Рішення № 87409993, 31.01.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1926/19

Провадження № 2/645/139/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Романюк А.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача УПтСЗН адміністрації Немишлянського району ХМР – Самойленка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, Харківської міської ради про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, яким просив встановити, що на 01.05.2019 року у нього не має заборгованості по сплаті обов`язкової частини платежів, встановлених при наданні субсидії та визнати відповідача, Харківську міську раду боржником по сплаті додаткових витрат на надання послуг гарячого та холодного водопостачаннята водовідведення станом на 01.05.2019 року; зобов`язати відповідача Управління праці та соціального захисту адміністрації Немишлянського району ХМР, на підставі п. 7 Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 534 на 01.05.2019 року не допускати на його особовому рахунку будь-якої заборгованості по сплаті додаткових витрат на послуги гарячого та холодного водопостачання та додаткових витрат з централізованого опалення, наданих з вини відповідача понад встановлені соціальні норми та без його згоди, у тому числі не підтверджених його зобов`язаннями, що виникли без відповідних договорів та рішень суду.

В додатковій позовній заяві просив зобов`язати Управління праці та соціального захисту Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради призначити йому субсидію на оплату житлово-комунальних послуг як особі, яка не винувата у виникненні такої заборгованості, оскільки заборгованість по сплаті додаткових витрат на холодне та гаряче водопостачання виникла з вини Харківської міської ради.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 просив визнати Харківську міську раду належним боржником по сплаті додаткових витрат на нараховані йому послуги гарячого та холодного водопостачання, водовідведення понад встановлену соціальну норму станом на 01.05.2019 року; зобов`язати ХМР компенсувати нарахування йому КП «Харківводоканал» додаткових витрат на холодне водопостачання та водовідведення понад соціальну норму станом на 01.05.2019 року; зобов`язати ХМР компенсувати нараховані йому КП «Харківські теплові мережі» додаткові витрати на гаряче водопостачання понад соціальні норми станом на 01.05.2019 року оскільки заборгованість по сплаті додаткових витрат на холодне та гаряче водопостачання та водовідведення виникли з вини ХМР; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району ХМР призначити йому субсидію на оплату житлово-комунальних послуг як особі, яка не винувата у виникненні такої заборгованості.

В обґрунтування позову посилався на те, що йому як малозабезпеченому пенсіонеру Держава надала субсидію на оплату послуг гарячого та холодного водопостачання та централізованого опалення. Нав`язування йому послуг гарячого та холодного водопостачання та централізованого опалення понад соціальну норму та примушування його сплачувати послуги з коштів, наданих позивачу на життєвій рівень, порушує його права, передбачені ст.ст. 46, 48 Конституції України та його права споживачів, так як відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» його права порушені, якщо порушується його право на свободу вибору кількості продукції, свободу волевиявлення та нав`язування таких умов отриманих послуг, які ставлять його в нерівний стан з іншими споживачами, які отримують субсидію. Пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 встановлено, що у разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житло-комунальних послуг, які перевищують соціальні нормативи, компенсація додаткових витрат громадян, яким призначена субсидія на сплату житлово-комунальних послуг, при відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Норми споживання гарячої та холодної води та водовідведення, затверджених ХМР, перевищують соціальні нормативи, оскільки йому призначена субсидія та у нього відсутні в квартирі прилади обліку холодної та гарячої води, тому додаткові витрати з оплати гарячого водопостачання, наданих понад соціальної норми, повинні сплачуватися за рахунок бюджету ХМР. Позивач зазначав, що він як отримувач субсидії, не повинен сплачувати заборгованість за централізоване опалення та гаряче, холодне водопостачання та водовідведення понад соціальної норми, які виникли з вини компанії – постачальників послуг.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2019 року визначено головуючого суддю Горпинич О.В..

08.04.2019 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження на 15.05.2019 року.

07.05.2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради подано відзив на позову заяву. У відзиві зазначалося, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з рішенням відповідача в частині невірного (на його думку) розрахунку житлової субсидії, що призвело до наявності заборгованості перед комунальними підприємствами, внаслідок чого позивач просить визнати боржником Харківську міське раду. Даній спір виник в рамках публічно-правових відносин в частині винесення відповідачем індивідуально-правових актів, а отже не підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції. Також позивач подавав аналогічний позов до Комінтернівського районного суду м. Харкова, з тим самим предметом спору, до того самого відповідача. У січні 2019 року позивач звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до КП «ХТМ» та відповідача, в якій просив, з урахуванням уточнення, визнати його неналежним боржником по сплаті податкових витрат на гаряче водопостачання та опалення за опалювальний сезон 2017-2018 роки на суму 2632,05 грн.. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.04.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 15.05.2019 року позивач не з`явився, в судовому засіданні був присутній представник УПСЗН адміністрації Немишлянського району ХМР, у зв`язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 10.06.2010 року.

27.05.2019 року від Харківської міської ради надійшов відзив на позову заяву, згідно якого вказувалося, що за інформацією КП «Харківські теплові мережі», за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за послуги з централізованого опалення проводяться відповідно до діючого тарифу з урахуванням показань будинкового приладу обліку теплової енергії. За послугу з централізованого постачання гарячої води з 24.05.2018 року нарахування проводяться згідно показаннями квартирного приладу обліку гарячої води. На особовий рахунок ОСОБА_2 надходила субсидія. КП «Харківські теплові мережі» не проводився розрахунок невикористаних сум субсидії відповідно до порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.08.2016 року № 534 (із змінами), у зв`язку з тим, що по особовому рахунку ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складала: станом на 01.05.2017 року у сумі 354,17 грн.; станом на 01.05.2018 року – у сумі 263,05 грн.. Заборгованість станом на 01.04.2019 року складала у сумі 4929, 29 грн.. За інформацією КП «Харківводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 нарахування за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення з 24.05.2018 року проводяться відповідно до показань приладів обліку води. На особистий рахунок ОСОБА_2 надходила субсидія. Станом на 01.04.2019 року заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення складала 2149,33 грн.. ОСОБА_2 08.08.2017 року підписано гарантійне зобов`язання про погашення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, строком до 08.12.2018 року. Умови гарантійного зобов`язання ОСОБА_2 не виконано. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06.08.2014 року № 409 встановлені соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком. Цією постановою встановлені єдині для всієї України соціальні нормативи користування послугами, на які надаються пільги та субсидії. Водночас, в регіонах для нарахування плати за спожиті послуги з централізованого водопостачання і водовідведення застосовуються норми, затверджені органами місцевого самоврядування. Ці норми встановлюються відповідно до Методики визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України № 148 від 27.09.2005 року. Обсяг подавання питної води в населений пункт встановлюється з урахуванням існуючого стану системи водопостачання, затверджених технологічних нормативів використання питної води підприємством питного водопостачання, плану реалізації питної води споживача, місцевих програм розвитку системи питного водопостачання з урахуванням заходів щодо зменшення та запобігання втратам води в системі водопостачання. Нарахування за послуги централізованого водопостачання, водовідведення за адресою ОСОБА_2 проводяться КП «Харківводоканал» у відповідності до встановлених норм водопостачання, водовідведення, затверджених Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів «Про встановлення та застосування норм водопостачання і водовідведення, та порядок розрахунків» від 09.04.1997 року № 256 (зі змінами від 29.12.2000 за № 1886 від 20.09.2006 № 721), які для житлових будинків квартирного типу з водою та каналізацією та ЦГВ складають послуги централізованого холодного водопостачання – 8,1 куб.м. на одну особу на місяць, послуги централізованого водовідведення – 11,1 куб.м на особу на місяць. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово- комунальні послуги».

На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..

В судове засідання, призначене на 10.06.2019 року позивач не з`явився, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи на 08.07.2019 року.

Від представника УПСЗН адміністрації Немишлянського району ХМР надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

В судове засідання, призначене на 08.07.2019 року сторони не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи на 05.09.2019 року.

В судове засіданні, призначене на 05.09.2019 року сторони по справі не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, розгляд справи відкладено на 25.09.2019 року.

25.09.2019 року в судовому засіданні були присутні позивач, проте через канцелярію суду від УПСЗН адміністрації Немишлянського району ХМР надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено та розгляд справи відкладено на 25.10.2019 року.

21.10.2019 року до суду ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву.

25.10.2019 року судом прийнято уточнену позовну заяву, копія якої направлена сторонам.

11.12.2019 року від Харківської міської ради надійшов відзив на уточнену позовну заяву, згідно якого вказувалося, що за інформацією КП «Харківські теплові мережі» станом на 01.11.2019 року заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 4153,96 грн.. За інформацією КП «Харківводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення з 24.05.2018 року проводяться відповідно до показань приладів обліку води. На особовий рахунок ОСОБА_2 надходила субсидія. Станом на 01.04.2019 року заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення складала 2149,33 грн. Станом на 01.11.2019 року заборгованість по особовому рахунку ОСОБА_2 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення становить 2157,18 грн.. ОСОБА_2 08.08.2017 року підписано гарантійне зобов`язання про погашення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення строком до 08.12.2018 року. Умови гарантійного зобов`язання ОСОБА_2 не виконано. Також зазначалося, що Харківська міська рада не є належним боржником по сплаті додаткових витрат на надані послуги гарячого та холодного водопостачання та водовідведення ОСОБА_2 станом на 01.05.2019 року. Наявність заборгованості позивача перед КП «Харківводоканал», КП «Харківській теплові мережі» не може вважатися порушенням прав позивача. На підставі викладеного просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначалося, що відзив відповідача не може бути прийнятий до уваги, оскільки позивач обґрунтував свої позовні вимоги, посилаючись на п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів в сфері житлово-комунального обслуговування», відповідно до якого у Харківської міської ради виникло зобов`язання компенсувати додаткові витрати на гаряче та холодне водопостачання та водовідведення, які перевищують встановлені державою соціальні норми за рахунок місцевого бюджету. Відзив відповідача не містить заперечень відносно наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Враховуючи той факт, що по даній справі предметом спору є покладення на відповідача обов`язку, а не його виконання, то такі заперечення відповідача виходять за межі позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказом є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 46 Конституції України передбачає право громадянина на соціальний захист, якому кореспондується обов`язок держави щодо його фактичного забезпечення, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законодавчим актом, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року.

Цим Законом визначено, що державні соціальні гарантії – це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій та нормативи витрат (фінансування) – показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів (стаття 1 цього Закону).

Статтею 9 Закону передбачено, зокрема, встановлення державою нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги.

Із статті 5 цього Закону вбачається, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Нормами чинного законодавства України передбачено право Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи користування послугами, на які надаються пільги та субсидії.

Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» видано постанову Кабінету Міністрів України № 409 від 06.08.2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунальних послуг».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача або висловлене ним волевиявлення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 11.11.2016 року, були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів від 06.08.2014 року № 409 та Постанову Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 доповнено пунктом 3-1, відповідно якого було встановлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянами, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 162 ЖК України передбачає, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 3 статті 20 цього Закону встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає види житлово-комунальних послуг залежно від функціонального їх призначення, зокрема, передбачає, надання послуг з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення.

Відносини між споживачами та виконавцями у сфері надання послуг з централізованого опалення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Конституцію України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власні (самоврядні) повноваження щодо забезпечення соціальної-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води (ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Згідно до п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів). Послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» соціальні норми і нормативи – показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житловими, комунальними, соціально-культурними послугами. Цей Закон у статті 4 визначає, що нормативи споживання – це розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг.

На підставі нормативів споживання визначають нормативи фінансового забезпечення державних соціальних гарантій та здійснюється їх фінансування.

Частина 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить: встановлення цін, тарифів на комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання комунальних послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 передбачено, що громадяни, яким призначено житлову субсидію, зобов`язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми житлової субсидії.

Бюджетним Кодексом України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ст. 23).

Відповідно до абз. 2 п.п. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема і додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню).

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у бюджетах на зазначені цілі.

В матеріалах справи міститься відповідь за підписом директора Департаменту комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської Ради, згідно якої встановлено, що за інформацією КП «Харківські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за послугу з централізованого опалення проводяться відповідно до діючого тарифу з урахуванням показань, будинкового приладу обліку теплової енергії. За послугу з централізованого постачання гарячої води з 24.05.2018 року нарахування проводяться згідно з показаннями квартирного приладу обліку гарячої води. На особовий рахунок ОСОБА_2 надходила субсидія. КП «Харківській теплові мережі» не проводився розрахунок невикористаних сум субсидії відповідно до Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення, у зв`язку з тим, що по особовому рахунку у ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складала станом на 01.05.2017 року у сумі 354,17 грн., станом на 01.05.2018 року у сумі 2632,05 грн.. Заборгованість станом на 01.04.2019 року складала у сумі 4929,29 грн.. За інформацією КП «Харківводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 нарахування за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення з 24.05.2018 року проводяться відповідно до показань приладів обліку води. На особовий рахунок ОСОБА_2 надходила субсидія. Станом на 01.04.2019 року заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення складала 2149,33 грн.. ОСОБА_2 08.08.2017 року підписано гарантійне зобов`язання про погашення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення строком до 08.12.2018 року. Умови гарантійного зобов`язання ОСОБА_2 не виконано.

Також матеріали справи містять копію гарантійного зобов`язання від 08.08.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 зобов`язався платити заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 2148,46 грн. в строк до 08.12.2018 року.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п. 17, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показання засобів обліку води.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки. Платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Норми водопостачання та водовідведення встановлюються рішеннями Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області «Про затвердження нормативів (норм) водопостачання та водовідведення для населення в разу відсутності засобів обліку води».

Вказані норми позивачем не спростовані.

Постановою КМ України № 803 від 11.11.2016 року, були внесені зміни до Постанови КМ України від 06.08.2014 року № 409 та Постанови КМ України від 23.08.2016 року № 534, а саме доповнена Постанова КМ України від 06.08.2014 року № 409 пунктом 3-1, відповідно якої було встановлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 передбачено компенсацію додаткових витрат саме громадянам, для чого невід`ємною умовою є саме доведення понесення таких витрат.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, ОСОБА_2 не доведено, що його право на компенсацію було не визнано або порушено, не було надано доказів на підтвердження того, що він поніс фактичні витрати з оплати додаткових витрат за користування комунальними послугами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Крім того, наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов`язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо, про що також можуть заявлятися позовні вимоги.

Харківська міська рада не є належним боржником по сплаті додаткових витрат за надані послуги гарячого та холодного водопостачання і водовідведення ОСОБА_2 ..

Крім того, згідно із ст. 12 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання затвердженого рішенням Харківської міської ради від 23.12.2015 року № 20/15, міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань міської ради, а також засідань постійних комісій міської ради.

Положенням ст. 30 Регламенту передбачено, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та ненормативні правові акти індивідуальної дії у формі рішень. На пленарних засіданнях приймаються рішення з питань, включених до порядку денного сесії міської ради, та рішення з процедурних питань. Рішення з процедурних питань, що приймаються міською радою, фіксуються в протоколі пленарного засідання та як окремі рішення не готуються. Нормативний акт - це прийнятий міською радою в межах своєї компетенції та за встановленою процедурою офіційний письмовий документ для регулювання суспільних відносин, що містить загальні правила поведінки - норми права, який: - встановлює, змінює чи скасовує норми права; - носить загальний чи локальний характер; - поширюється на невизначене коло осіб; - застосовується неодноразово. Ненормативний правовий акт індивідуальної дії - це прийнятий Харківською міською радою у межах своєї компетенції офіційний письмовий документ: - що має персональний характер; - дія якого вичерпується одноразовим застосуванням (крім актів про затвердження положень про виконавчі органи); - оперативно-розпорядчого характеру.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Звернувшись до суду, позивач просив про зобов`язання Харківської міської ради компенсувати нараховані йому КП «Харківводоканал», КП «ХТМ» додаткові витрати на холодне та гаряче водопостачання та водовідведення. Проте, в судовому засіданні позивач не довів, що поніс зазначені витрати, тому не має можливості ставити питання щодо їх компенсації. Крім того, що стосується вимог позивача про встановлення що станом на 01.05.2019 року у нього немає заборгованості по сплаті обов`язкової частини платежу, встановленого при наданні субсидії та зобов`язання УПСЗНС Немишлянського району ХМР призначити йому субсидію на сплату житлово-комунальних послуг як особі, яка невинувата у виникненні такої заборгованість, то всупереч вимог ЦПК України, ОСОБА_2 дані вимоги не доведені жодним доказом.

Судові витрати, відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.02.2020 року.

Позивач – ОСОБА_2 , , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідачі – Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, ЄДРПОУ 03196653, місцезнаходження: м. Харків, пр-т Льва Ландау, 48; Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, пл. Конституції, 7.

Суддя О.В. Горпинич