Рішення № 87362978, 04.02.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 рокуСправа № 912/3823/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 912/3823/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго", вул. 50 років Жовтня, 11, к. 25, смт Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28100

про стягнення 12 201,14 грн

Представники сторін в судовому засіданні участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" (далі - КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго", відповідач) про стягнення 12 201,14 грн, з яких 11 422,35 грн пені, 778,79 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання договору постачання природного газу №1263/16-БО-18 від 15.12.2015 в частині своєчасної оплати газу.

Ухвалою від 18.12.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/3823/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 14.01.2020.

14.01.2020 господарським судом розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні на 04.02.2020.

Ухвали суду згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень отримані відповідачем.

В судові засіданні відповідач не прибув, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

На електронну адресу суду 08.01.2020 від відповідача надійшов лист без електронного цифрового підпису, за змістом якого відповідач просить засідання проводити без його участі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Позивач направив суду клопотання від 31.01.2020, за змістом якого просить проводити засідання без його участі або відкласти розгляд справи на іншу дату.

Підстави для відкладення розгляду справи відсутні, тому суд здійснює розгляд справи за наявними матерілаами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.

15.12.2015 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №1263/16-БО-18 (далі - Договір, а.с. 15-21), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживача (п.1.1., 1.2. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 130,0 тисяч куб.м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку погодженого у договорі.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

У пункті 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2. Договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1. Договору). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (р. 12 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

До Договору сторонами укладено Додаткові угоди №1 від 30.12.2015, № 2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, №4 від 28.03.2016 (а.с. 22-28), за якими викладено умови Договору в іншій редакції та доповнено відповідними пунктами.

Відповідно до пункту 6.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.12.2015), оплата обсягів газу, з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у пункті 5.2 цього Договору або у відповідних додаткових угодах.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно)

місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 до Договору, сторони погодили викласти пункт 6.1 Договору в наступній редакції:

"Оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу."

На виконання умов Договору позивачем у період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 059 149,53 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 464 662,34 грн; від 29.02.2016 на суму 305 358,09 грн; від 31.03.2016 на суму 240 550,27 грн; від 30.04.2016 на суму 48 578,83 грн.

Відповідач порушив зобов`язання за договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по квітень 2016 року природний газ у встановлений договором строк, що і стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача:

- пені в сумі 11 422,35 грн, нарахованої: за зобов`язаннями січня 2016 року за період з 16.02.2016 по 28.02.2016 в сумі 1 010,57 грн; за зобов`язаннями лютого 2016 року за період з 15.03.2016 по 18.04.2016 в сумі 10 411,78 грн;

- 3% річних в сумі 778,79 грн, нарахованих: за зобов`язаннями січня 2016 року за період з 16.02.2016 по 28.02.2016 в сумі 68,90 грн; за зобов`язаннями лютого 2016 року за період з 15.03.2016 по 18.04.2016 в сумі 709,89 грн.

У даній справі предметом спору є стягнення пені та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з січня по лютий 2016 року природний газ, вказана заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 16.04.2016 року (останній платіж).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 1 частина 1 пункти 4, 5, 9, 10, 12 Закону:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 2 - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 3 частина 1 - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Стаття 5 частина 1 - реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Стаття 7 частини 1, 3

1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

3. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки всі попередні статті (1, 3, 4, 5) Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Так, у частині 1 статті 7 Закону мова йде саме про реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Натомість, у частині 3 статті 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності (цим) Законом.

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Така правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16 та інших.

Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями серії АВ №580614, №580615, №580616, відомості про які містяться на офіційному сайті Кіровоградської обласної державної адміністрації в розділі "Інформація про прийняті рішення з ліцензування" за посиланням http://jkg.kr-admin.gov.ua/files/licenziatu_teplo1.pdf.

Згідно п. 1.2 укладеного між сторонами договору, газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних після вступу Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу вимог частини 3 статті 7 Закону є неправомірним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, частиною 3 статті 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають, оскільки позивачем було безпідставно здійснено нарахування неустойки та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який було погашено відповідачем на момент набрання чинності - 30.11.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Приймаючи рішення про неправомірність нарахування пені та 3% річних господарський суд не перебирав на себе функції органу зі списання заборгованості, а визнав нарахування пені та трьох відсотків річних безпідставним в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2020.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.