Рішення № 87386341, 27.01.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3880/19

Провадження №2/442/126/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря Чолавін Н.П.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частки у праві власності на житлову квартиру, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезгаданим позовом, на підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що вважає незаконним набуття позивачем у власність 2/3 часток у праві спільної часткової власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування 2/3 часток у прав власності на квартиру №1242 від 30.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л.В.

Вказує на те, що його мати, ОСОБА_2 , є особою похилого віку та не може правильно розуміти значення усіх своїх дій, в тому числі будь-яких юридичних тонкощів щодо права власності на об`єкти житлової нерухомості.

Відтак, укладаючи оскаржуваний договір дарування, відповідач обманув його матір, повідомивши їй, що укладаючи цей договір у неї жодним чином не змінюються права щодо проживання у квартирі та на розпорядження належною їй часткою.

На даний час у власності його матері не залишилося будь-якого іншого нерухомого житлового приміщення. Тому він вважає, що оскаржуваний договір вчинено під впливом обману. За таких обставин змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його особистої участі та без участі його представника, який в цей день задіяний в розгляді іншої цивільної справи(підтверджень цьому не надав жодних). А тому суд і ухвалив продовжувати розгляд справи без сторони позивача, зважаючи на його волю про це та на відсутність будь-яких доказів, підтверджуючих поважність причини неявки представника.

В такому випадку суд виконавши вимоги ч.7 ст.223 ЦПК України розглянув та задоволив клопотання позивача про допит відповідача2 як свідка в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення позову, пославшись на його безпідставність. Пояснив, що здійснює догляд за тіткою (відповідачем по справі ОСОБА_2 ). Позивач вигнав свою маму і свою рідну сестру з маминої хати. 1/3 будинку належала ОСОБА_5 , 1/3 сестрі Марії та 1/3 мамі позивача – Сарахман Теодозії. Пізніше 2/3 будинку належали матері позивача, яка уклала договір дарування і подарувала цю частку йому. Він попереджав позивача, щоб той налагодив свої стосунки з матір`ю, оскільки в іншому випадку вона подарує свою частку квартири йому. Однак, позивач не помирився з матрі`ю.

Допитана як свідок відповідач ОСОБА_2 суду показала, що їй належала 2/3 частки у спірній квартирі. Договір дарування укладений по її добрій волі, який вона підписала у нотаріуса. В свою чергу нотаріус їй роз`яснювала ту обставину, що після укладення договору дарування частка квартири перейде у власність до ОСОБА_1 , на що вона погодилася та при цьому усвідомлювала значення своїх дій. Своєму синові, позивачу по справі ОСОБА_4 , дарувати частку квартири категорично не хотіла. Відповідаючи на запитання суду, про те що ж тоді залишиться сину – жестом показала дулю.

Представник відповідачів ОСОБА_3 підтримала думку своїх довірителів. Просила відмовити в задоволенні позову повністю за його безпідставністю.

Заслухавши думку учасників судового засідання, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 30.10.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування 2/3 часток у праві власності на квартиру під АДРЕСА_1 .

Посилання позивача на те, що відповідач 2 на даний час зареєстрована у його житловій квартирі є очевидним незапереченням цього з боку іншого співвласника – відповідача 1. ОСОБА_1 отримав у дар від ОСОБА_2 2/3 частки квартири.

В судовому засіданні не здобуто доказів, що відповідач ОСОБА_2 ні на час укладення оспорюваного договору дарування ні станом на тепер не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Навпаки, вона будучи допитана як свідок підтвердила наявність своєї чіткої волі на дарування належної їй частки.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України). Крім того принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд критично ставиться до наведених стороною позивача обґрунтувань позовних вимог, оскільки за наявними матеріалами справи судом не встановлено схиляння відповідача ОСОБА_1 до підписання ОСОБА_2 договору дарування, або ж вчинення останньою такого під впливом обману.

Обравши способом захисту своїх прав визнання договору дарування недійсним із підстав передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України, позивач в силу положення ЦПК України щодо змагальності сторін зобов`язаний був довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог, чого дотримано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність наявність правових підстав для визнання недійсними договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

На підставі викладеного, керуючись ст. 268 ЦПК України, суд -,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договору дарування частки у праві власності на житлову квартиру – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

Суддя Медведик Л.О.