Ухвала суду № 87408635, 03.02.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-2056/11

н/п 6/953/72/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря – Кострової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про видачу дублікату виконавчого листа по цивільінй справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнарожний банк» про визнання правочинів недійсними,-

встановив:

Заявник, АТ «Перший Український міжнародний банк», звернувся у суд із заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа №2018/2-2056/11/18 по цивільній справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5289298 в сумі 36211,98 доларів США, за кредитним договором №5360817 в сумі 21892,09 доларів США, за кредитним договором№ 6487724 в сумі 54143,23 доларів США та судовий збір.

В обгрутнування заяви заначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2012року по цивільній справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення забогованості за кредитним договором позовні вимоги було задоовлено та стягнуто заборгованість за кредитним договором №5289298 в сумі 36211,98 доларів США, за кредитним договором №5360817 в сумі 21892,09 доларів США, за кредитним договором№ 6487724 в сумі 54143,23 доларів США та судовий збір. На виконання зазначенго рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 34255249. Банком було здійснено перевірку автомтизованої системі виконавчих провадженеь та виявлено, що 21.09.2018року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Однак на адресу банку викоанвчий лист не надходив, що підтверджується актом про неотримання виконавчого документу. Отже оскільки оригінал виконавчого документу втрачений, що підтверджується довідкою ВДВС, стягувач позбавлений можливості повнорно пред`явити виконавчий документ до виконання.

В судовому засіданні представник стягувача заяву підримав та просив задовольнити.

В судовому засідання представник боржника проти задоволення заяви заперечувала, надала письмові заперечення, в яких зазначає, що відповідно до постанови Господарського суду Харківської області по справі № 922/1143/13, ФОП ОСОБА_1 була визнана банкрутом 25.04.2013 року. Вказану постанову було направлено на адресу ВДВС головного управління юстиції в Харківській області. 18.07.2013 року Господарський суд Харківської області прийняв до провадження заяву ПАТ «ПУМБ». Відповідно до затвердженого реєстру судом після закінчення ліквідаційної процедуру ФОП ОСОБА_1 у ПАТ «ПУМБ» залишилися непогашеними вимоги на суму 1851708, 16 гривень, які банк повинен був списати за рахунок сформованих страхових резервів. Державний виконавець з травня 2013 року обізнаний про те, що ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, визнана банкрутом, що підтверджується відкритою інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань "дані про перебування ФОП в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства" . Після визнання банкрутом ОСОБА_1 вона зверталась до державного виконавця з клопотанням про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Звернення до суду банком з заявою про видачу дублікату виконавчого листа вважає незаконним, так як державний виконавець повинен зупинити виконавче провадження відповідно до положень ч. ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , вже після проведення ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, у суду відсутні правові підстави для видачі дублікату виконавчого листа за цією справою , так як виконавче провадження повинно бути закінчено на підставі п. 8 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Дослідивши надані докази та заслухавши доводи сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2011 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустричним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визання правочинів недійсним первісний позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором №5289298 в сумі 36211,98 доларів США, за кредитним договором №5360817 в сумі 21892,09 доларів США, за кредитним договором№ 6487724 в сумі 54143,23 доларів США та судовий збір. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.04.2012року рішення було залишено без змін.

Стягувачем було отримано виконавчий лист та пред`явлено його до виконання.

Постановою державного виконавця від 12.09.2012року було відкрито виконавче провадження №34255249 з виконання вказаного рішення суду.

Постановою державного виконавця від 10.09.2018року виконавчий документ було повернуто на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно довідки Київського ВДВС м. Харкова виконавчий лист № 2018/2-2056/11/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» було втрачено.

Згідно акту складеного стягувачем від 14.11.2019року перевіркою вхідної кореспонденції АТ «ПУМБ» встановлено, що виконавчий лист №2018/2-2056/11/18 на адресу банку не надходив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оригінла виконавчого листа на теперішній час втрачено.

Стосовно посилання представника боржника на визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, як підставу для відмови у видачі дублікату виконавчого листа суд зазначає наступне.

З наданих боржником документів вбачається, що постановою Господарського суду Харківської області по справі № 922/1143/13, ФОП ОСОБА_1 була визнана банкрутом 25.04.2013 року.

У статті 52 ЦК України передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13 підтверджений в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (правова позиція ВС у постанові від 06.08.2018року у справі № 320/9471/15-ц).

Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 07.08.2014року ліквідаційна маса ФОП ОСОБА_1 склала 244530,76 грн., які направлені на часткове погашення першої черги в загальній сумі 217227,91 грн. та з яких кредиторськи вимоги ПАТ "ПУМБ" були погашені в розмірі 195962,72 грн., що не задовільнило вимоги банку в розмірі 2047670,88 грн.

Враховуючи викладене та те, що кредитний договір був укладений між банком та ОСОБА_1 як фізичною особою, припинення діяльності ФОП ОСОБА_1 , не звільняє фізичну особу ОСОБА_1 від зобов"язань перед АТ "ПУМБ" за кредитним договором та виконання рішення суду, яким стягнута заборгованість за кредитним договором і на теперішній час в повному обсязі є не погашеню.

Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України - у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно до ст. 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконнавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть пред`явлені до примусового виконання протягом. Розділом XIII Закону «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином з дня повернення виконавчого листа – 10.09.2018 року відраховується строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, який дорівнює 3 роки та та на теперішній час не закінчився.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.(пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Враховуючи втрату оригіналу виконавчого листа та те, що строк на його пред`явлення до виконання не сплив, суд вважає за необхідне заяву задовольнити да видати дублікат виконавчого листа по цивілінй справі № 2018/2-2056/11.

На підставі вищевикладеного та керуючись п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про видачу дублікату виконавчого листа– задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа по цивілінй справі № 2018/2-2056/11 за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнарожний банк» про визнання правочинів недійсними.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо скаргу не було подано.

Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2020 року.

Суддя Бородіна Н.М.