Ухвала суду № 87425908, 07.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

07.02.2020Справа № 910/648/20Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши у нарадчій кімнаті заяву про забезпечення позову, подану із позовною заявою (Вх. 648/20)

справа № 910/648/20

за позовом акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32; ідентифікаційний код 14352406)

до приватного підприємства "Шанс" (02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 1, офіс 3; ідентифікаційний код 30323478)

та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 254 323,39 грн.,

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа за позовом акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - Банк) до приватного підприємства "Шанс" (далі - Позичальник) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 254 323,39 грн., з яких 171 635,78 грн. заборгованості за кредитом, 3 790,09 грн. заборгованості за відсотками, 29 053,30 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 46 225,94 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 3 618,28 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Позовні вимоги Банк обґрунтовує порушенням Позичальником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 190418-АЕ від 19.04.2018 щодо повернення кредиту та сплати відсотків та оскільки в забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором між Банком та Поручителем було укладено Договір поруки № 190418-П від 19.04.2018, Банком пред`явлено вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку.

Разом з позовною заявою Банком подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Банк просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер 591070000:05011:0168, площею 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована за адресою: АДРЕСА_2;

- 1/5 квартири, загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- гараж, загальною площею 59,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у Позичальника відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги Банку, Позичальник не виконує зобов`язання за кредитним договором, Поручителем також не вчиняються дії, направлені на погашення заборгованості Позичальника, а тому у Банку є побоювання, що вищевказане майно, яке належить Поручителю, може бути ним відчужено, у зв`язку з чим у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, його виконання стане значно утрудненим або неможливим.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову з огляду на таке.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач вказував на те, що у нього є підстави вважати, що існує ризик відчуження відповідачем-2 належного йому майна з метою невиконання обов`язків перед Банком.

Натомість, до заяви про забезпечення позову позивачем не надано доказів на підтвердження обставин того, що майно, яке є власністю відповідача-2 на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, подана позивачем заява ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту пункту першого частини першої статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу. При цьому арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 10.10.2019 у справі №904/1478/19.

Враховуючи те, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових коштів, у такому випадку немає зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Таким чином, у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 136, 137, 139 та 140 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" (ідентифікаційний код 14352406) у забезпеченні позову акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32; ідентифікаційний код 14352406) до приватного підприємства "Шанс" (02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 1, офіс 3; ідентифікаційний код 30323478) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 254 323,39 грн.

Ухвала набрала законної сили 07.02.2020 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Суддя І.Д.Курдельчук