Ухвала суду № 87405674, 06.02.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.02.2020

Справа № 320/651/19

1-КС/937/742/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«06» лютого 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Фоміна В.А., за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Грибова Г.В., у кримінальному провадженні № 62019080000000031, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2020 року, про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синиха Куп`янського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, перебуваючого у розпорядженні командира військової частини А3283 (на час вчинення злочину - водій інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно- саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини А3283), солдата, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України,

за участю:

прокурора – Гриника А.О.,

слідчого – Грибова Г.В.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Грибова Г.В., у кримінальному провадженні № 62019080000000031, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2020 року, про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України,

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 з 15.03.2017 року був призваний Курилівським ОМВК Харківської області на військову службу за контрактом.

Відповідно до наказу командира військової частини А3283 від 30.09.2018 за №313, ОСОБА_1 з 30.09.2018 проходив військову службу за контрактом у посаді водія інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення цієї ж частини.

Наказом командира військової частини А3283 від 13.06.2019 за №181, ОСОБА_1 вважається таким, що 03.06.2019 року самовільно залишив військову частину та зарахований в розпорядження командира цієї ж частини з 13.06.2019.

Згідно посвідчення водія серії « НОМЕР_1 » № НОМЕР_2 від 15.07.2017, ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорій «В», «С», у зв`язку із проходженням відповідного навчання.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 17, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Військовослужбовець ОСОБА_1 був зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до ст. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішній порядок, серед іншого, досягається додержанням правил експлуатації бойової та іншої техніки.

Відповідно до наказу командира військової частини А3283 від 09.09.2014 №1418, автомобіль марки «КАМАЗ-53212» військовий номер НОМЕР_3 , закріплений за військовою частиною А3283, зарахований в транспортну групу експлуатації (транспортна машина, технічний талон серії ПД № НОМЕР_4 ).

Відповідно до наказу командира військової частини А3283 від 25.09.2003 №26, автомобіль марки «УРАЛ-43202» військовий номер НОМЕР_5 , закріплений за військовою частиною А3283, зарахований в транспортну групу експлуатації (транспортна машина, технічний талон серії НОМЕР_6 ).

Наказом командира військової частини А3283 від 23.12.2018 №3987, солдат ОСОБА_1 закріплений в якості водія за автомобілем «УРАЛ- 43202» військовий номер НОМЕР_5 .

Разом з цим, солдат ОСОБА_1 , маючи достатній досвід керування транспортними засобами, достовірно знав вимоги п. п. 13.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, керуючись якими останній повинен був, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, а також, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможній виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Із урахуванням отриманого досвіду водіння та внаслідок проходження військової служби в посаді водія, солдат ОСОБА_1 знав законодавство України, яке регламентує порядок проходження військової служби, законодавство у сфері дорожнього руху та Правила дорожнього руху, а також відповідальність, яка передбачена за їх порушення.

В свою чергу, солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку та проходження військової служби, а також правила дорожнього руху, маючи можливість належно їх виконувати, діючи необережно, із злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, вчинив військовий злочин за наступних обставин:

Так, на виконання наказу командира військової частини А3283 «Про залучення сил та засобів до БТГр для виконання завдань за призначенням» від 23.12.2018 за №3987, солдат ОСОБА_1 у складі підрозділу вказаної частини виконував завдання за призначенням на території Херсонської області.

23.01.2019, приблизно о 07 годині ранку, на виконання усного розпорядження командира 2 механізованої роти механізованого батальйону (старшого підрозділу) капітана ОСОБА_2 , з тимчасового місця розташування підрозділу у с. Агаймани Іванівського р-ну Херсонської області до КЕВ м. Херсона, з метою отримання дров для потреб підрозділу було здійснено виїзд 8 військовослужбовців на двох військових автомобілях у складі колони, а саме: «УРАЛ-43202», військовий номер 6396 НОМЕР_7 , та «КАМАЗ-53212», військовий номер НОМЕР_3 .

В якості водія військового автомобіля «УРАЛ-43202» здійснював рух солдат ОСОБА_1 .

В цей же день, близько 15 години, після отримання дров для потреб підрозділу у КЕВ м. Херсон, рухаючись у зворотному напрямку по автошляху «Одеса - Мелітополь — Новоазовськ» (М-14), поблизу із розгалуженням з автошляхом «Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч» (М-17), колона була зупинена офіцером Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку за напрямом групи ВІБДР капітаном ОСОБА_3 , який в свою чергу, виявив відсутність водійського посвідчення у водія «КАМАЗ-53212» - солдата ОСОБА_4 .

У зв`язку із забороною керування транспортним засобом солдатом ОСОБА_4 через відсутність водійського посвідчення у останнього, солдат ОСОБА_1 пересів за кермо автомобіля «КАМАЗ-53212», а молодший сержант ОСОБА_5 , що здійснював рух в якості пасажира автомобіля «УРАЛ-43202» та маючи водійське посвідчення відповідної категорії, пересів за кермо автомобіля «УРАЛ-43202».

В подальшому, рухаючись по запланованому маршруту, близько 16 години, солдат ОСОБА_1 , маючи достатній досвід керування транспортними засобами, здійснюючи керування технічно справним військовим автомобілем «КАМАЗ-53212» (транспортною машиною), рухаючись в напрямку с. Агаймани Іванівського району Херсонської області на 269 км + 946,7 м автошляху «Одеса - Мелітополь — Новоазовськ» (М-14), у складі колони з двох військових автомобілів «УРАЛ-43202» військовий номер 6396 НОМЕР_7 та «КАМАЗ-53212» військовий номер НОМЕР_3 , будучи водієм вказаного автомобіля «КАМАЗ-53212» та рухаючись позаду автомобіля «УРАЛ-43202», в задовільних дорожніх умовах, не виконав вимоги п. п. 13.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що позбавило його мати технічну можливість уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди, з встановленого моменту виникнення небезпеки, тобто початку застосування термінового гальмування водієм автомобіля «УРАЛ-43202», через раптове підняття капоту останнього, та дотримуючись безпечної дистанції знизити швидкість до швидкості автомобіля «УРАЛ-43202», а при необхідності аж до зупинки автомобіля «КАМАЗ-53212», в результаті було допущено зіткнення передньою частиною кабіни цього транспортного засобу з задньою частиною борта автомобіля «УРАЛ-43202».

В результаті зіткнення загинув пасажир автомобіля «КАМАЗ-53212» військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини А3283 ОСОБА_6 , а пасажири автомобіля «КАМАЗ-53212» військовослужбовці військової служби за контрактом цієї ж частини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта №139 від 15.02.2019 по трупу ОСОБА_6 , смерть останнього настала внаслідок численних переломів кісток скелету, які супроводжувались розвитком травматичного шоку, про що свідчать данні отримані при проведенні вказаної експертизи та результати судово- гістологичної експертизи: множинні переломи кісток ніг, хребта, ребер, помірне малокрів`я внутрішніх органів, шунтування кровотоку в нирках, порушення реологічних властивостей крові, гемодинамічні розлади внутрішніх органів. Всі ушкодження виникли від дії тупих предметів, безпосередньо перед смертю, від травмування деталями салону вантажного автомобіля, внаслідок ДТП.

Відповідно до висновку експерта №160 від 25.07.2019, внаслідок вказаної вище ДТП потерпілий ОСОБА_7 отримав комплекс тілесних ушкоджень, що кваліфікуються як тяжкі, а саме: політравму, що ускладнилась травматичним шоком IV ступеня: закрита тупа травма грудної клітки, живота, тазу (забій грудної клітини, рвана рана в ділянці правої ключиці; забій передньої черевної стінки, велика гематома м`яких тканин передньої черевної стінки, пахової ділянки, тазу та стегна справа, велика заочеревинна гематома справа та зліва, крововилив під зовнішню оболонку висхідної частини ободової кишки, розриви брижі тонкого кишечника, гемоперітонеум, крововилив у клітковину малого тазу, підшкірна гематома калитки статевого члена: двобічний перелом кісток тазу з порушенням цілісності його переднього та заднього напівкілець з розривом правого клубово-крижового зчленування з підвивихом крила правої клубової кістки догори, двобічними переломами гілок обох лобкових та лівої сідничої кістки зі зміщенням відламків), садна голови.

Відповідно до висновку експерта №161 від 23.07.2019, внаслідок вказаної вище ДТП потерпілий ОСОБА_8 отримав комплекс тілесних ушкоджень, а саме: в ділянці правої гомілки, зокрема, відкриті переломи обох гомілкових кісток на рівні нижньої третини їх диафазів, що кваліфікуються як тяжкі, в ділянці лівої стопи, як окремо, так і у сукупності кваліфікуються як середньої тяжкості та інші тілесні ушкодження, як легкі.

Згідно з висновком експерта №137-АТ від 22.07.2019 водій автомобіля «КАМАЗ-53212» в даній дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності вимогами пунктів 13.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України та при їх виконанні мав би технічну можливість уникнути настання даної події.

Дії водія автомобіля «КАМАЗ-53212» в даній дорожній ситуації не відповідали вимогам пункту 13.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, у досліджуваній обстановці, дії водія автомобіля «КАМАЗ-53212» ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди.

Під час досудового розслідування встановлено, що військовий автомобіль транспортної групи «КАМАЗ-53212» військовий номер НОМЕР_8 , до вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди перебував у технічно-справному стані.

Таким чином, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини А3283 ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України - порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, а також загибель потерпілого.

20 січня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред`явлено обґрунтовану підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.

Вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, підтверджується наступними матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування:

1)Протоколом огляду місця події від 23.01.2019;

2)Протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ;

3)Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ;

4)Протоколом проведення слідчого експерименту зі ОСОБА_4 від 12.02.2019;

5)Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;

6)Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ;

7)Висновком судової медичної експертизи №139 від 15.02.2019;

8)Висновком судової інженерно-транспортної експертизи №34-АТ від 14.03.2019;

9)Висновком судової інженерно-транспортної експертизи №137-АТ від 22.07.2019;

10)Висновком судової медичної експертизи №160 від 25.07.2019;

11)Висновком судової медичної експертизи №161 від 23.07.2019;

12)Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;

13)Висновком судової товарознавчої експертизи №24200/24201/1956 від 05.11.2019;

14)Повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 20.01.2020;

15)Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 20.01.2020, який визнав себе винним повністю у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, розповів про відомі йому обставини події.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні середньої тяжкості злочину, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обумовлюється наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявністю ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик переховування останнього від органів досудового розслідування або суду, оскільки він являється жителем Харківської області, не має постійного місця проживання на території Запорізької області (місця проведення досудового розслідування), проходить військову службу в Дніпропетровській області), де наразі відносно останнього розслідується кримінальне провадження за фактом самовільного залишення військової частини за №42019040630000081 від 10.10.2019. Враховуючи в сукупності вказані обставини ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність настання покарань за інкриміновані останньому злочини.

Також, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконного впливу ОСОБА_1 на осіб, які допитані як свідки, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9

А також, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик також підтверджується тим, що останній без правових підстав самовільно залишив військову частину, та перебуває поза її межами до цього часу.

Все вищезазначене дає підстави вважати, що підозрюваний у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт.

Таким чином, за викладених вище обставин, можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, буде запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем його фактичного проживання, вказаного останнім під час допиту як підозрюваного, за адресою: АДРЕСА_2 , який полягає в забороні підозрюваному залишати своє житло цілодобово протягом доби.

Згідно ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, посилаючись на наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, аби він мав можливість працювати, оскільки проживає разом з матір`ю яка є інвалідом 3 групи та страждає на епілепсію та для її лікування необхідні значні грошові кошти.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи вагомість таких доказів суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 p., в якому викладено позицію що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.», та суд вважає їх достатніми для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 415 КК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, що він може переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки являється жителем Харківської області, не має постійного місця проживання на території Запорізької області (місця проведення досудового розслідування), проходить військову службу в Дніпропетровській області), де наразі відносно останнього розслідується кримінальне провадження за фактом самовільного залишення військової частини за №42019040630000081 від 10.10.2019, крім того може незаконно впливати на свідків, а також враховуючи що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, може вчинити інше кримінальне правопорушення, вказаний ризик також підтверджується тим, що останній без правових підстав самовільно залишив військову частину, та перебуває поза її межами до цього часу, з метою запобігання ухилення від кримінального покарання, слідчий суддя дійшов висновку про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до приписів ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Беручи до уваги вищевикладене, прокурором та слідчим доведено необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладення на нього таких обов`язків: не залишати житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 21-00 годин до 06-00 годин; прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти слідчого та прокурора про необхідність зміни місця проживання, роботи (служби); утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, у тому числі через інших осіб чи будь-якими засобами зв`язку; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Грибова Г.В., у кримінальному провадженні № 62019080000000031, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2020 року, про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати житло за адресою: АДРЕСА_2 А у період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин строком на два місяці без застосування електронних засобів контролю, тобто до 06 квітня 2020 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду у період часу з 21 години до 06 години наступного дня;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, у тому числі через інших осіб чи будь-якими засобами зв`язку;

-здати на зберігання до слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в`їзду в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, у відповідності до якої працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

В разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням покласти на слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Грибова Г.В.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя: В.А. Фомін