Рішення № 87393506, 29.01.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 645/978/19

Провадження № 2/644/661/20

29.01.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Попової В.О.,

за участю секретаря - Дашкової К.С.,

представника позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про зняття арешту та, уточнивши позовні вимоги, просив припинити чинність арешту накладеного Фрунзенським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції згідно постанови №В-11 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №714888 від 15.08.2007 року та вилучити запис про обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №5495001 від 16.08.2007 року. Позовні вимоги обґрунтував тим, що він звернувся до нотаріуса з метою оформлення права власності на нерухомість,однак після перевірки єдиного державного реєстру обтяжень на нерухоме майно йому було повідомлено про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеними державним виконавцем, що унеможливлюють подальшу реалізацію належного йому майна та порушує його права як власника.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені в уточненому позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позові. Стверджує, що вказані в позові обставини безпосередньо порушують право власності позивача та чинить перешкоди у його реалізації. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, пояснивши, що виконавче провадження щодо ОСОБА_3 у відділі не перебуває та взагалі не перебувало.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в судовому розгляді, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, Фрунзенським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції згідно постанови №В-11 про арешт майна боржника серії АА №714888 від 15.08.2007 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 `ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 , та оголошено заборону на його відчуження .

Московським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача, 76-2/09/102, від 05.02.2009 року, ЗАТ «ПроКредит Банк», накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно листу Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області вих. №2489 від 28.01.2019 року, згідно перевірки даних Системи АСВП та Системи ЄДРВП, відомості про виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) відсутні, у зв`язку з чим, зняти арешт не виявляється можливим.

У відповідності до статті 15 ЦК України, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Питання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих судом, вирішується за правилами ст. 158 ЦПК України, тобто шляхом звернення до суду, який забезпечив позов, з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, суд враховує те, що підстави для накладення арешту на нерухоме майно позивача не відомі, рішення, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно позивача відповідно до інформації першоджерел або ж Єдиного реєстру рухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суду не надано.

При відсутності вказаних доказів суд позбавлений можливості встановити чи існували підстави у державних виконавців для зняття арешту з майна боржника, оскільки у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), а в іншому випадку стягувач в будь-який час має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконане боржником.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Також у п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» визначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Тобто, виходячи з системного аналізу п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» боржник не може пред`являти такий позов та законом для нього встановлений інший порядок вирішення вказаного питання.

Як встановлено судом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта , Фрунзенським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції згідно постанови №В-11 про арешт майна боржника серії АА №714888 від 15.08.2007 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 ` ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 , та оголошено заборону на його відчуження. Тобто боржником є «Демент`єв» , з позовом до суду звернувся «Дементь ОСОБА_6 ». Відповідачем надано інформацію про відсутність виконавчих проваджень саме щодо «Дементьєва». З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається що «Демент` єв» та «Дементьєв» одна й та сама особа, оскільки в них співпадає ідентифікаційний код - ІПН НОМЕР_1 . Проте належних доказів з цього приводу суду не надано.

Проте, на все нерухоме майно позивача ОСОБА_7 накладався арешт та оголошувалася заборона на його відчуження не Фрунзенським, а Московським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача, 76-2/09/102, від 05.02.2009 року, ЗАТ «ПроКредит Банк», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, (а.с.87). Однак позовні вимоги вмотивовані іншими обставинами, а саме : позивач просив припинити чинність арешту накладеного Фрунзенським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції згідно постанови №В-11 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №714888 від 15.08.2007 року.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Крім того суд вбачає, що позивачем пред`явлено позовні вимоги до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, який є неналежним відповідачем у даній категорії справ.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Таким чином, належним відповідачами у даній справі є особи, в інтересах яких накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служби залучається до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На підставі викладеного суд не бере до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що єдиним можливим та належним відповідачем у даній справі є Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог, тому позов в частині припинення чинності арешту накладеного Фрунзенським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про вилучення запису про обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №5495001 від 16.08.2007 року є похідною вимогою, оскільки вилучення запису про обтяження є наслідком зняття арешту з майна, зокрема, за рішенням суду, тому суд також не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 12 - 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про зняття арешту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевіський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення складено 29.01.2020 року. Повний текст рішення складено 03.02.2020 року.

Суддя: Попова В.О.