Рішення № 87414533, 06.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/3675/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А2622 (далі також - в/ч А 2622, відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по дату набрання законної сили судового рішення у даній справі;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по дату набрання законної сили судового рішення у даній справі.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не провів з ним усіх розрахунків, зокрема щодо виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016. Враховуючи наведене, зазначив, що невиплата вказаних видів грошового забезпечення порушує його права.

Ухвалою суду від 16.12.2019 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на положення статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України відповідно до яких бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за 2016 - 2018 роки не передбачено, а у 2019 році вказані виплати проведені. Відтак, на думку відповідача, нарахування та виплата спірної індексації без відповідних призначень є порушенням бюджетного законодавства

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч А2622 ( а.с.20).

Індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 не виплачувалась, а з грудня 2018 року по листопад 2019 року вказані виплати проведені, що підтверджується довідкою в/ч А 2622 від 23.12.2019 № 102/2835.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вважаючи, що відповідачем не проведені відповідні виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Індексація грошового забезпечення є державною гарантією щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін і є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Невиплата індексації грошового забезпечення втрати частини доходів є обмеженням Конституційних прав та є незаконною.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру.

Частини 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 визначають, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Вищевказаним законом визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин не проведення розрахунку).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 825/874/17.

Докази щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідачем суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації доходу позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

В свою чергу, суд вважає врахувати, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця, наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів).

Натомість, позивач заявляє позовні вимоги в тому числі з березня 2018 року по дату набрання законної сили судового рішення у даній справі.

Як видно з довідки щодо розміру грошового забезпечення від 23.12.2019 р. № 102/2835, посадовий оклад позивача у лютому та березні 2018 року склав 685, 00 грн.

Натомість, у квітні 2018 року посадовий оклад позивача склав 2910, 00 грн, що є значно вище розміру посадового окладу за попередні місяці.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відтак базовим місяцем для позивача є квітень 2018 року.

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Вказана норма кореспондується з абз. 2 п. 11 Порядку № 1078.

В той же час, починаючи з травня 2018 року для позивача поріг індексації було перевищено лише в жовтні 2018 року (1,000*1,000*0,993*1,000*1,019*1,017*1,014=1, 043).

Згідно абз. 5 пункту 11 Порядку № 1078 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

При цьому, у відповідності до абз. 3 вказаної норми індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекс інфляції за жовтень опубліковано в листопаді, то вперше індексуватися заробітна плата позивача повинна у грудні 2018 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у позивача з 01.04.2018 по 30.11.2018 право на індексацію грошового забезпечення було відсутнє, а з грудня 2018 року по листопад 2019 року індексація нараховувалась. Що стосується періоду з грудня 2019 року по дату прийняття рішення суду, то позивачем відповідно до статті 79 КАС України не надано докази щодо не нарахування та невиплати спірної індексації за цей період, тому в цій частині позову слід відмовити

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А2622 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати Військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина А 2622, вул. Староказарменна дільниця, 2, м.Чернігів, 14029, код ЄДРПОУ 08076304.

Повний текст рішення виготовлено 06 лютого 2020 року.

Суддя І.І. Соломко