Рішення № 87383261, 04.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2020 р. Справа № 120/3967/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №112383-5502-0214 від 13.06.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 01.06.1993 ним на підставі рішення 11 сесії 21 скликання Брицької сільської ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.03.1993 отримано у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії BH від 01.06.1993.

В подальшому, позивачем створено та зареєстровано на наданій йому для ведення селянського (фермерського) господарства земельній ділянці - Фермерське господарство "Астрея".

Позивач вказує на те, що орендовані земельні ділянки фактично використовує юридична особа - ФГ "Астрея", а фізична особа, яка отримала їх в користування з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства" здійснює на ній діяльність не особисто, а через утворену юридичну особу - фермерське господарство. При цьому, плату за користування земельною ділянкою сплачувало саме ФГ "Астрея".

Разом із тим, 13.06.2018 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №112383-5502-0214, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік.

Не погоджуючись зі прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 04.12.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні відповідно до ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що позивачу надано Брицькою сільською радою Липовецького району в постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії BH від 01.06.1993. Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Таким чином, законодавством не передбачено віднесення до земель фермерського господарства земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на умовах користування.

Крім того, зазначив, що відповідно до п. 288.2 ст. 288 ПК України, платником земельного податку є саме позивач, який отримав земельну ділянку із цільовим призначення для ведення селянського (фермерського) господарства.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ВН від 01.06.1993 позивачу на підставі рішення 11 сесії 21 скликання Брицької сільської ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.03.1993 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бицької сільської ради, площею 50,00 га в межах згідно з планом.

В подальшому, позивачем створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Астрея" в с. Брицьке Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Статутом господарства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до акту приймання-передачі в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 19.06.2012 позивач передав в користування земельну ділянку площею 50,00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, якою він користується на підставі Державного акту на право постійного користування землею, належне право користування земельною ділянкою селянському (фермерському) господарству "Астрея", в особі голови СФГ Кухарчука В.П.

13.06.2018 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №112383-5502-0214, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями ст. 54 ПК України визначено обов`язок нарахування суми податку фізичній особі контролюючим органом шляхом направлення податкового повідомлення - рішення, яке підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення.

За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ст. 288 ПК передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у пп. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп. 288.5.3).

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналіз вищевказаних вимог дає підстави для висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

В силу вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Як слідує із матеріалів справи, на підставі рішення 11 сесії 21 скликання Брицької сільської ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.03.1993 ОСОБА_1 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії BH від 01.06.1993.

Вказані дії стали передумовою для державної реєстрації 01.06.1993 Фермерського господарства "Астрея" як юридичної особи.

Разом з тим, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач вказує на те, що орендовану земельну ділянку фактично використовує юридична особа - ФГ "Астрея", а фізична особа, яка отримала їх в користування з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства" здійснює на ній діяльність не особисто, а через утворену юридичну особу - фермерське господарство. Крім того, позивач зазначає, щодо наявності в матеріалах справи акта приймання-передачі в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 19.06.2012, яким фізична особа ОСОБА_1 передав у користування земельну ділянку селянському (фермерському) господарству "Астрея", а саме голові СФГ - ОСОБА_1 .

Щодо вказаних обставин, суд зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або право власності на землю.

Таким чином, вказаний акт приймання-передачі в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 19.06.2012 не є документом, який підтверджує право користування в розумінні ст. 125 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, суд вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що земельна ділянка єдиним масивом в повному обсязі передана в користування. Той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем ФГ "Астрея" не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати податок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №808/3798/16 від 28.08.2018 та постанові Верховного Суду у справі №120/4362/18-а від 13.09.2019.

За сукупністю викладених обставин, суд приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 за №112383-5502-0214, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 9621,00 грн. винесено правомірно, а відтак не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454).

Повний текст рішення складено 04.02.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна