Ухвала суду № 87385273, 05.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/247/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Цюрупинське" про стягнення штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів згідно постанови №634-ПУ-1-Е,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ПрАТ Агрофірма "Цюрупинське" 2550,00 штрафних санкцій в дохід державного бюджету України.

Положеннями п.п 1,2 ч.1 ст.171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлені підстави для повернення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (ч.2 ст.46 КАС України).

Положеннями ст.55 КАС України встановлено, що сторона (позивач, відповідач), третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як “представництво” і “самопредставництво”. При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

При цьому, що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя вказаної статті).

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, зокрема, доповнено Конституцію України статтею 131-2, відповідно до частини першої та третьої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1та статті131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Водночас, пунктом 11 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про “самопредставництво” в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Частинами 3, 4 статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону, Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020р. у справі №520/9606/18.

Разом з цим, позовна заява Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підписана представником за довіреністю Гонтар Н.М. При цьому, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є органом державної влади, а довіреність не є належним документом на підтвердження повноважень Гонтар Н.М. діяти від імені Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.04.2019р. у справі №910/22971/17.

Отже, доказів того, Гонтар Н.М. є керівником, або членом виконавчого органу, або іншою особою, уповноваженою діяти від імені Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, або того, що вказана особа є адвокатом, до суду не надано.

Аналогічна позиція щодо самопредставництва та представництва суб`єкта владних повноважень виключно адвокатом або прокурором викладена Верховним Судом в ухвалі від 16.01.2020р. у справі №420/4829/19.

Таким чином, позовна заява підписана не уповноваженою особою.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, непідписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано .

Отже, даний позов підлягає поверненню позивачу, що не позбавляє останнього права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Цюрупинське" про стягнення штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів згідно постанови №634-ПУ-1-Е разом з доданими документами повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя О.В. Ковбій