Постанова № 8737565, 25.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-6256/09/0570

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Інгаз», м. Маріуполь

до 1) Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, 2) Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, 3) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 123403 грн.

за участю представників:

від позивача: Бобровського П.К. – за дов. від 15.03.2007р.

від першого відповідача: Гришакової Н.Є. – за дов. від 11.01.2010р.

від другого відповідача: Капустинської О.А. – за дов. від 22.02.2010р.

від третього відповідача: Вертели М.В. – за дов. від 29.12.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Інгаз» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 123403 грн. (з урахуванням зміни позовних вимог та залучення до участі у справі другого та третього відповідачів ухвалами суду).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із надмірною сплатою податку на додану вартість.

Перший та другий відповідачі у письмових запереченнях та під час судового розгляду справи проти позовних вимог заперечували, наполягаючи на відсутності заборгованості з бюджетного відшкодування за спірні податкові періоди жовтень, грудень 2005 року, лютий 2006 року.

Представник другого відповідача під час розгляду справи проти позовних вимог заперечував, посилаючись на неможливість відшкодування податку на додану вартість, з огляду на відсутність належним чином оформленого висновку податкового органу в органі державного казначейства з реєстром суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Інгаз» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 14361569, свідоцтво платника податку на додану вартість № 08464899, на час розгляду справи знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 127737 грн. (код рядка 25, 25.1); за грудень 2005 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 86421 грн. (код рядка 25, 25.1); за лютий 2006 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 59674 грн. (код рядка 25, 25.1).

З 18 грудня 2006 року по 30 січня 2007 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя (на податковому обліку якої на той час знаходився позивач) була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 6 лютого 2007 року № 135/23-2/14361569. Під час даної перевірки, зокрема, податковим органом була проведена перевірка достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягаю бюджетному відшкодуванню за жовтень, грудень 2005 року, лютий 2006 року.

За наслідками даної перевірки та на підставі акту від 6 лютого 2007 року № 135/23-2/14361569 Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2007 року № 0000282342/1, яким податковий орган зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 123403 грн., в тому числі за жовтень 2005 року у розмірі 102499 грн., за грудень 2005 року у розмірі 1214 грн., за лютий 2006 року у розмірі 19690 грн. Крім цього, оскільки на момент перевірки зазначена сума вже була відшкодована позивачу, податковим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61702 грн.

Як встановлено судом, саме за вищенаведені періоди позивачем заявлена у судовому порядку до стягнення зазначена сума заборгованості з бюджетного відшкодування у розмірі 123403 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2007 року № 0000282342/1, яким податковий орган зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 123403 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61702 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року позовні вимоги ДП «Інгаз» були частково задоволені та, зокрема, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2007 року № 0000282342/1 на загальну суму 185105 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року була скасована, позовні вимоги ДП «Інгаз» частково задоволені та, зокрема, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2007 року № 0000282342/1 за грудень 2005 року в сумі 15 грн., за лютий 2006 року в сумі 492 грн., а також в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61702 грн.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок перевірки податковим органом задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вже зазначалося судом, Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2007 року № 0000282342/1, яким податковий орган зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірні періоди у загальному розмірі 123403 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61702 грн. У судовому порядку дане податкове повідомлення-рішення були визнано недійсним тільки в частині суми зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2005 року в сумі 15 грн. та за лютий 2006 року в сумі 492 грн., а також в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61702 грн.

Як вбачається з даного повідомлення-рішення, акту перевірки, та не спростовано позивачем під час розгляду справи, сума у розмірі 123403 грн. вже була фактично відшкодована позивача податковим органом, у зв'язку із чим під час зменшення бюджетного відшкодування і були застосовані штрафні (фінансові) санкції. Доказів повернення до Державного бюджету України коштів за грудень 2005 року в сумі 15 грн. та за лютий 2006 року в сумі 492 грн. позивачем суду не надано, податковий орган не підтверджує наявність даної заборгованості, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено бюджетне відшкодування в судовому порядку залишено без змін.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували наявність бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 123403 грн. за жовтень, грудень 2005 року, лютий 2006 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Інгаз» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 123403 грн., відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 30 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.