Ухвала суду № 87362709, 03.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.02.2020Справа № 910/1292/20Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи

відповідач 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2) публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"

3) публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

4) публічне акціонерне товариство "Фідобанк"

5) публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

ВСТАНОВИВ:

30.01.2020 року до господарського суду м. Києва надійшла від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" заява про забезпечення позову (до подання позовної заяви), відповідно до якої просить суд:

- зупинити дію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.01.2020 за № 184 "Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів АТ "ВТБ Банк", АТ "Дельта Банк", ПУАТ "Фідобанк" та АТ "Банк "Фінанси та Кредит";

- зупинити дію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.01.2020 за № 156 "Про затвердження нових умов продажу активів" АТ "ВТБ Банк", АТ "Дельта Банк", ПУАТ "Фідобанк" та АТ "Банк "Фінанси та Кредит";

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕБТЕКС УКРАЇНА", товариству з обмеженою відповідальністю "ФЬОСТ ФАЙНЕНШІАЛ НЕТВОРК ЮКРЕЙН", товариству з обмеженою відповідальністю "КПМГ-УКРАЇНА", товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКСІТО ПАРТНЕРС і КОЕН УКРАЇНА", товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕБТЕКС УКРАЇНА», товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАЙСУОТЕРХАУСКУПЕРС", товариству з обмеженою відповідальністю "РЕЦЕНЗІЙНА ПАЛАТА", товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІОНАЛ", товариству з обмеженою відповідальністю "Е-ТЕНДЕР", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "ЦЕНТРАЛЬНА УНІВЕРСАЛЬНА ТОВАРНА БІРЖА", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "АУКЦІОНІСТ", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "ІННЕКС", товариству з обмеженою відповідальністю "БІДДІНГ ТАЙМ", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "ЗЕМЕЛЬНА УНІВЕРСАЛЬНА ПРОМИСЛОВА БІРЖА", товариству з обмеженою відповідальністю "ОСБП", товариству з обмеженою відповідальністю "ТАБ ЮА", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА БІРЖА", товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПІВЛІ ЮА", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "УКРАЇНСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗОВАНА", товариству з обмеженою відповідальністю "НЬЮТЕНД", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "ПОЛОНЕКС", товариству з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕЛЕКТРОННА БІРЖА", товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "КАТЕРИНОСЛАВСЬКА", товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА", товариству з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "ЕЛЕКТРОННІ ТОРГОВІ СИСТЕМИ", товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОННІ ТОРГИ УКРАЇНИ", товариству з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІ ГРУПП", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "ПУБЛІЧНІ АЦУКЦІОНИ", ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ "ЕКСПЕРТНЕ АГЕНТСТВО", УКРАЇНСЬКІЙ УНІВЕРСАЛЬНІЙ БІРЖІ, ТОВАРНІЙ БІРЖІ "УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА", ТОВАРНІЙ БІРЖІ "КИЇВСЬКИЙ ІНСАЙДЕРСЬКИЙ ФОНД", товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ ЕЛЕКТРОННІ ТОРГОВІ СИСТЕМИ", товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕР-ТАС", товариству з обмеженою відповідальністю "СКОМПАНІ", товариству з обмеженою відповідальністю "АВЕРС ІНВЕСТМЕНТС", товариству з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТЕНЕРГОКОНСАЛТ", а також будь-яким іншим особам (в тому числі організаторам, операторам, електронним майданчикам), залученим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та (або) АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (ідентифікаційний код 09807856), та (або) АТ ВТБ Банк (ідентифікаційний код 14359319), та (або) ПУАТ "Фідобанк" (ідентифікаційний код 14351016), та (або) АТ "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) для проведення відкритих та/або електронних торгів, вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та (або) продаж та (або) відчуження та (або) відступлення прав вимоги за кредитними договорами (згідно з переліком, що міститься у прохальній частині заяви про забезпечення позову), а також прав вимоги, що є забезпеченням за вищенаведеними правами вимоги, в тому числі, але не виключно, заборонити дії щодо публікації оголошення та (або) інформації про торги, дії щодо передачі інформації та (або) документів, пов`язаних з предметом торгів, дії щодо прийняття гарантійних внесків від потенційних учасників, дії щодо забезпечення технічної можливості для участі у торгах, дії щодо оформлення результатів торгів, дії щодо формування протоколу торгів та його підписання;

- накласти арешт на майнові права за кредитними договорами, що придбані товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (згідно з переліком, що міститься в прохальній частині заяви про забезпечення позову).

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що 22.11.2019 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було проведено відкриті електронні торги за лотом № GL18N212456 щодо реалізації активів (майна) банків, зокрема: ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Фідобанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Відповідно до результатів проведених відкритих електронних торгів, що були оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-09-000083-b від 20.12.2019 переможцем стало ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

За твердженням заявника, останній здійснив 17.01.2020 повну оплату за лот відповідно умов Протоколу електронного аукціону. Останнім днем на підписання договорів визначено 22.01.2020.

Відповідно до пояснень заявника, в процесі узгодження проектів договорів з банками, виникла необхідність внесення змін та доповнень до затверджених ФГВ ФО типових форм договорів. При цьому, 21.01.2020 між заявником та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір відступлення прав вимоги.

У зв`язку з значною кількість вимог, щодо яких потрібно укласти договори, 21.01.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Фідобанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулись до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням продовжити строк оформлення лоту та укладення договорів купівлі-продажу.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВ ФО від 22.01.2020 було продовжено строк на підписання договорів по лоту № GL18N212456, що становить до 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів, тобто до 21.02.2020.

Як вказує заявник, йому стало відомо 24.01.2020, що виконавчою дирекцією ФГВ ФО було прийнято рішення № 184 від 22.01.2020 про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Фідобанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Заявник вважає, що виконавчою дирекцією ФГВ ФО 22.01.2020 було прийнято два протилежних рішення, а саме про продовження строку укладення договорів та про скасування результатів відкритих торгів.

На думку заявника, у зв`язку з неправомірним Рішенням виконавчою дирекцією ФГВ ФО № 184 від 22.01.2020 та Рішенням виконавчою дирекцією ФГВ ФО № 156 від 22.01.2020, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" має намір звернутися до суду з позовом про скасування Рішень ФГВ ФО № 184 від 22.01.2020 та № 156 від 22.01.2020, визнання укладеними договорів та зобов`язання виконати зобов`язання в натурі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частино 7 статті 137 ГПК України визначена пряма заборона закону щодо наступних заходів забезпечення, а саме не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом:

1) накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

2) заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.

Частиною 11 статті 137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається із змісту прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить суд заборонити визначеним особам та іншим особам, залученим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та (або) АТ "Банк "Фінанси та Кредит", та (або) АТ ВТБ Банк, та (або) ПАТ "Фідобанк", та (або) АТ "Дельта Банк" заборонити дії щодо публікації оголошення та (або) інформації про торги, дії щодо передачі інформації та (або) документів, пов`язаних з предметом торгів, дії щодо прийняття гарантійних внесків від потенційних учасників, дії щодо забезпечення технічної можливості для участі у торгах, дії щодо оформлення результатів торгів, дії щодо формування протоколу торгів та його підписання; накласти арешт на майнові права за кредитними договорами, що придбані ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Таким чином, враховуючи пряму заборону, визначену ч. 7 ст. 137 ГПК України щодо неможливості накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу (ФГВ ФО або неплатоспроможним банкам), а також неможливості заборони відповідачу (ФГВ ФО або неплатоспроможним банкам), їх посадовим особам вчиняти певні дії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову підпадає під заборону норм Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 184 від 22.01.2020 та № 156 від 24.01.2020, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Пунктом 14 частина 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що до повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку входить визначення порядку та способів реалізації майна банку, що ліквідується.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

У відповідності до ч.ч. 1-8 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Також, суд звертає увагу, що зупинення дії рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та заборони акредитованим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з реалізацією майнових прав фактично є тотожним забороні виконанню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб передбачених законом дій щодо реалізації майна АТ "ВТБ Банк", АТ "Дельта Банк", ПУАТ "Фідобанк" та АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Також, судом взято до уваги висновки Верховного Суду викладені у постанові від 06.08.2019 у справі № 910/16477/18: "суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо можливості заборони вчиняти дії з продажу вимоги за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840, так як приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена заборона накладення обмежень на майно банку, який ліквідується. Заборона проводити відкриті торги щодо продажу зазначеної вимоги за своєю суттю є накладенням обмеженням щодо такого майна, яка позбавляє можливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проводити процедуру ліквідації".

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України

Суддя С.М. Мудрий