Рішення № 87414612, 06.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/603

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Київ № 640/21431/18

за позовомОСОБА_1 до Державної казначейської служби України провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити діїСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі №757/45928/15-ц;

зобов`язання Державну казначейську службу України перерахувати ОСОБА_1 141 354,58 грн. на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі № 757/45928/15-ц;

стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі № 757/45928/15-ц в розмірі 4240, 64 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

21.01.2019 р. до суду надійшов відзив на позов.

21.03.2019 р. до суду надійшла заява про часткову відмову від позову в частині вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати ОСОБА_1 141 354,58 грн. на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі № 757/45928/15-ц.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31.10.2013 року та додатковим рішенням від 21.11.2013 року у справі № 22-ц/796/11504/2013 вирішено витребувати у Головного управління Міндоходів у Київській області, що є правонаступником Державної податкової адміністрації в Київській області, грошові кошти в розмір 1 567 722, 00 гривень та повернути їх ОСОБА_1 .

В грудні 2015 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування шкоди у розмірі 141354,58 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Київській області.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 р. у справі №757/45928/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 141354,58 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у вигляді інфляційних виплат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2017 р. апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено.

На виконання судового рішення Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

05.09.2017 р. ОСОБА_1 надіслано до Державної казначейської служби України заяву про виконання рішення суду згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845.

Листом від 23.02.2018 р. за №5-13/1404-3328 позивача повідомлено про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на поточний рік за КПКВК 3504030 передбачено 33, 65 млн.грн. Станом на 23.02.2018 р. у Казначействі перебуває 84 виконавчі документи на загальну суму 14, 71 млн.грн., які надійшли раніше виконавчого листа по справі №757/45928/15-ц. Перерахування коштів планується здійснити орієнтовно у ІІІ кварталі 2018 р.

15.02.2019 р. на рахунок ОСОБА_1 перераховано 141 354,58 грн.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення протиправною з таких підстав.

Позивач з посиланням на положення с. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначає, що кінцевим терміном перерахування йому коштів є 05.12.2017 р.

Згідно зі ст. 5 Закону передбачено компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 05.12.2017 р. по 05.12.2018 р. розмір компенсації становить 4 240, 64 грн.

Також позивач просить присудити до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідач - Державна казначейська служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Поданий позивачем виконавчий лист №757/45928/15-ц перебуває на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб".

Відповідно до аб. 2 пп. 1 п. 9 р. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.

Відповідачем в порядку черговості у ІІ половині жовтня 2018 р. проводилася операція щодо перерахування коштів за виконавчим листом №757/45928/15-ц і з`ясовано неможливість зарахування коштів за вказаними позивачем реквізитами, у зв`язку з чим листом від 09.11.2018 р. позивача повідомлено про необхідність надати заяву з вказанням уточнених реквізитів, а безспірне стягнення відкладене.

05.12.2018 р. позивачем подана скарга, проте, без зазначення реквізитів, тому листом від 27.12.2018 р. відповідач повторно повідомив позивача про необхідність надати заяву з вказанням уточнених реквізитів.

Також відповідач зазначає, що посилання позивача на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є помилковим, оскільки гарантії вказаного Закону стосуються п. 33, 47-52 Порядку виконання рішень, а саме - виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, тоді як в даному випадку мова йде про стягнення коштів за рахунок державного бюджету.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки 15.02.2019 р. на рахунок ОСОБА_1 перераховано 141 354,58 грн., про що суду надано відповідні докази (банківська виписка від 14.03.2019 р.), і подана відповідна заява позивачем, суд закриває провадження у справі в частині вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати ОСОБА_1 141 354,58 грн. на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі № 757/45928/15-ц.

Згідно зі ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п. 1, 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення; безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Тобто, якщо Порядок № 845 передбачає процедуру (механізм) виконання рішень про стягнення коштів як з бюджетів, так і з конкретних боржників (розпорядники та одержувачі бюджетних коштів), то Закон № 4901-VI визначає державні гарантії щодо виконання судових рішень лише щодо стягнення коштів з конкретних боржників, про що також зазначено і в постанові Верховного Суду у справі №825/370/17 від 08.05.2018 р. (п. 34).

В той же час, згідно з висновками пп.35-41 вказаної постанови з огляду на тривалий термін виконання рішення суду про стягнення моральної шкоди на користь позивача, Суд вважає правомірним висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності у останнього права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, передбаченої Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Тобто, фактично положення Закону № 4901-VI поширено на правовідносини сторін за аналогією закону, оскільки Порядок № 845 не визначає конкретні терміни стягнення коштів на виконання судового рішення.

З приводу застосування вказаної правової позиції до правовідносин сторін по адміністративній справі №640/21431/18 суд зазначає наступне.

Заява позивача 05.09.2017 р. до Державної казначейської служби України про виконання рішення суду згідно з Порядком № 845 надійшла 05.09.2017 р., кошти фактично перераховано 15.02.2019 р., у термін один рік і шість місяців станом на час звернення до суду у грудні 2018 р. термін несплати становив один рік і чотири місяці).

При цьому, листом від 23.02.2018 р. за №5-13/1404-3328 позивача повідомлено про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на поточний рік за КПКВК 3504030 передбачено 33, 65 млн.грн. Станом на 23.02.2018 р. у Казначействі перебуває 84 виконавчі документи на загальну суму 14, 71 млн.грн., які надійшли раніше виконавчого листа по справі №757/45928/15-ц. Перерахування коштів планується здійснити орієнтовно у ІІІ кварталі 2018 р.

Незважаючи на те, що Порядок № 845 не визначає строки виконання судового рішення, це не означає, що до цієї процедури не застосовується поняття "розумний строк" виконання судового рішення.

На думку суду, термін один рік і шість місяців перевищує розумні терміни виконання судового рішення.

При чому, згідно з листом від 23.02.2018 р. за №5-13/1404-3328 незрозуміло, чому виконавчий лист про стягнення 141354,58 грн. не міг бути виконаний з огляду на наведені цифри по КПКВК 3504030 у розмірі 33, 65 млн.грн.

Щодо посилання відповідача на неможливість перерахування коштів у зв`язку з невірними банківськими реквізитами, вказаними позивачем у заяві від 05.09.2017 р., то суд не вважає вказану обставину такою, що унеможливила перерахування коштів на рахунок позивача, оскільки фактично помилки у заяві позивача від 05.09.2017 р. не було.

Зміни у реквізитах стосувалися код МФО банку, що змінився з моменту подачі заяви, і відповідач мав можливість самостійно його встановити, не чекаючи відповідної заяви позивача.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі №757/45928/15-ц.

Оскільки судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо тривалого невиконання судового рішення щодо стягнення коштів, а Порядком № 845 не визначено ні терміни виконання судового рішення, ні відповідальності за їх невиконання чи тривале невиконання, суд вважає за можливе застосувати за аналогією закону положення ст. 5 Закону № 4901-VI, і в даному випадку згідно заявлених позовних вимог компенсація дорівнює 4240, 64 грн.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До позовної заяви додано

копію договору про надання правничої допомоги №57 від 01.12.2018 р., укладеного між позивачем та АО "Аксіо" щодо, в тому числі, і надання правової допомоги в Окружному адміністративному суді м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати 141 354,58 грн. Згідно з п. 3 договору визначено гонорар у розмірі 2000 грн. за годину;

копію акту приймання-передачі від 12.12.2018 р., згідно з яким тривалість роботи адвоката визначено 5 годин, сума гонорару - 10 000 грн.;

опис робіт на вказану суму від 12.12.2018 р.;

копія квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 12.12.2018 р. про сплату позивачем 10 000 грн.;

ордер КВ №409666 від 12.12.2018 р. на ім`я адвоката Максименка К.М. представляти інтереси позивача, в тому числі, в Окружному адміністративному суді м. Києва, та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5212 від 19.04.2013 р.

У відзиві відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На думку суду, заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає вимогам щодо співмірності, визначеним ч. 5 ст. 134 КАС України.

На підставі вищевикладеного, п. 2 ч. 1 ст. 238, ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Державну казначейську службу України перерахувати ОСОБА_1 141 354,58 грн. на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі № 757/45928/15-ц.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі №757/45928/15-ц.

4. Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код 37567646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі №757/45928/15-ц в розмірі 4240, 64 грн.

5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державного казначейства України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код 37567646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 1 409, 6 грн. судового збору, 10 000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 06.02.20 р.