Рішення № 87408095, 20.01.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1903/19

провадження №2/619/91/20

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Кононихіної Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором

Стислий виклад позиції позивачів

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № № 014/1547/82/100508, згідно умов якого банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі: 20 400,00 доларів США строком до 13.06.2018 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені Кредитним договором.

Відповідно до умов п.2.1. Кредитного договору Кредитор зобов`язався, а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суми кредиту, сплатити проценти за користуванням кредитом та комісій згідно умов Договору та тарифів Кредитора, а також виконати інші зобов`язання, визначені умовами Кредитного договору. Надання кредитних коштів проводилося згідно з вимогами п.6.1. Кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів у безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, з подальшою можливістю видачі готівки через касу кредитора.

Відповідно до п.7.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором , 13 червня 2008 року між банком та громадянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № 014/1547/82/100508/1, який було посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Маренич Г.П. Предметом іпотеки згідно п.1.2. Договору виступає нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 145,2 кв. м, житловою площею 68,30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності по Ѕ частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до умов договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна, заставленого на умовах Договору іпотеки. У зв`язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу позичальника та іпотекодавця були направлені вимоги про неналежне виконання зобов`язань за Кредитним договором за вих. № 114/8-146529 від 07.03.2019, однак позичальник свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість за кредитним договором складає 20 6881 доларів США 30 центів, яка складається з поточної заборгованості за кредитов12 727 доларів США 30 центів; поточної заборгованості за відсотками у розмірі 10 287 доларів США 36 центів; заборгованості по пені - 183 866 доларів США 36 центів.

Стислий виклад позиції відповідачів.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечувала. В наданих до суду письмових поясненнях зазначила, що розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов`язання по тілу кредиту, відсотках річних та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до відповідача.

Відповідач зазначила, що розмір нарахованої пені значно перевищує тіло кредиту, що є підставою для зменшення розміру пені, що нарахована в межах позовної давності, та відмови у задоволенні позову, щодо розміру пені, що нарахована за межами річного строку позовної давності що позивачем не надано документів, на підставі яких виконувався розрахунок, що позбавляє можливості перевірити правильність здійснених банком нарахувань.

Також відповідач ОСОБА_1 , що на виконання умов кредитного договору нею сплачувались кошти, однак через значне зростання курсу долара США відносно національної валюти вона не мала можливості сплачувати кошти за кредитним договором. Вона неодноразово прохала банк перевести кредит в національну валюту, однак банк на її прохання не реагував. Останній платіж за кредитним договором нею був здійснений в вересні 2014 року, а позивач звернувся до суду лише в червні 2019 року, тобто через 4 роки та 10 місяців. Фактично позивач втратив право на звернення до суду з позовом на захист своїх порушених праву відповідності до вимог ст. 256 ЦК України.

Стосовно звернення стягнення предмет іпотеки зазначила, що відповідно до Договору іпотеки № 014/1547/82/100508/1 від 13.06.2008 року в іпотеку було передано житловий будинок, загальною площею 145,2 кв. м, житловою площею 68,30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності по Ѕ частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 є позичальником за кредитним договором, а ОСОБА_2 є майновим поручителем. Відповідач звертала увагу, що останній платіж на виконання кредитного договору, ОСОБА_1 здійснила в вересні 2014 року. Банк неодноразово, починаючи з 2015 року, направляв на її адресу вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, однак позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не пред`являв. Також відповідач ОСОБА_1 повідомила, що в житловому будинку, на який просить звернути стягнення позивач зареєстровані та мешкають малолітні діти, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Довідкою про склад сім`ї виданою 03.07.2019 за вих. № 2395, які є рідними онуками відповідачів. Звернення стягнення на предмет іпотеки порушить житлові права малолітніх дітей.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно ухвали суду від 10.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 26.07.2019.

Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче засідання та вирішено питання про розгляд справи по суті позову.

Представником відповідача ОСОБА_1 , подано заяву, в якій вони просять суд здійснити розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника. У задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі, з мотивів зазначених у письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13 червня 2008 року між ВАТ «Райффанзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/1547/82/100508, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі: 20400,00 доларів США строком до 13.06.2018, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені Кредитним договором.

13 червня 2008 року, в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між банком та позичальником ОСОБА_1 , майновим поручителем ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №014/1547/82/100508/1, який було посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Маренич Г.П..

Предметом іпотеки згідно п.1.2. Договору виступає нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 145,2 кв. житловою : 68,30 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності по Ѕ частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Право власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 145,2 кв. м, житловою площею 68,30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_1 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21.04.2005, справа № 2-251, що зареєстроване в Дергачівському КПТІ «Інвенрос» Харківської області 10.06.2008 року, в книзі № 31 за № 4015.

Право власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 145,2 кв. м, житловою площею 68,30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності виданим виконкомом Дергачівської міської ради 13.06.1995, зареєстрованим у Дергачівському КПТІ «Інвенрос» 12.08.1995 року за № 4015 в книзі № 31.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/1547/82/100508 від 13.03.2008 заборгованість за кредитним договором станом на 28.02.2019 складає 206881 доларів США 30 центів, яка складається з поточної заборгованості за кредитов12727 доларів США 30 центів; поточної заборгованості за відсотками у розмірі 10287 доларів США 36 центів; заборгованості по пені - 183 866 доларів США 36 центів.

Останній платіж за кредитним договором здійснено 01.09.2014.

Згідно п.1.1.6 Кредитного договору № № 014/1547/82/100508 від 13.06.2008 визначено, що датою остаточного погашення кредиту є 13 червня 2018 року.

З позовною заявою до відповідачів представник позивача Акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» звернувся лише 17 травня 2019 року.

Мотиви суду

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви з наступних мотивів.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору №014/1547/82/100508 від 13.03.2008 ВАТ «Райффанзен Банк Аваль» надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20400,00 доларів США.

Згідно з розрахунком банку щодо заборгованості по ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1547/82/100508 від 13.03.2008 станом на 28.02.2019, останнє погашення заборгованості по кредиту було здійснено 01.09.2014, а погашення по відсоткам 27.05.2014.

Відповідно до п.7.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів.

Суд зазначає, відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати обчислювати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Оскільки, позовна давність у цій справі до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, то вона спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Отже, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Крім того, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, а вимога про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до звернення до суду є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата ВС у справі N 444/9519/12.

Отже, суд вважає не встановленою наявність факту заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитними договором №014/1547/82/100508 від 13.03.2008, оскільки, позивачем здійснено розрахунок який не базується на вимогах закону та не може слугувати доказом, який безперечно підтверджує наявність заборгованості за кредитним договором.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд зазначає наступне:

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між сторонами 13.06.2008 укладено Іпотечний договір № 014/1547/82/100508/1, який було посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Маренич Г.П..

Предметом іпотеки згідно п.1.2. Договору виступає нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 145,2 кв. м, житловою площею 68,30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності по Ѕ частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 ст. 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Право позивача задовольнити свої вимоги за кредитним договором також шляхом звернення стягнення на предмет застави, іпотеки передбачено, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку», а також договорами іпотеки та застави рухомого майна.

Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В даному випадку остання сплата боргу відбулась 01.09.2014. Позивач звернувся до суду з позовом 17.05.2019, тобто більше, ніж через 3 роки після останньою сплати. Крім того, датою остаточного погашення кредиту, згідно умов кредитного договору №014/1547/82/100508 від 13.03.2008 - є 13 червня 2018 року.

Суд дійшов висновку, що порука припинилася у зв`язку з закінченням строку дії поруки. Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків. Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Зазначений висновок міститься також і в постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс15.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на дострокове повернення кредиту за умови пред`явлення банком боржнику й поручителю такої вимоги, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (№ 6-106цс14).

З огляду на це суд вважає, що необхідно застосовувати припис частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки у разі, якщо у договорі не встановлений строк її дії і якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Після спливу строку виконання основного зобов`язання у позивача виникло право протягом наступних шести місяців пред`явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов`язання боржника. І після спливу цих шести місяців порука припинилася.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не пред`являв вимогу до поручителя у досудовому порядку, а тому правові підстави стягнення сум заборгованості з ОСОБА_2 на користь позивача відсутні.

А також суд бере до уваги, що станом на теперішній час в житловому будинку, на який просить звернути стягнення позивач - зареєстровані та мешкають малолітні діти, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Довідкою про склад сім`ї виданою 03.07.2019 за вих. № 2395, які є рідними онуками відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.405 Цивільного кодексу визначено: члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак, має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення - проживання. При цьому спеціальний закон, не містять норм, які б обмежували право членів сім`ї власника на користування житловим приміщенням у разі передання його в іпотеку. В даному випадку діти набули право користування спірним житлом, як члени сім`ї власника відповідно до ст.405 ЦК, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» та зберігають це право протягом часу перебування домоволодіння в іпотеці. При цьому представник позивача Акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» не надав висновок органу опіки та піклування за місцем мешкання дітей про згоду на виселення дітей при зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Крім того, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що, зокрема, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором - є необґрунтованими та безпідставними, такими що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 253, 256, 258, 266, 525, 526, 530, 536, 543, 549, 554, 559, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, Законом України «Про Іпотеку», суд

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса знаходження: 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, 53;

відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. Ю. Кононихіна