Ухвала суду № 87375110, 28.01.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/1355/2020

Справа № 428/747/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Комплєктова Т.О., за участю секретаря Кожем`яки А.В., слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., заступника начальника відділу прокуратури Луганської області Вакуленка В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гаврилюка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області Вакуленком В.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за № 22017130000000061 від 07.04.2017 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Луганська, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області Вакуленком В.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що у березні-квітні 2014 року у м. Луганську групою озброєних осіб створено стійке ієрархічне об`єднання, так звану «Луганську народну республіку» (далі - «ЛНР»).

02.11.2014 в м. Луганськ та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори Голови та депутатів «Народної Ради ЛНР», за результатами яких обрані Голова «ЛНР» – та депутати до складу «Народної Ради ЛНР», які приступили до виконання повноважень 4 та 17 листопада 2014 року відповідно.

Відповідно до указу Голови так званої «ЛНР» №51/1/01/11/14 від 25.11.2014, створена структура виконавчих органів державної влади «ЛНР». До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.

При цьому на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості даної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації.

«ЛНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:

- створення так званих органів державної влади «ЛНР» та організація їх діяльності;

- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ЛНР»;

- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:

- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області;

- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.

Разом з цим, 17.03.2015 Верховна Рада України своєю постановою №254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Також, Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» № 32/2019 від 07.2.2019 затверджено межі та перелік міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.

Крім того, відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресій Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року – фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.

З метою виконання вищезазначених функцій силового блоку терористичної організації «Луганська народна республіка», 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за №15, згідно якому створено незаконне військове формування «Народна міліція ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної терористичної організації від зовнішніх загроз.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.

Зокрема, наприкінці 2014 року – початку 2015 року у складі т.зв. «Народної міліції ЛНР» створений структурний підрозділ – «11 батальйону територіальної оборони «Атаман» 2 Армійського Корпусу Народної міліції ЛНР» (далі за текстом – «11 БТрО 2 АК НМ ЛНР») під керівництвом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якого є окреме кримінальне провадження.

За рішенням керівництва терористичної організації «ЛНР» зазначеному незаконному збройному формуванню доручено здійснення збройного опору силам АТО/ООС, проведення артилерійських обстрілів та залякування цивільного населення на території Луганської області. З метою виконання цих завдань до складу «11 БТрО 2 АК НМ ЛНР» на постійній основі залучені громадяни України та інших держав, радикально налаштовані до діючої державної влади України.

У листопаді 2014 року у громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва терористичної організації «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь на території України в діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» та здійснення збройного опору силам АТО.

Реалізуючи вказаний умисел, в листопаді 2014 року ОСОБА_1 , вступив до лав збройних формувань, що здійснювали збройний опір українським підрозділам, які були задіяні в проведенні антитерористичної операції на території Луганської області, а саме до «11 БТрО «Атаман» 2 АК НМ ЛНР» під командуванням бойовика ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який для прикриття своєї злочинної діяльності використовував позивні «Шекатун», «Атаман».

У вказаному підрозділі ОСОБА_1 отримав військову форму, притаманну бойовикам НЗФ «ЛНР», автоматичну зброю «АК-74» та пройшов навчання з бойової підготовки, з періодичними виїздами на навчальні стрільби з автоматичної зброї на полігоні.

За проходження військової служби у «11 БТрО «Атаман» 2 АК НМ ЛНР» ОСОБА_1 отримував грошову винагороду у розмірі 15 000 російських рублів на місяць.

У подальшому, з листопада 2014 по жовтень 2015 року ОСОБА_1 перебуваючи у складі «11 БТрО «Атаман» 2 АК НМ ЛНР», проходив військову службу. До його безпосередніх обов`язків входило охорона переміщень із військовою технікою та боєприпасами, які належали представникам т.зв. «ЛНР», несення чергування на незаконно створених блок-постах на тимчасово непідконтрольній території України та виконував інші накази ОСОБА_2 у здійсненні збройного супротиву силам та засобам, що задіяні в АТО.

28.01.2020 року слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України..

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та обґрунтованість оголошеної йому підозри підтверджується зібраними доказами.

Підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Вказане кримінальне правопорушення за своєю суттю створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров`ю і/або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій; вчинено з ідеологічних мотивів. Таким чином ОСОБА_1 усвідомлює свої дії в участі діяльності терористичній організації та бажає настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, які проживають на підконтрольній українській владі території. За вчинення вказаного злочину, що за ступенем тяжкості є особливо тяжким, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим в його скоєнні, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.

Крім того, місце постійного проживання та місце реєстрації підозрюваного знаходиться на території Луганської області яка є тимчасово окупованою території України, що не контролюється правоохоронними органами України, у зв`язку з чим існує ризик того, що ОСОБА_1 на час розслідування та судового розгляду вчинить спроби переховуватися від слідства та суду

Враховуючи викладене, періодична явка ОСОБА_1 до слідчого без застосування запобіжного заходу не може з впевненістю гарантувати виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Крім того, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_1 протягом певного часу з ідеологічних переконань приймав участь в діяльності терористичної організації, метою якої є вчинення терористичних актів проти мирного населення, правоохоронних органів та ЗСУ, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаходячись на свободі, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як підозрюваний своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, не має постійного джерела доходу, суспільно корисною діяльністю не займається, вчинив умисний особливо тяжкий злочин, тобто його злочинні дії були спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, з урахуванням практики ЄСПЛ, є всі підстави вважати, що вірогідність вчиненні дій (спроб), спрямовані на продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, або в будь-який момент вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та/або незаконно впливати на свідка, значно підвищується, а тому, без обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, неможливо іншим чином запобігти вказаним існуючим ризикам.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_1 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги викладене, враховуючи характер вчиненого підозрюваним особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, його сімейне становище, вік, стан здоров`я, факт проживання у населеному пункті, що перебуває на підконтрольній т.зв. «ЛНР» території Луганської області, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів,

На підставі викладеного слідчий та прокурор звернулися до суду з даним клопотанням в якому просять застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання та доводи викладені в ньому, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та пояснив, що він брав участь у незаконних збройних формуваннях, проте не має наміру продовжувати злочинну діяльність. На даний час співпрацює зі слідством. Не заперечує проти задоволення клопотання.

Захисник Гаврилюк Р.А. не заперечував проти задоволення клопотання.

Дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:

-протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 21.11.2020, відповідно до якого останньому відомо про участь ОСОБА_1 у діяльності НЗФ «ЛНР», а саме те, що він ніс чергування на блок-постах, які контролювалися т.зв. «ЛНР» та отримував заробітну платню 15000 російських рублів.

-протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 22.11.2019, відповідно до якого останньому в ході здійснення оперативно-розшукових заходів стало відомо про участь ОСОБА_1 у діяльності НЗФ «ЛНР»;

-протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 18.11.2019 відповідно до якого останньому відомо про участь ОСОБА_1 у «Народній міліції ЛНР»;

-протоколом огляду мережі Інтернет від 23.01.2020 відповідно до якого встановлено, що у складі терористичної організації «ЛНР» створено структурний підрозділ «Народну міліцію ЛНР»;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 11.12.2019 якому відомо про участь ОСОБА_1 у «Народній міліції ЛНР»;

-протоколом огляду мережі «Інтернет» від 23.01.2020 відповідно до якого у складі «Народної міліції ЛНР» створено структурний підрозділ «11 БТрО «Атаман» Народної міліції ЛНР», якому керівництвом т.зв. «ЛНР» доручено здійснювати збройний супротив силам АТО-ООС;

-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 27.01.2019.

-іншими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, що є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, або без такої. Крім того, місце постійного проживання та місце реєстрації підозрюваного знаходиться на території Луганської області яка є тимчасово окупованою території України, що не контролюється правоохоронними органами України, у зв`язку з чим існує ризик того, що ОСОБА_1 на час розслідування та судового розгляду вчинить спроби переховуватися від слідства та суду.

Крім того, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки протягом тривалого часу з ідеологічних переконань він брав участь в діяльності терористичної організації, а отже, на думку слідчого судді, знаходячись на свободі, має можливість продовжити кримінальне правопорушення, або вчинити інші подібні злочини.

Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик щодо можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження уразі можливості вільного пересування та доступу до мережі Інтернет.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров`я, а також те, що підозрюваний не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду №7-р/2019 від 25.06.2019 року, положення частини п`ятої статті 176 КПК України про те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), що є підставою для суду застосування ст. 182 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб складає 2102 гривень.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,183,186,193,194,196,197,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області Вакуленком В.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, по 27 березня 2020 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 26297948, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, ОСОБА_7 Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу слідчого;

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: Т. О. Комплєктова