Рішення № 87370666, 14.01.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

14.01.2020

Справа №489/1759/19

Провадження №2/489/1312/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Середою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Акціонерне товариство «Альфа-банк» про поділ боргових зобов`язань

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просила розділити між нею та відповідачем загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 501025409 від 10.05.2018 року у розмірі 14858 грн. 62 коп., по 7429 грн. 31 коп. кожному; розділити між нею та відповідачем суму сплачену позивачем за кредитним договором № 501025409 від 10.05.2018 року у розмірі 12841 грн. 38 коп., тобто по 6420 грн. 69 коп. кожному; стягнути з відповідача витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.09.2011 року, в період шлюбних відносин у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі між нею та АТ «Альфа – банк» укладено кредитний договір № 501025409 від 10.05.2018 року на суму 27700,00 грн. Шлюб між сторонами розірвано 22.02.2019 року. Загальна сума заборгованості станом на 19.02.2019 року складає 14858, 62 грн., тобто нею було сплачено 12841 грн. 38 коп. Відповідач участі у погашення заборгованості не приймав, матеріальної допомоги не надає.

Від третьої особи надійшли пояснення по справі, відповідно до яких АТ «Альфа – банк» заперечує проти задоволення позовних вимог. Посилаючись на те, що договір кредиту № 501025409 від 10.05.2018 року був укладений з ОСОБА_1 на суму 27700,00 грн. для власних потреб. Крім того, позивач просить розділити боргові зобов`язання без вирішення спору про поділ майна, що суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача надійшла позовна заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позову заперечує.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2011 року. Шлюб між сторонами розірвано 22 лютого 2019 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2019 року.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідченням чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

10 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501025409. Відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 27700 грн. з процентною ставкою 17.99 % річних, на власні потреби, строком до 10.11.2019 року (а.с 7).

Згідно довідки Миколаївського відділення № 6 Акціонерного товариства «Альфа – банк» від 19.02.2019 року за вих. № 16522, станом на 11.03.2019 року заборгованість за кредитним договором № 501025409 від 10.05.2018 року складає 14858 грн. 62 коп., з яких: проценти за користування кредитом – 209 грн. 65 коп.; залишок суми кредиту – 13984 грн. 17 коп.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

З аналізу зазначеної норми слідує, що в даному випадку спільним сумісним майном подружжя на час перебування в зареєстрованому шлюбі є грошові кошти які сплачувались подружжям в рахунок виконання боргового зобов`язання. У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані кредитні грошові кошти, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

В позовній заяві позивач просить розділити фактично сплачені кошти за кредитним договором № 501025409 від 10.05.2018 року та залишок заборгованості, без вирішення спору про поділ майна.

А тому суд, вважає, що між сторонами відсутній спір щодо поділу спільного майна подружжя в межах вирішення якого можливо було б врахувати спільні борги і інші спільні зобов`язання подружжя.

Крім того, боргові зобов`язання за кредитним договором не можуть бути розподілені судом, як і гроші отримані за кредитом не можуть бути визнані спільним сумісним майном подружжя, оскільки їх правова природа визначена як боргові зобов`язання саме ОСОБА_1 за кредитним договором, при цьому в договорі метою отримання кредиту заначено, що кредит надається позичальнику для власних потреб.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2 ст. 509 ЦК).

Відповідно до положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

За змістом наведеної ч. 1 ст. 544 ЦК України, право на зворотну вимогу (регрес) виникає у одного з солідарних боржників до інших лише після виконання ним солідарного обов`язку.

Правовий аналіз положень зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені у ній, настають лише в разі повного виконання боржником солідарного обов`язку. Часткове визнання боржником солідарного обов`язку не породжує перехід до нього права на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 28.02.2018 р. (справа №727/4089/15-ц, провадження № 61-4597 св 18).

Відмінність розділу кредитних зобов`язань від поділу майна – вони не розподіляються солідарно, а враховуються. При цьому суд не має юридичних підстав втручатись у роботу кредитора (банку або кредитної спілки), закріплюючи за сторонами кредитного договору зобов`язання в рівних частках. Заявляючи вимоги про визнання коштів отриманих в результаті кредиту, такими що використані в інтересах сім`ї та є спільним борговим зобов`язанням подружжя позивач не надає жодного доказу хто здійснював погашення кредиту, не зазначено період за який здійснювалось погашення.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не здійснила повне погашення заборгованості за кредитним договором № 501025409 від 10.05.2018 року, що прямо передбачають, що зобов`язання позивача щодо повернення кредитних коштів є належним чином та повністю виконаним лише після сплати ним грошових коштів в повному обсязі на рахунок АТ «Альфа-банк», крім того, доказів на підтвердження повернення боргових зобов`язань саме позивачем за власні кошти, суду не надано.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Акціонерне товариство «Альфа-банк» про поділ боргових зобов`язань – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Акціонерне товариство «Альфа – Банк», ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «05» лютого 2019 року.