Ухвала суду № 87376493, 31.01.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/1896/20

Провадження № 1-кс/947/1016/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Власюка Д.О., прокурора Савельєва Ю.В., підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника Фурман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Борисова В.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000000074 від 30.01.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в місті Одесі, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що в невстановленому місці в невстановлений час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел на придбання, зберігання та перевезення з метою збуду наркотичного засобу, в особливо великому розмірі.

Так, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 в невстановлений час у невстановленому місці придбала у особливо великому розмірі наркотичний засіб та помістила до належного їй автомобілю марки «BMW X-5» д.н. НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія), де зберігала між заднім та переднім пасажирським сидіннями та перевозила з метою збуту вказаний наркотичний засіб, а саме перевезла до ділянки місцевості за адресою: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка, буд. 11-Д.

Під час огляду місця події, проведеного на підставі повідомлення працівника УСБУ в Одеській області оператору «102» про незаконне зберігання в автомобілі марки «BMW X-5» д.н. НОМЕР_1 зброї та наркотичних засобів, в період часу з 23.27 год. 29.01.2020 до 01.25 год. 30.01.2020 слідчим виявлено та вилучено у вказаному автомобілі полімерний пакет, в якому знаходився полімерний пакунок прямокутної форми з речовиною білого кольору.

Під час попереднього дослідження, проведеного інспектором-криміналістом з використанням експрес-тесту «IDT 1000T», встановлено, що речовина, яка знаходиться в полімерному пакунку, являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено – кокаїном.

При зважуванні вказаного полімерного пакунку з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – кокаїном, на вагах «Domotec» його маса склала 691 г, що є особливо великим розміром.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю встановлених в ході досудового розслідування ризиків передбачених ч.1ст.177 КПК України, а саме: підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину; ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що на даний момент органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів, може безпосередньо або через інших осіб знищити їх або змінити на свою користь; ОСОБА_1 побоюючись покарання (у вигляді позбавлення волі) може впливати на показання потерпілих та свідків.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні заперечувала проти клопотання сторони обвинувачення, та зазначила, що стороною обвинувачення не доведено існування будь-яких ризиків, крім того органом досудового розслідування не доведено причетності підозрюваної до вилучених наркотичних засобів, підозрювана за станом здоров`я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, має міцні соціальні зв`язки, а тому до останньої можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

29.01.2020 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

30.01.2020 року на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст.ст.276, 277 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 покарання, яке їй загрожує у випадку визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , особливо тяжкого кримінального правопорушення, та наявність ризику, який виражається у можливості переховуватися від органів досудового розслідування або суду, слідчий суддя приходить до переконання про обгрунтованість клопотання слідчого.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризик та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної в судовому засіданні встановлено не було.

Крім того, стороною захисту не надано жодних доказів, що підозрювана за станом здоров`я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваної, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатний забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, у випадку внесення застави, а тому в даному випадку доцільним є застосування застави у розмірі однієї тисячі чотирьохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваної, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрювану процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Борисова В.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000000074 від 30.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі однієї тисячі чотирьохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 047 900 (три мільйони сорок сім тисяч дев`ятсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваною звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали становить 60 днів та обчислюється з моменту затримання особи 30.01.2020 року та діє до 29.03.2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.