного, суд стягує заборгованість по процентам за період з 11.08.2010р. по 31.12.2013р. у фіксованій процентній ставці 30,00% річних, у розмірі 959,10 грн. відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 1193,14 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 959,10 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог, про неустойку суд зазначає про таке.

Так позивач просить стягнути з відповідача суму пені за прострочення зобов`язання у розмірі 4520,00 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 1257,95 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

В той же час, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м. Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» місцем проживання ОСОБА_1 значиться адреса: АДРЕСА_1 ( а.с.8).

За інформацією з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 25.10.2019 року №099-29.02-00198, ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 з 18.02.2011 р. ( а.с. 45).

30 квітня 2018 року Президентом України підписано наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей. Згідно якого з 14-00 години 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил. Отже, 30 квітня 2018 року антитерористична операція завершилася.

Пунктом 2 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Отже, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики в сукупності за період від 14 квітня 2014 року по 30 жовтня 2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до відповідача в частині стягнення неустойки, у виді пені та штрафу у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксованої частини та процентної складової є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що сума неустойки нарахована після 14 квітня 2014 року і до 30.10.2018 р. в період дії вищенаведених заборон, а отже їх нарахування суперечить положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Нарахування неустойки з 31.10.2018 р. суд вважає необґрунтованим за відсутності правової підстави, оскільки правові позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 вказують на те, що після закінчення дії договору ( 12/13) відповідальність за грошовими зобов`язаннями настає лише відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № б/н від 11.08.2010 року станом на 30.09.2019 року становить заборгованість по тілу кредиту в сумі 1193,14 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 959,10 грн.

Інші документи, що подані позивачем та досліджені судом, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2152,24/269,17=8% (1921,00*9%=172,89), а саме судовий збір в розмірі 172,89 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 263-265, 268, 279, 280, 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.08.2010 року станом на 30.09.2019 року, яка складає 1193,14 гривень - заборгованість за кредитом, 959,10 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом та судовий збір у розмірі 172,89 гривень.

В задоволені іншої частині позовних вимог - відмовити.

Копію судового рішення направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя: Шишилін О. Г.