Рішення № 87395927, 05.02.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05 лютого 2020 року Справа № 913/676/19

Провадження №1/913/676/19

За позовом Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача Приватного підприємства “Євродом”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 25304 грн 18 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без виклику та повідомлення учасників справи

Суть спору: про стягнення 25304 грн 18 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками після закінчення строку дії договорів оренди землі від 22.07.2007 № 040740600031 та від 22.01.2007 № 040740600032 щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, пр. Перемоги, буд. 102.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст. 252 ГПК України без повідомлення учасників, за відсутності клопотання сторін про інше, а також оскільки за ціною позову справа є малозначною згідно з п. 1. ч. 5 ст. 12 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, на підставі рішення Лисичанської міської ради № 178 від 27.12.2006 та договору оренди землі від 22.01.2007, зареєстрованого 26.01.2007 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040740600031, Приватне підприємство “Євродом” (відповідач) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0114 га для експлуатації будівлі магазину яка знаходиться за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, проспект Леніна, буд. 102 (теперішня назва – проспект Перемоги).

Також на підставі рішення Лисичанської міської ради № 178 від 27.12.2006 та договору оренди землі від 22.01.2007, зареєстрованого 26.01.2007 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040740600032, Приватне підприємство “Євродом” (відповідач) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0024 га для експлуатації будівлі опалювальної (по обслуговуванню магазину та офісних приміщень), яка знаходиться за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, проспект Леніна, буд. 102 (теперішня назва – проспект Перемоги).

Об`єктом оренди сторонами визначено земельні ділянки загальною площею 0,0114 га та 0,0024 га, у т.ч. під капітальну одноповерхову забудову – 0,0114 га та 0,0024 га. Як зазначено у п. 3 договорів оренди землі, на земельних ділянках розташовані будівля магазину та будівля опалювальної, що належать орендарю на підставі приватної власності.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,0114 га становить 55861 грн. 88 коп., земельної ділянки 0,0024 га - 11760 грн. 40 коп..

У відповідності із ст. 75 ГПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Зокрема, рішенням від 21.11.2017 у справі № 913/598/17 за позовом керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради до ПП “Євродом”, яким задоволені позовні вимоги про стягнення 9520,88 грн безпідставно збережених коштів (за період з 07.06.20163 до 01.03.2017), суд встановив, що вказані вище договори оренди землі закінчили свою дію 26.01.2012 та поновлення цих договорів не відбувалось.

За період з 01.03.2017 до 01.12.2019 позивач нарахував 25304 грн 18 коп. безпідставно збережених коштів несплаченої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України, у т.ч. за земельною ділянкою площею 114,0 кв. м -20903 грн 45 коп. та за земельною ділянкою площею 24 кв. м – 4400 грн 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог, окрім вище викладеного, позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду України за постановою від 12.04.2017 по справі № 922/5468/14 (3-1347гс16), в якій, зокрема, зазначено - відповідач належним чином не оформив права власності або права на постійне землекористування зазначеною ділянкою, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Відповідач не надав відзив на позовну заяву, позов не оспорив, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Податковим кодексом України, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14).

Відповідно до абз.1 п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач – Приватне підприємство “Євродом”, володіючи об`єктом нерухомості (вбудовано-прибудованим приміщенням загальною площею 292,60 кв.м.) за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, пр. Леніна, буд. 102, користується земельними ділянками під вказаною нерухомістю площею 0,0114 га та 0,0024 га.

Відповідач з часу закінчення терміну дії договорів оренди з 26.01.2012 по цей час з клопотанням про продовження строку дії договорів не звертався.

За відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю відповідачем здійснюється користування земельними ділянками без внесення плати за цю землю.

У відповідності до розрахунків позивача за земельну ділянку площею 114 кв.м. за період з 01.03.2017 до 01.12.2019 нараховано до стягнення 20903 грн. 45 коп. (а.с.27), за земельну ділянку площею 24 кв.м. за період з 01.03.2017 до 01.12.2019 нараховано 4400 грн. 73 коп. (а.с.32).

Позивач належним чином підтвердив нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок доданими до справи Витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2017 рік, з 01.01.2018 до 17.07.2018, з 17.07.2018, на 2019 рік, показники яких використані у розрахунках.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 на підставі глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України висловлено правову позицію, згідно з якою до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, суд робить висновок, що, оскільки відповідач не вжив заходів для поновлення орендних правовідносин, тому без законних підстав зберіг у себе майно – несплачені кошти за оренду землі у вигляді орендної плати, яку розраховано виходячи з площі земельної ділянки, вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відсотку від нормативної грошової оцінки, який встановлюється органом місцевого самоврядування в залежності від цільового використання земельної ділянки за період з 01.03.2017 по 01.12.2019 на загальну суму 25304 грн. 18 коп.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин позов підлягає повному задоволенню та на користь позивача підлягають стягненню 25304 грн. 18 коп. безпідставно збережених відповідачем коштів за оренду землі з віднесенням судових витрат також на останнього відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 178, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Лисичанської міської ради Луганської області до Приватного Підприємства “Євродом”, м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 25304 грн 18 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Євродом”, м. Лисичанськ Луганської області, пр. Перемоги, буд. 102, ідент. код 32792482 на користь Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області, вул. імені М. Грушевського, б. 7, ідент. код 26522196 – 25304 грн. 18 коп. безпідставно збережених коштів за оренду землі та 1921 грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 05.02.2020.

Суддя Н.М.Зюбанова