Ухвала суду № 87419841, 22.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2864/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - Соколов О.М., при секретарі - Омельчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання сторони кримінального провадження №42019101060000362 від 12.12.2019 року - прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Галайби О.О. про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. надійшло клопотання сторони кримінального провадження №42019101060000362 від 12.12.2019 року - прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Галайби О.О. про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019101060000362 від 12.12.2019, за ознаками складу злочину, передбаченого ч ч.4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами ПП «Орфей» вчиняються дії, направлені на протиправне заволодіння майном АТ «Райффайзен Банк Аваль» з використанням підроблених документів.

У ході здійснення досудового розслідуваня встановлено, що посадовими особами ПП «Орфей» вчиняються дії направлені на заволодіння нежилими приміщеннями розташованими у Тернопільській області, Теребовлянський район , м. Теребовля, вул.Князя Василька, будинок 110 « а », які належать на праві власності АТ «Райффайзен Банк Аваль» (м.Київ, вул.Лєскова, 9).

Встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» за Договором від 03.04.2001 (із змінами) укладеним з Теребовлянського районного споживчого товариства придбані приміщення загальною площею 320,3 м.кв., що розташовані на першому поверсі в будинку №110-а по вул. Князя Василька в м. Теребовлі Тернопільської області .

Прокурор вказує, що нерухоме майно загальною площею 320,9 м. кв., що розташовано на першому поверсі в будинку №110а по вул. Князя Василька в м. Теребовлі Тернопольської області , та належить АТ «Райффвйзен Банк Аваль» є предметом кримінального правопорушення в розумінні ст. 98 КПК України.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №6 Матюшко М.А. вказані нежитлові приміщення визнано речовим доказом.

Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначені кошти, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті (спеціальна конфіскація), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч 1. ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення №1, №2 загальною площею 320,3 м.кв., що розташоване на першому поверсі в будинку № 110-а по вул. Князя Василька в м. Теребовлі Тернопільської області реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна №3355446, №33558880 та зареєстровані за АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.М. Соколов