Рішення № 87414404, 06.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4006/19

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення повного розрахунку при звільнені - виплати в день виключення зі списків особового складу прикордонного загону (02.08.2019) компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 02.08.2019 по 02.12.2019 в сумі 82152,36 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в Краматорському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина 2382). Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Вказав, що 03.12.2019 відповідач виплатив компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 26625,53 грн. 16.01.2020 відповідач виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік. Просив позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що позивач не набув права на отримання грошової компенсації за додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 10-1 закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припинене надання військовослужбовцям додаткової відпустки в особливий період. Вказав, що на момент звернення позивача з рапортом на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно у Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) були відсутні кошти на виплату такої компенсації. Вважає, що норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України не можуть поширюватись на військовослужбовців.

Ухвалою від 09.12.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в Краматорському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) на посаді старшого офіцера відділу прикордонного контролю штабу.

22.05.2019 позивач подав до начальника Краматорського прикордонного загону рапорт про нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.07.2019 №213-ОС позивач звільнений з військової служби в запас на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 23 закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

08.07.2019 позивач подав до начальника Краматорського прикордонного загону рапорт про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік.

Листом від 30.07.2019 відповідач повідомив позивача згідно із пунктами 17-19 статті 10-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинене, виплата грошової компенсації на передбачена.

Наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського від 30.07.2019 регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2019 №253-ОС позивач виключений зі списків особового складу загону з 01.08.2019.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За змістом пункту 12 статті 12 закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до статті 16-2 закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2019 році додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського від 30.07.2019 регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2019 №253-ОС позивач виключений зі списків особового складу загону з 01.08.2019.

16.01.2020 відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, що не заперечується сторонами.

Таким чином, необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невчасному нарахуванні та виплаті позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік.

Згідно з статтею 1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначає передбаченої Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі по тексту - Порядок №178).

За змістом пунктів 3, 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

22.05.2019 позивач подав до начальника Краматорського прикордонного загону рапорт про нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

Наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського від 30.07.2019 регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2019 №253-ОС позивач виключений зі списків особового складу загону з 01.08.2019.

Проте, відповідач виплатив позивачу компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 26625,53 грн 03.12.2019.

Тому бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу в день виключення зі списків особового складу прикордонного загону компенсації за неотримане речове майно, є протиправною.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно. Тому посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для нарахування та виплати такої компенсації є безпідставними.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки Порядок №178 та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №825/598/17.

Обчислення середнього заробітку здійснюється згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Краматорського прикордонного загону від 31.07.2019 №51 позивачу нарахована заробітна плата за червень-липень 2019 року в сумі 40742,23 грн, при цьому, кількість робочих днів за цей період становить 41 день.

Середньоденна заробітна плата позивача - 993,71 грн (40742,23/41). Час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2019 по 02.12.2019 включає 85 робочих днів. Тому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 84465,35 грн.

Однак, суд має визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та розмір вчасно невиплаченої суми, на яку позивач мав право. Крім того, суд має встановити яку частку становила вчасно невиплачена сума порівняно з усією сумою, на яку позивач мав право при звільненні, а також істотність цієї частки порівняно із його середнім заробітком.

Тобто, враховуючи той факт, що позивачу вчасно не виплачена лише частина коштів, на які він мав право при звільненні, стягненню на його користь підлягає пропорційна частина середнього заробітку за час допущеної затримки.

В свою чергу, враховуючи інформацію з довідки Краматорського прикордонного загону від 31.07.2019 №51, у серпні 2019 року позивач отримав 233857,31 грн, сума невчасно виплаченої компенсації становить 26625,53 грн. Тобто, при звільненні позивач мав право на отримання 260482,84 грн заробітку.

Невиплачена частина компенсації в розмірі 26625,53 грн становить 10,2% від загальної суми 260482,84 грн (26625,53 / 260482,84 * 100%). Тобто, позивачу на момент звільнення зі служби не виплачена частина в розмірі 10,2% від усієї суми, на яку останній мав право при виключенні зі списків прикордонного загону.

Таким чином, сума середнього заробітку, який необхідно стягнути з відповідача, становить 8615,47 грн (84465,35 грн * 10,2%).

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382), що полягає у невчасному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382), що полягає у нездійсненні повного розрахунку при звільнені ОСОБА_1 в частині виплати в день виключення зі списків особового складу прикордонного загону компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 02.08.2019 по 02.12.2019 в сумі 8615,47 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) Відповідач:Краматорський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) (вул. Марата, 16, Краматорськ, Донецька область, 84301 , код ЄДРПОУ - 14321883)

Головуючий суддя О.Л. Польовий