Ухвала суду № 87403145, 05.02.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 237/4130/17

Провадження № 1-кп/235/249/20

У Х В А Л А

05 лютого 2020 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрйонного суду Донецької області

у складі: головуючого судді: Корнєєвої І.В.

суддів: Токарєва А.Г.

Варибруса В.А.

за участю секретаря судового засідання:Якубенко Е.І.

прокурора: Тахтарова М.П.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: адвоката Дальгіс Л.О.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Покровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2017 р. за № 12017050690000856, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миколаївка міста Слов`янська Донецької області , громадянина України , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 15 , п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочинів,передбачених ч. 3 ст. 15 , п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурором заявлені клопотання про призначення кримінального провадження до розгляду , про виклик до суду обвинуваченого , потерпілих ,свідків згідно реєстру матеріалів досудового провадження , про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час судового розгляду встановлено наявність ризиків , передбачених п.1, п.3 та п.5 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо покладається необхідність запобігання: спробам переховуватися від суду , незаконно впливати на потерпілого та свідків ,вчинити інше кримінальне правопорушення . Прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про час , дату та місце розгляду кримінального провадження повідомлялися належним чином , до судового засідання не з`явилися , надали заяви про проведення підготовчого судового розгляду кримінального провадження у їх відсутність.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду , заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник Дальгіс Л.О. не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду ,заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши , що ризики, на які посилається сторона обвинувачення були вже предметом розгляду при обранні та продовженні запобіжного заходу , обвинувачений не судимий , тривалий час з 2017 р. тримається під вартою, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки , місце роботи , родину.

Вислухавши думку прокурора , обвинуваченого ,захисника , суд приходить до наступного.

Обвинувальний акт, пред`явлений ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15 , п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 115 КК України,що надійшов з Донецького апеляційного суду згідно ухвали від 23.10.2019 р. про визначення підсудності до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 25 жовтня 2019 року, відповідає вимогам КПК України, і не підлягає поверненню прокурору.

Кримінальне провадження підсудне Красноармійському міськрайонному суду Донецької області.

Відповідно до вимог глави 3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст..383-391 КПК України судом обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено можливості та особливості провадження стосовно нього судом присяжних.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних не заявив , зазначивши, що бажає, щоби кримінальне провадження розглядалося судом у складі трьох суддів.

Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другої статті 284 КПК України.

Існує необхідність допитати під час судового розгляду обвинуваченого, потерпілу , свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту.

Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (справа «Соловей і Зозуля проти України» від 27 листопада 2008 р.). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду (без мотивування підстав для його прийняття) не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 лютого 2015 р. по справі «Подвезько проти України » визначено порушення п.1 і 3 ст.5 Конвенції з прав людини з огляду на те, що досудове тримання під вартою не ґрунтувалося на належних і достатніх підставах і суди не аргументували необхідність тримання заявника під вартою.

У рішенні ЄСПЛ «Жердєв проти України » Європейський суд вказав , що вже встановлював у справах проти України порушення у зв`язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою , національні суди здебільшого посилаються на аналогічні підстави , наведені при затриманні , не вказуючи жодного з нових деталей ,або взагалі не обґрунтовують обрання такого запобіжного заходу ;-національні суди на жодному етапі не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Тобто із зазначених вище рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем відповідно до ст. 177 КПК України визначена наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України.

Тобто, ризики це не факти вчинення якогось діяння , а можлива небезпека будь-якого несприятливого результату,поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій.

Колегією суддів при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 , п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 115 КК України , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкі злочини , санкція ст.115 ч.1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, санкція ст.115 ч. КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою середнього віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , має родину та утриманця- сина ,2006 р.н.;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : до затримання працював;

6) репутація обвинуваченого: негативна;

7) майновий стан обвинуваченого : має у власності квартиру , гараж,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- не судимий;

9) запобіжні заходи , окрім тримання під вартою, обвинуваченому раніше не обиралися,

10) обвинуваченому не повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - у ході досудового розслідування не визначений .

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставиноми його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит заявлених свідків обвинувачення судом ще не розпочато,

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з непроведенням у судовому засіданні допиту свідків та потерпілого.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений не судимий ,що свідчить про його несхильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд не погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає позиціям Європейського суду з прав людини, та враховуючи, що ризики, котрі існували при обранні запобіжного заходу, жодним чином не зменшилися і не відпали, колегія суддів вважає ,що продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисних злочинів- особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину , максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 15 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Тобто , для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Суд зазначає, що у даному конкретному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес ,який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості обвинуваченого , що саме , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Розмір застави згідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України ,враховуючи підстави та обставини , передбачені ст..ст.177,178 КПК України, не визначати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 314, 315, 177, 194 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15 , п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 115 КК України у відкритому судовому засіданні у приміщенні Красноармійського міськрайонного суду на 09 год. 00 хв. 12 лютого 2020 р.

Судовий розгляд кримінального провадження провадити колегіально колегією суддів у складі трьох суддів з викликом учасників кримінального провадження з дотриманням вимог ст.. 135 КК України.

Клопотання прокурора Тахтарова М.П. про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити .

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миколаївка міста Слов`янська Донецької області , громадянина України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 05 лютого 2020 р. по 04 квітня 2020 року включно.

Враховуючи підстави , передбачені ст.177,178 КПК України , розмір застави за даним кримінальним провадженням не визначати.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, надіслати на адресу ДУ «Бахмутська установа виконання покарань ( № 6)».

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 06 лютого 2020 року о 08 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя: І.В.Корнєєва

Судді: А.Г.Токарєв

В.А.Варибрус