Рішення № 87362380, 28.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 Справа № 908/3300/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л., при секретарі судових засідань - Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137

фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення 26 790,83 грн.

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Лойко А.О., довіреність № 484/20-19 від 15.01.2019;

від відповідача: Шульга Ю.О., довіреність № 20 від 01.01.2020.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" (надалі концерн "МТМ") з позовною заявою від 27.11.19 №1288/юр про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі ПАТ "Запоріжжяобленерго") 20 285,61 грн. інфляційних витрат та 6505,22 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 20 ГК України, ст.ст. 9, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 12, 162-164, 171, 326 ГПК України, а також простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.06 № 600277 (на підтвердження чого позивачем надано рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.17 № 908/3269/16), у зв`язку із чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 20 285,61 грн. інфляційних витрат та 6 505,22 грн. 3 % річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.19 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.12.19 прийнято позовну заяву від 27.11.19 №1288/юр до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3300/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

19.12.19 через канцелярію суду до матеріалів справи від ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшли:

- заява від 19.12.19 № 2306-юр про розгляд справи в порядку загального позовного провадження;

- клопотання від 19.12.19 № 2305-юр про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін;

- відзив від 19.12.19 № 2304-юр на позовну заяву.

Ухвалою від 20.12.19 судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 19.12.19 № 2306-юр про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Крім того, судом у зв`язку із задоволенням клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 19.12.19 № 2305-юр про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ухвалою від 20.12.19 призначено судове засідання у справі № 908/3300/19 на 13.01.20 о 11 год. 00 хв.

02.01.20 позивачем до суду подано відповідь від 02.01.20 № 1347/юр на відзив по справі № 908/3300/19.

У судовому засіданні 13.01.20 судом оголошувалась перерва на 28.10.20 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 28.01.20 судом прийнято до розгляду заперечення відповідача від 20.01.20 № 74-юр на відповідь на відзив на позовну заяву.

Представник позивача у засіданні 28.01.20 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді від 02.01.20 № 1347/юр на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.20 проти позову заперечив повність посилаючись на доводи викладені у відзиві від 19.12.19 № 2304-юр на позовну заяву та у запереченні від 20.01.20 № 74-юр на відповідь на відзив. Зокрема, відповідач посилається на зміну сторонами строку виконання обов`язку (з огляду на підписання сторонами графіку погашення заборгованості за теплову енергію) з оплати заборгованості за договором № 600277 у сумі 100 567,83 грн.

У засіданні суду 28.01.20, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.17 у справі № 908/3269/16 (яке набрало законної сили 14.02.17) задоволено частково позовні вимоги концерну "МТМ" в особі філії концерну "МТМ" Дніпровського району про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600277 від 01.09.06. Зокрема, суд вирішив стягнути з ВАТ "Запоріжжяобленерго" (в подальшому перейменовано на ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь концерну "МТМ" суму 811 603,84 грн. основного боргу, розстрочивши виконання рішення господарського суду № 908/3269/16 від 31.01.17 строком на 6 (шість) місяців, починаючи з лютого 2017 р., зі сплатою рівними частинами по 135 267,30 грн. щомісячно, останній місяць - 135 267,34 грн.

У період з 06.03.17 по 23.03.18 "Запоріжжяобленерго" здійснено оплату за теплову енергію по договору № 600277 від 01.09.06 згідно рішення суду у справі № 908/3069/16 у загальній сумі 711 036,01 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за вказаний період (містяться у матеріалах цієї справи).

18.02.19 ПАТ "Запоріжжяобленерго" та концерн "МТМ" за домовленістю уклали угоду у письмовій формі, а саме графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «ЗОЕ» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію загальній сумі 9 061 310,06 грн. Зокрема, вказаним графіком сторони визначили строк оплати основного боргу по договору № 600277 та рішенню у судовій справі № 908/3269/16 у сумі 100 567,83 грн. по грудень 2019 року.

Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасного розрахунку за теплову енергію по договору № 600277 та рішенню у судовій справі № 908/3269/16 у сумі 100 567,83 грн. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 6 505,22 грн. 3% річних за період з 01.08.17 по 26.09.19 та 20 285,61 грн. інфляції за період з серпня 2017 р. по травень 2019 р.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.17 у справі № 908/3269/16 (набрало законної сили 14.02.17), в силу припису ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, зокрема, щодо наявності у ВАТ "Запоріжжяобленерго" (перейменовано на ПАТ "Запоріжжяобленерго") на користь концерну "МТМ" станом на 31.01.17 простроченої основної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600277 від 01.09.06 у сумі 811 603,84 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України закріплено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.19 № 916/190/18.

Як свідчать матеріали цієї справи та не заперечувалось сторонами, відповідачем на виконання рішення від 31.01.17 у справі № 908/3269/16 у період з 06.03.17 по 23.03.18 здійснено погашення основної заборгованості за договором № 600277 від 01.09.06 у загальній сумі 711 036,01 грн.

18.02.19 ПАТ "Запоріжжяобленерго" та концерн "МТМ" за домовленістю уклали угоду у письмовій формі, а саме графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «ЗОЕ» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію загальній сумі 9 061 310,06 грн. Зокрема, вказаним графіком сторони визначили строк оплати основного боргу по договору № 600277 та рішенню у судовій справі № 908/3269/16 у сумі 100 567,83 грн. по грудень 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч.3 ст. 631 ЦК України).

Враховуючи, що графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «ЗОЕ» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію сторони підписали 18.02.19, що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні 28.01.20, суд дійшов висновку, що він є таким, що породжує правові наслідки та застосовується до правовідносин сторін за договором № 600277 від 01.09.06 щодо оплати основної заборгованості у сумі 100 567,83 грн. (яку підтверджено рішенням у справі № 908/3269/16) починаючи з 18.02.19.

При цьому, судом враховано, що вказаним графіком погашення заборгованості не встановлено, що він застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підписавши графік погашення заборгованості з основного боргу за теплову енергію сторони, починаючи з 18.02.19 змінили строк (шляхом відстрочення) оплати наявної заборгованості по договору № 600277 та рішенню у судовій справі № 908/3269/16 у сумі 100 567,83 грн. по грудень 2019 року.

В той же час, судом прийнято до уваги, про те, що сторони вказаним графіком погашення заборгованості не вносили до договору № 600277 змін щодо терміну та порядку оплати теплової енергії, а лише вирішили питання щодо строку та порядку погашення наявної у боржника суми заборгованості за поставлену теплову енергію, яку було присуджено до стягнення рішенням у судовій справі № 908/3269/16 та яка станом на 18.02.19 залишилась не сплаченою відповідачем.

З огляду на викладені обставини, суд вважає правомірним нарахування позивачем на суму основної заборгованості за договором № 600277 від 01.09.06 у розмірі 100 567,83 грн. (наявність якої визнана рішенням у справі № 908/3269/16) 3 % річних за період з 01.08.17 по 17.02.19 та інфляційних втрат за період з серпня 2017 р. по лютий 2019 р. (більше ніж 15 днів).

За розрахунком суду 3 % річних за період з 01.08.17 по 17.02.19 за порушення грошового зобов`язання щодо сплати 100 567,83 грн. становлять 4678,47 грн., а інфляційні втрати за період з серпня 2017 р. по лютий 2019 р. становлять 17 197,38 грн.

Враховуючи, що сторони у графіку погашення заборгованості на основі вільного волевиявлення дійшли згоди про оплату наявної заборгованості у сумі 100 567,83 грн. за поставлену теплову енергію, яку було присуджено до стягнення рішенням у судовій справі № 908/3269/16 починаючи з 18.02.19 (дата підписання зазначеного графіку погашення заборгованості сторонами) по грудень 2019 року, суд вважає неправомірним нарахування 3 % річних з 18.02.19 по 26.09.19, а також інфляційних втрат у період з березня 2019 р. по травень 2019 р. включно на суму заборгованості 100 567,83 грн.

За таких обставин, судом задовольняються вимоги про стягнення 3 % річних за період з 01.08.17 по 17.02.19 у сумі 4678,47 грн., інфляційних втрат за період з серпня 2017 р. по лютий 2019 р. у сумі 17 197,38 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат судом відхиляються.

З підстав викладених вище судом залишаються поза увагою доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3 % річних за період з 01.08.17 по 17.02.19 та інфляційних втрат за період з серпня 2017 р. по лютий 2019 р.

Крім того, судом визнано безпідставними доводи позивача про те, що графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ «ЗОЕ» перед Концерном «МТМ» за теплову енергію загальній сумі 9 061 310,06 грн. не застосовується до спірних правовідносин сторін з огляду на не виконання його умов відповідачем. Так, умовами вказаного графіку сторонами не визначено наслідки його не належного виконання сторонами, зокрема, втрату чинності.

Інших доказів розірвання вказаної угоди (графіка), її припинення чи визнання недійсною суду не надано, та відповідно такі докази у матеріалах справи відсутні.

На підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 1568,58 грн.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, р/р № НОМЕР_1 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МОФ 320478) - 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 47 коп. 3 % річних, 17 197 (сімнадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн. 38 коп. інфляції та 1568 (одну тисячу п`ятсот шістдесят вісім) грн. 58 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України.

Повне рішення буде складено 03.02.2020.

Суддя В.Л. Корсун