Постанова № 8737574, 26.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-12062/09/0570

час прийняття постанови: 16-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Строительно-монтажний трест «Металлургстрой», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2009 року № 0000322302/1 та № 0000332302/1

за участю представників:

від позивача: Костенко І.А. – за дов. від 01.12.2009р.

від відповідача: Пригоди О.В. – за дов. від 01.02.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Строительно-монтажний трест «Металлургстрой» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2009 року № 0000322302/1 та № 0000332302/1.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними рішеннями з огляду на відсутність порушень в сфері оподаткування з боку позивача, а також на те, що вимога від податкового органу про надання документів, які підтверджують валові витрати, була пред’явлена позивачу наприкінці перевірки і на той час дані документи були вилучені слідчим протоколом обшуку.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, і у позивача було достатньо час на надання всіх первинних документів під час перевірки до їх вилучення слідчим. Крім цього, відповідач посилається на неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми за податковою накладною, яка заповнена з порушенням порядку заповнення податкових накладних.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований з 7 жовтня 1994 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включений до ЄДРПОУ за номером 01237307.

З 3 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 5 грудня 2008 року № 268\23-2\01237307 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки, а також за наслідками апеляційного адміністративного оскарження, відповідачем 13 лютого 2009 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181):

№ 0000332302/1, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 62153 грн., з яких за основним платежем в сумі 41435 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20718 грн.;

№ 0000322302/1, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 40788 грн., з яких за основним платежем в сумі 33952 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6836 грн.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.5 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР(надалі – Закон № 334).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою було встановлено порушення позивачем вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33952 грн., у тому числі у 3 кварталі 2007 року – 152 грн., у 2 кварталі 2008 року – 33800 грн.; а також занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму – 41435 грн., у тому числі у липні 2007 року – 13623 грн., у серпні 2007 року – 122 грн., у жовтні 2007 року – 650 грн., у травні 2008 року – 2840 грн., у червні 2008 року – 24200 грн.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Донецького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2-а-2752/09/0570 судом була прийнята постанова від 9 червня 2009 року, якою був задоволений позов Закритого акціонерного товариства «Строительно-монтажний трест «Металлургстрой» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2008 року № 0000322302/0 та № 0000332302/0, внаслідок чого зазначені рішення були скасовані судом.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2009 року була скасована та позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Строительно-монтажний трест «Металлургстрой» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі задоволені частково, внаслідок чого було скасоване податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2008 року № 0000332302/0 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 20434 грн. 50 коп., з яких за основним платежем в сумі 13623 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6811 грн. 50 коп.; в іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Враховуючи, що спірні податкові повідомлення-рішення є від 13 лютого 2009 року № 0000322302/1 та № 0000332302/1, які прийняті відповідачем за наслідками адміністративного оскарження, в межах даної адміністративної справи, прийняті на підставі того самого акту перевірки і за тими ж порушеннями, що і податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2008 року № 0000322302/0 та № 0000332302/0, які оскаржувалися позивачем в межах адміністративної справи № 2-а-2752/09/0570, суд дійшов висновку щодо можливості застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000322302/0, яким донарахований податок на прибуток, завищення валових витрат на суму 608 грн. в 3 кварталі відбулося через включення позивачем витрат по сплаті тонування скла автомобіля, які не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Такі дії позивача суперечать підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334. Жодного документа, на підтвердження зв'язку вказаних витрат з господарською діяльність підприємства позивач не надав. В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що представник позивача пояснив, що рішення відповідача за даним порушенням ним не заперечується та не оскаржується, внаслідок чого завищення валових витрат на 608 грн. є доведеним та донарахування податку на прибуток в цій частині є правомірним. В 2 кварталі 2008 року позивачем включено до складу валових витрат витрати в сумі 135200 грн. по сплаті ТОВ «Ексмарбуд» за будівельні матеріали. На час перевірки, позивачем не було надано перевіряючим первинних документів на підтвердження вказаних витрат, що є порушенням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334. Суд дійшов висновку щодо безпідставності посилання позивача на вилучення необхідних первинних документів під час обшуку, проведеному податковою міліцією. В протоколі обшуку від 25 листопада 2008 року відсутні будь-які посилання на вилучення відповідних документів. З протоколу вбачається, що обшук проводився у зв'язку із взаємовідносинами позивача з іншими суб'єктами підприємницької діяльності і не стосувалися відносин позивача з ТОВ «Ексмарбуд». Обшук та вилучення документів відбулося 25 листопада 2008 року, тоді як планова перевірка позивача проводилася з 3 листопада по 28 листопада 2008 року, тобто обшук проводився наприкінці перевірки і у позивача була можливість надати податковому органу до перевірки всі необхідні документи. Судом було встановлено, що згідно з довідкою слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Маріуполі від 6 травня 2009 року, документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ексмарбуд» не вилучалися під час обшуку. Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону № 334 у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами. Позивач наданим йому законом правом не скористався.

Під час даного судового розгляду додаткових обставин та додаткових доказів, які б підтверджувалися ці обставини та спростовували висновки податкового органу позивач суду не надав та не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган довів правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2009 року № 0000322302/1, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 40788 грн., з яких за основним платежем в сумі 33952 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6836 грн., з урахуванням норм статті 71 та 72 КАС України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2008 року № 0000332302/0 щодо донарахування податку на додану вартість, Донецький апеляційний адміністративний суд встановив у постанові від 27 листопада 2009 року наступне. Не включення позивачем до складу податкового зобов’язання жовтня 2007 року суми податку на додану вартість у розмірі 650 грн. з отриманих коштів від КП «Міське УКБ» за виконані роботи не оспорюється позивачем і є порушенням пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168, внаслідок чого в цій частині відповідачем правомірно донараховано податкове зобов’язання та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції. Завищення податкового кредиту в сумі 40785 грн., з яких 13623 грн. у липні 2007 року, 122 грн. у серпня 2007 року, 2840 грн. у травні 2008 року, 24200 грн. у червні 2008 року. Порушення, які призвели до зменшення податкового кредиту у липні 2007 року полягали у безпідставному, на думку відповідача, включенні позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною ТОВ «Ексмарбуд», оформленою неналежним чином, а саме відсутнє прізвище особи, яка склала таку накладну. Даний висновок відповідача є необґрунтованим у зв'язку із тим, що податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168. Податкова накладна підписана посадовою особою платника податку – постачальника та скріплена печаткою такого платника, внаслідок чого позивач має право на включення за цією накладною суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. З огляду на наведене, визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу в сумі 13623 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6811 грн. 50 коп. є безпідставним. Стосовно завищення податкового кредиту в сумі 122 грн. в серпні 2007 року за послугою – тонування скла автомобіля, вартість якої не відноситься до складу валових витрат та придбана не для використання її у господарській діяльності, суд зазначає, що дане порушення пов’язане із порушенням, за яким відповідачем був донарахований податок на прибуток, про що зазначалося вище, і суд здійснив висновок щодо правомірності такого донарахування відповідачем, внаслідок чого в цій частині податок на додану вартість донарахований правомірно. Завищення податкового кредиту в травні, червні 2008 року відбулося через включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за ксерокопіями податкових накладних та відсутність оригіналів таких накладних під час перевірки, що є порушенням підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, внаслідок чого податок на додану вартість за цим порушенням донарахований відповідачем правомірно та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції. Посилання позивача на вилучення оригіналів документів при обшуку податковою міліцією не підтверджується документально, про що також зазначалося вище.

Під час даного судового розгляду додаткових обставин та додаткових доказів, які б підтверджувалися ці обставини та спростовували висновки податкового органу позивач суду не надав та не довів, так само як і податковий орган (відповідач у справі) не надав додаткових доказів по справі на не навів додаткових обставин, що вплинули б на висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган частково не довів правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2009 року № 0000332302/1 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 20434 грн. 50 коп., з яких за основним платежем в сумі 13623 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6811 грн. 50 коп. Оскільки за нормами законодавства з оподаткування, зокрема Закону № 2181, рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог частково шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення № 0000332302/1 частково недійсним, а не його скасування, з урахуванням статті 11 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві відповідно до задоволених позовних вимог в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Строительно-монтажний трест «Металлургстрой» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2009 року № 0000322302/1 та № 0000332302/1 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 13 лютого 2009 року № 0000332302/1 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 20434 грн. 50 коп., з яких за основним платежем в сумі 13623 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6811 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Строительно-монтажний трест «Металлургстрой» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 31 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Смагар С.В.