Ухвала суду № 87413765, 06.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 лютого 2020 р. Справа № 480/3611/19

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з відповідними позовними вимогами .

16.09.2019 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди було відмовлено. Копія даної ухвали була направлена заявнику разом з позовною заявою та доданими до неї документами. Отже, позовна заява з додатками була повернута позивачу.

Позивач скористався правом на апеляційне оскарження ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2019р.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження від 16.09.2019 по справі №480/3611/19. Справу було направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

У вказаній постанові апеляційний суд вказав, що як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , останній просив вирішити публічно-правовий спір між пенсіонером ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Сумській області який пов`язаний з невиплатою у встановлені строки з 01.01.2018 року повного розміру належної йому пенсії відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. В якості доказів на підтвердження обставин, за яких відбулося порушення його прав, свобод та інтересів, позивач просив витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повний перерахунок належної позивачу пенсії та обґрунтований розмір 100 % пенсійного забезпечення визначеного відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, складових грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з 01.01.2018; стягнути з боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області матеріальну шкоду в розмірі 25819,81 грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

21.01.2020 адміністративна справа №480/3611/19 надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з підстав невідповідності ч.ч.1 та 3 ст.161 КАС України, а саме: позивачу необхідно подати до суду:

- докази сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 768,40 грн. (за одну позовну вимогу немайнового характеру - щодо вирішення публічно-правового спору між пенсіонером ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Сумській області який пов`язаний з невиплатою у встановлені строки з 01.01.2018 року повного розміру належної йому пенсії);

- оригінал позовної заяви, надісланої йому разом з ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі та документи, які додані до неї;

- копію позовної заяви та доданих до неї документів для подальшого їх надсилання на адресу відповідача.

Вказана ухвала була направлена на адресу позивача.

03.02.2020 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява на ухвалу суду від 24.01.2020, у якій позивач просить звільнити його від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

При цьому, зазначає про право с п о ж и в а ч а на судовий захист, складовою якого є наявність пільг щодо сплати судового збору, що врегульовано статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в ухвалах від 11.12.2018 року по справі 810/1373/18 (К/9901/64172/18), від 23.01.2019 року по справі № 810/1703/18 (К/9901/66638/18), від 23.01.2019 року по справі № 820/980/18 (К/9901/66646/18).

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Законодавством регламентовано право суду продовжити встановлений ним процесуальний строк.

Так, відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд вважає за доцільне зазначити, що залишаючи без руху позовну заяву ухвалою від 24.01.2020 року та вказуючи позивачу про необхідність сплати судового збору, суд врахував положення п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір".

Так, судовий збір за позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення матеріальної (а також і моральної) шкоди дійсно не повинен сплачуватися і судом не вимагається до сплати.

У даному випадку до сплати визначено судовий збір за позовну вимогу позивача щодо невиплати у встановлені строки з 01.01.2018 року повного розміру належної позивачу пенсії.

Саме з урахуванням наявності даної позовної вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Отже, вирішення публічно-правового спору між пенсіонером ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Сумській області який пов`язаний з невиплатою у встановлені строки з 01.01.2018 року повного розміру належної йому пенсії відноситься до спору немайнового характеру, на який не розповсюджується положення п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір".

Слід зазначити, що до заяви від 03.02.2020 у якості обґрунтування відсутності обов`язку зі сплати судового збору позивач вказав на те, що він є отримувачем субсидії, що на його переконання є фактом незадовільного майнового стану сторони. На підтвердження зазначеного позивач надав повідомлення про надання субсидій №506880.

Проте, повідомлення про надання субсидій не є підтвердження скрутного матеріального становища в розумінні ст.8 Закону України "Про судовий збір", а лише підтверджує отримання позивачем безповоротної адресної державної соціальної допомоги, що також є складовою доходу.

Отже, повідомлення про надання субсидій не є належним доказом для звільнення позивача від сплати судового збору.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік умов, на підставі яких, враховуючи майновий стан, суд може своєю ухвалою за ї ї к л о п о т а н н я м відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк або з в і л ь н и т и від його сплати.

Також, згідно ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Слід зазначити, що з відповідним клопотанням про звільнення від сплати судового збору позивач до суду не звертався.

Отже, для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, позивачу слід звернутись до суду з відповідним клопотанням з наданням відповідних доказів, з урахуванням наступного:

Так, положення статей КАС України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального д о х о д у (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63– 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Так, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік умов, на підставі яких, враховуючи майновий стан, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк або звільнити від його сплати, зокрема, у випадку, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру р і ч н о г о доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відтак, позивачу на підтвердження скрутного фінансового становища, для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, слід надати докази фактичного доходу за останній календарний рік.

Щодо посилань позивача на споживчі ціни та положення Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу для звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Норми Закону України "Про захист прав споживачів" не застосовуються до питань сплати судового збору у даній справі, з огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг, зокрема, й фінансових, також, у даній справі позов стосується зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов`язати відповідача подати у триденний строк звіт про виконання судового рішення, тому спір який склався між ОСОБА_1 та пенсійним органом не є послугою, у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки така діяльність визначена не договором, а Законом. Отже, послуги, які не визначені договором, зокрема спір який виник між сторонами у даній справі не є послугою, у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", тому, пільга щодо сплати судового збору, передбачена вказаним Законом, до таких правовідносин не застосовується.

Позиція з даного питання вже була викладена судом в ухвалі від 24.01.2020 року.

Крім цього, як зазначалось вище, ухвалою суду від 24.01.2020 позивача було зобов`язано надати оригінал позовної заяви, надісланої йому разом з ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі та документи, які додані до неї та копію позовної заяви та доданих до неї документів для подальшого їх надсилання на адресу відповідача.

На виконання ухвали суду позивачем було додано до матеріалів справи лише копію позовної заяви та документи, які до неї були додані.

При цьому, оригінал позовної заяви для суду з відповідними додатками, суду надано не було.

Отже, ухвала суду від 24.01.2020 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 , в цій частині також не була виконана.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення права особи на судовий захист, суд вважає за необхідне продовжити строк для виконання вимог ухвали суду від 24.01.2020 року, у зв`язку з чим продовжити строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали.

Керуючись ст. 121,169 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити позивачу - ОСОБА_1 , строк на усунення недоліків - протягом семи днів з моменту отримання даної ухвали суду.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Кунець