Вирок № 87397367, 05.02.2020, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/127/2020

130/2646/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Порощука П.П.,

за участі секретаря судового засідання - Маліщук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020130000483 від 10 вересня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з професійно технічною освітою, українки, громадянки України, не працюючою, розлученої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.194 КК України;

учасники кримінального провадження:

прокурор - Омельчук А.В.,

потерпілий - ОСОБА_2

обвинувачена - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2019 року о 06 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в АДРЕСА_1 , поряд із домоволодінням під № 25, де проживає її колишній співмешканець ОСОБА_2 , вчинила сварку із останнім. Після чого у ОСОБА_1 виник умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, для цього вона зайшла на територію домоволодіння належного ОСОБА_2 , де за допомогою сірників, здійснила підпал його сіна загальною вагою 4 (чотири) тонни, яке зберігалося в господарському приміщенні (сіновалі). В результаті протиправних дій ОСОБА_1 , господарське приміщення (сіновал) та сіно, яке знаходилось в середині, були охопленні полум`ям та частково знищені внаслідок пожежі. Після чого, ОСОБА_1 вийшла із домоволодіння ОСОБА_2 на вулицю та не прийняла будь-яких заходів для ліквідації пожежі.Відповідно до висновку пожежно-технічної експертизи № 37 від 03.12.2019 року, причиною виникнення пожежі сіна, було занесення стороннього джерела запалювання та горючі матеріали. Найбільш ймовірним джерелом запалювання сіна, могла бути дія відкритого джерела запалювання у вигляді полум`я сірника, запальнички, або іншого подібного за потужністю джерела запалювання. Своїми умисними дійми ОСОБА_1 згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6804/19-21 від 20.10.2019 року заподіяла потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку, на суму 8760 (вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.2 ст.194 КК України, так як вона вчинила умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 , будучи допитана під час судового розгляду, в повному обсязі визнала свою провину в інкримінованому їй злочині, який передбачений ч.2 ст.194 КК України і викладений в обвинувальному акті від 13.12.2019 року, щиро розкаялася, просила її суворо не карати. Суду показала, що злочин вчинила за обставин, викладених вище, а саме 10.09.2019 року біля 06:30 години знаходилася у будинку ОСОБА_2 із яким у неї відбувся словесний конфлікт. В наслідок чого будучи ображеною вирішила помститися ОСОБА_2 та запалила сіновал із сіном.

Обвинувачена ОСОБА_1 виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, запевнила суд, що готова нести покарання за вчинений злочин і в подальшому не вчинятиме кримінальних правопорушень.

Прокурор Жмеринської місцевої прокуратури Омельчук А.В. вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_2 під час проведення судового засідання пояснив суду, що дійсно 10.09.2019 року о 06:30 годині вийшов вигонити на вулицю худобу, у нього в дома була у цей час ОСОБА_1 із якою у нього відбувся словесний конфлікт, після чого обвинувачена пішла від нього. Однак приблизно через хвилин 10-15 він побачив що горить сіновал із сіном, та одразу викликав пожену та працівників поліції.

Пізніше від працівників поліції дізнався що підпал вчинила на грунті ревнощів обвинувачена. На даний час завдана шкода ОСОБА_1 йому не відшкодована, однак цивільний позов заявляти не бажає. З приводу міри покарання обвинуваченій покладався на розсуд суду, однак просив застосувати покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою провину в інкримінованому їй злочині, який передбачений ч.2 ст.194 КК України і викладений в обвинувальному акті від 13.12.2019 року, та беручи до уваги думки прокурора Омельчук А.В., показання обвинуваченої ОСОБА_1 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачена ОСОБА_1 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_1 , що при таких обставинах вона позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинувачену, вивчивши матеріали справи, що характеризують її особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Так, оцінюючи всі досліджені у судовому засіданні докази, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження характеризуючи відомостей та обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, а тому її дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.194 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинувачену.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, вибачилася перед потерпілим, з приводу міри покарання потерпіла сторона покладалася на розсуд суду, але просив суворо не карати. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , являється вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до абзацу 17 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, що складена старшим інспектором Жмеринського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області майором внутрішної служби С.І.Гончар від 31.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на протязі 2019 року двічі притягувалася до адміністративної відповідальності, вчинила умисний тяжкий злочин, проте щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину, розлучена має на утриманні брата інваліда з психічно - розумовими відхиленнями; на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра Жмеринської ЦРЛ не перебуває, серед сусідів та населення села має позитивні відгуки щодо свого працелюбства. Також, обвинувачена не заперечує злочинності своїх дій, розуміє, що вчинила злочин, але висловлює бажання до змін способу свого життя, заперечує можливість вчинення злочинів у подальшому. За місцем проживання характеризується позитивно. Ризик повторного вчинення злочину оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Відповідно до висновку досудової доповіді - старшого інспектора Жмеринського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області С.І.Гончара, виправлення обвинуваченої можливе без позбавлення або обмеження волі не певний строк та не становить високовї небезпечи для суспільства.

З урахуванням обставин, що пом`якшують та пом`яшкують покарання особи ОСОБА_1 , соціально-психологічної характеристики останньої наданої праківником органу пробації, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що вона щиро розкаялася у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину, з врахуванням думки потерпілого, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання й звільнення її на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою - встановленням їй іспитового строку з покладенням на нею обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Цивільний позов у данному кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертиз у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованих державних установ.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 3(трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення Вінницьким відділенням КНДІСЕ експертизи в сумі 157 (сто п`ятдесят сім) грн..00 коп., та проведення експертизи Вінницьким НДЕКЦ МВС України в сумі 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 40 копійок.

Згідно зі ст.ст.376,392, 393, 395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду Порощук П.П.