Ухвала суду № 8739177, 26.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-4763/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харьківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008р. по справі№2-а-4763/08/2070

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" <Список ><Текст >

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харьківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Торгівельно-комерційна ТОВ з іноземними інвестиціями фірма „Харків-Москва", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області від 03.04.2008 р. № 0000032310/0. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване повідомлення-рішення винесене відповідачем всупереч вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року позов Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми „Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Відповідач, Нововодолазька МДПІ в Харківській області, не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від24 грудня 2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.02.2008 року по 14.03.2008 року відповідачем - Нововодолазьською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка позивача - ТК ТОВ з ІІ «Харків - Москва» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт № 26/23-104/14344275 від 19.03.2008 року.

На підставі висновків вказаної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 року № 0000032310/0, згідно з яким підприємству позивача донарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65010,0 грн. та штрафні санкції в сумі 24147,3 грн.

Згідно із змістом акту перевірки (п. 2.15.7) відповідачем було встановлено, що після аналізу руху основних фондів виявлено вибуття основних засобів на суму 2417824,0 грн., в тому числі реалізовані нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 41 та 39, відповідно на суму 12056,0 грн. та 111547,0 грн. В п. 2.15.9 акту відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено факт реалізації основних фондів (нежитлові приміщення) за цінами нижчими за звичайні. У зв'язку з чим встановлені порушення пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством було занижено валовий дохід за 2007 рік на 477599 грн. Так, в ході проведення перевірки встановлено, що позивач в липні 2007 року здійснював реалізацію основних засобів: Дукеру Шмуелу реалізовано нежитлове приміщення підвалу за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 39 на суму 111547,0 грн., крім того ПДВ 22309,4 грн. та реалізоване нежитлове приміщення 1-го поверху за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 41 на суму 12056,44 гри., крім того ПДВ 2411,29 грн.

Всього по податковій накладній від 26.07.2007 року № 13 реалізовані нежитлові приміщення на суму 123603,44 грн., сума ПДВ 24720,69 грн., загальна сума реалізації склала - 148324,13 грн.

З метою оподаткування відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. При визначенні вартості реалізації нежитлових приміщень необхідно користуватися звичайними цінами, що передбачено пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано покупця, на якого поширюються положення підпунктів 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме фізична особа Дукер Шмуел, який є пов'язаною особою для ТК ТОВ з II «Харків - Москва», оскільки є засновником та генеральним директором даного підприємства.

Визначення поняття «звичайні ціни» розуміються та застосовуються за правилами, передбаченими у пункті 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як свідчать матеріали справи, у ході документальної перевірки було направлено запити до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про надання характеристики та загальної площі вищевказаних нежитлових приміщень та отримано відповідь, в якій наведена інформація про загальну площу таких приміщень.

Також під час документальної перевірки направлено запити до Харківської товарної біржі про надання відомостей про ринкові ціни одного квадратного метра площі нежитлових приміщень по вул. Полтавський Шлях, 39 та Полтавський Шлях, 41 та отримана відповідь про вартість об'єктів нерухомості (додаток № 27 до першого примірника акту).

ТК ТОВ з II «Харків - Москва» здійснив реалізацію нежитлових приміщень за вартістю, яка значно відрізняється від ринкової вартості, що визначена в ході проведення аналізу ринку комерційної нерухомості Харківською товарною біржею.

На підставі пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Перевіркою визначено звичайну ціну реалізованих нежитлових приміщень відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме виходячи з ідентичних цін на такі нежитлові приміщення, що визначені Харківською товарною біржею.

Виходячи з вартості нежитлових приміщень за звичайними цінами, дохід від продажу нежитлових приміщень по результатам перевірки визначено в сумі 601202 грн., крім того ПДВ 120241 грн. із розрахунку вартості 1 квадратного метру підвалу - 1010 грн. та 1 поверху - 3030 грн.

Отже, на зазначених підставах відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 року № 0000032310/0, згідно якого позивачу донараховану сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65010 грн. та штрафні санкції в сумі 24147,3 грн.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа, це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Матеріали справи свідчать про те, що Дукер Шмуел є пов'язаною особою щодо позивача, оскільки є одночасно його засновником та генеральним директором.

Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячі; із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону України встановлено, що податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Отже, з аналізу змісту зазначених положень вказаного Закону України вбачається, що за наявності права на застосування звичайної ціни для визначення бази оподаткування, податковий орган визначає таку звичайну ціну товару відповідно до вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону на підставі інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Матеріали справи свідчать, що такої інформації при проведенні перевірки відповідачем та винесенні спірного податкового повідомлення - рішення отримано не було.

Щодо інформаційної довідки про вартість об'єктів нерухомості від 18.03.2008 року № 12-79 Харківської товарної біржі, то згідно її змісту на підставі запиту відповідача спеціалістами ХТБ підготовлена інформаційна довідка про середню ринкову ціну 1 кв.м. площі нежитлових приміщень 1-го поверху по вул. Полтавський Шлях, 41 та 1 кв.м. площі підвалу в нежитловому приміщенні по вул. Полтавський Шлях, 39 станом на липень 2007 року.

Для визначення діапазону цін був проведений аналіз ринку комерційної нерухомості, зокрема за даними періодичного видання «Прем'єр».

Зазначений в довідці діапазон цін не є фіксованим, вартість об'єкту може мати величину, що виходить за його межі. Це пов'язано в першу чергу з особливими умовами конкретного договору купівлі - продажу (порядку оплати, а також індивідуальними характеристиками конкретної нерухомості).

Таким чином, зміст зазначеної довідки свідчить про те, що по-перше вона містить дані тільки щодо вартості квадратного метру нерухомості, при цьому лише середньої ринкової, по-друге - навіть визначення такої вартості було проведено не на підставі інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно з п. 1.20.8 п. 1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Встановлено, що такий запит в ході проведення перевірки відповідачем позивачу не направлявся. Визначення звичайної ціни проведено відповідачем в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення від 03.04.2008 року № 0000032310/0 винесене відповідачем в порушення норм чинного законодавства України, а тому повинно бути визнано нечинним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харьківськійобласті залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008р. по справі№2-а-4763/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.

Судді< підпис >

< підпис >Григоров А.М. Гуцал М.І. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2009 р.