Постанова № 8735796, 04.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 р. справа № 2а-3307/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалої С.Ю.

за участю

представника позивача - Підопригора В.В.,

представника відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Маріуполі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ділінгова компанія” про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами на суму 38780,00 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція в м. Маріуполі, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ділінгова компанія” про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами на суму 38780,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що приписами ч. 2 ст. 9, п. 11 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. передбачено право державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Вказує, що приписами ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. податкові органи можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Обвинувальним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької, області від 15.02.2008 року по справі № 1-88/08 (далі - Вирок) відносно ОСОБА_1 про вчинення ним злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. З, 205 ч. 2, 366 ч. 1 Кримінального кодексу України встановлено наступне (аркуші 13-15 Вироку):

«В грудні 2004 року, точна дата в ході слідства не встановлена, ОСОБА_1, діючи узгоджено з іншими членами злочинного угрупування, в порушення ст. ст. 62, 79, 80 Господарського кодексу України, повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою прикриття своєї незаконної діяльності, спрямованої на здійснення фінансово-господарських операцій з метою переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, виведення їх до тіньового та неконтрольованого державою обігу та незаконного отримання прибутку, створив у місті Маріуполі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» (далі -ТОВ «Українська ділінгова компанія») без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, передбачену статутом цього підприємства: 17 грудня 2004 року ОСОБА_1 спільно з іншими членами злочинного угрупування документально оформив своє рішення про створення ТОВ «Українська ділінгова компанія», формальними засновниками якого за вказівкою ОСОБА_1, з відома членів злочинного угрупування, виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не інформовані про злочинні наміри членів злочинного угрупування. прийняв статут підприємства, яке було зареєстровано державним реєстратором виконкому Маріупольської міської ради 23 грудня 2004 року за № 127410200000001198 за юридичною адресою: місто Маріуполь, проспект Ленінградський, будинок 37, квартира 45. Маскуючи свої злочинні наміри, 24 грудня 2004 року ОСОБА_1, діючи спільно з іншими членами злочинного угрупування зареєстрував ТОВ «Українська ділінгова компанія» у Єдиному державному реєстрі підприємств та установ України під № 33244310, 10 січня 2005 року - у ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, як платника податків, в тому числі платника податку на прибуток та податку на додану вартість (далі ПДВ). отримав свідоцтво платника ПДВ № 08688293 від 01 лютого 2005 року та кліше круглої печатки ТОВ «Українська ділінгова компанія». Протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Українська ділінгова компанія» № 2/5 від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1, з відома членів злочинного угрупування, директором був призначений ОСОБА_4, не інформований про злочинні наміри членів злочинного угрупування. За вказівкою ОСОБА_1, з відома членів злочинного угрупування, ОСОБА_4,. не інформованим про злочинні наміри злочинного угрупування, з метою переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, 04 лютого 2005 року було відкрито поточний рахунок ТОВ «Українська ділінгова компанія» в національній валюті № 26009314969980 у філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», внаслідок чого ОСОБА_1, а також інші члени злочинного угрупування отримали можливість розпоряджатися грошовими коштами іншого підприємства через фіктивного директора ОСОБА_4, який мав право підпису банківських документів. Після реєстрації ТОВ «Українська ділінгова компанія» та відкриття рахунку в банку, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не інформовані про злочинні наміри членів злочинного угрупування, передали реєстраційні документи та кліше круглої печатки ОСОБА_1, яким як організатором злочинного угрупування були привласнені права з повного керівництва цім підприємством та фактично використовувались ОСОБА_1 та іншими членами злочинного угрупування із злочинною метою. Протоколом загальних зборів ТОВ «Українська ділінгова компанія» від 01.06.2005 р. ОСОБА_1 директором ТОВ «Українська ділінгова компанія», з відома членів злочинного угрупування, було призначено себе.

Згідно п. 2.1. Статуту ТОВ «Українська ділінгова компанія» товариство створено для здійснення торговельної, виробничої, науково-дослідницької, іншої господарської діяльності з метою отримання відповідного прибутку (доходу).

ОСОБА_1 та інші члені злочинного угрупування, створивши ТОВ «Українська ділінгова компанія» з метою приховання незаконної діяльності з переводу безготівкових грошових коштів в готівкові та легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, умисно, з корисливих мотивів, в період з грудня 2004 року по 21 травня 2007 року систематично здійснювали незаконну діяльність згідно з розподіленими функціями: ОСОБА_1 та інші члени злочинного угрупування здійснювали пошук суб'єктів підприємницької діяльності, що мали потребу в готівкових грошових коштах, і пропонували послуги з переведення у готівку грошових коштів; після досягнення домовленості про умови переведення у готівку грошових коштів і суму винагороди в розмірі від 4,5 до 6 відсотків від суми безготівкових грошових коштів, які необхідно перевести у готівку, повідомляли реквізити рахунку ТОВ «Українська ділінгова компанія», на який підприємства контрагенти перераховували безготівкові грошові кошти за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. ОСОБА_1 та інші члени злочинного угрупування заповнювали грошові чеки ТОВ Українська ділінгова компанія» на отримання готівкових грошових коштів з рахунку ТОВ «Українська ділінгова компанія», вносячи в них завідомо неправдиві відомості про мету витрат, на які знімалася готівка - для повернення фінансової допомоги. ОСОБА_1 виконував свій підпис в грошових чеках як директор ТОВ «Українська ділінгова компанія», який має право підпису банківських документів, і завіряв їх відтисненнями кліше круглої печатки підприємства для надання їм виду законних документів, а потім в касі відділення № 1 в місті Маріуполі філіалу ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит» по цим підробленим чекам з рахунку ТОВ «Українська ділінгова компанія» № 26009314969980 в готівковій формі одержував суму грошових коштів, раніше перерахованих на цей рахунок підприємствами-контрагентами в безготівковій формі. На аркушах 29-32 Вироку зазначено, що: «Здійснюючи незаконну діяльність по переведення у готівку грошових коштів, легалізації (відмиванню) грошових коштів одержаних, злочинним шляхом, захованню і маскуванню незаконного походження таких грошових коштів, ОСОБА_1 у складі організованого злочинного угрупування разом умисно вніс неправдиві відомості в рядку «мета витрат» про мету витрат, на які знімались у касі банку готівкові грошові кошти, в офіційні документи - в наступні грошові чеки ТОВ «Українська ділінгова компанія» на зняття готівкових грошових коштів по поточному рахунку ТОВ «Українська ділінгова компанія» № 26009314969980 у філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і Кредит»:

-Дата чека 02.03.2006, № чека ЛА 9195669, сума- 11 545,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів закупівля товару;

-дата чека 03.03.2006, № чека ЛА 9195670, сума- 15 450,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів - закупівля товару;

-дата чека 06.03.2006, № чека ЛА 9195671, сума- 11 785,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів - закупівля товару.

Тоді як фактично, перелічені по чеку витрати членами злочинного угрупування не здійснювалися. ОСОБА_1 виконував свій підпис в грошових чеках як директор ТОВ «Українська ділінгова компанія», який має право підпису банківських документів, завіряв їх відтисненнями кліше круглої печатки підприємства для надання їм виду законних документів, та видавав їх такі завідомо неправдиві документи - надавав до каси відділення № 1 в місті Маріуполі філіалу ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», де за цими підробленими чеками з рахунку ТОВ «Українська ділінгова компанія» № 26009314969980 в готівковій формі одержував суму грошових коштів, раніше перерахованих на цей рахунок підприємствами-контрагентами в безготівковій формі. ОСОБА_1, утримував суму в розмірі від 4,5 до 6 відсотків від знятих з рахунку грошових коштів як плату за послуги з переведення у готівку грошових коштів, яку потім розподіляв між всіма членами організованого угруповання. ОСОБА_1 особисто, або через інших членів злочинного угрупування передавав підприємствам-контрагентам, перерахувавшим безготівкові грошові кошти за вирахуванням від 4,5 до 6 відсотків.

Зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 статті 202 цього кодексу зазначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Згідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Як вбачається з вироку Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2008 року по справі № 1-88/08 ОСОБА_1 вчинений односторонній правочин, спрямований на отримання грошових коштів у касі філіалу ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», з фіктивною метою повернення фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обвинувальним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2008 року по справі № 1-88/08 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205 ч. 2, 366, ч. 1 Кримінального кодексу України встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальність «Українська ділінгова компанія», яке створено без мети отримання прибутку, але з метою приховування незаконної діяльності по переведення безготівкових коштів в готівкові та легалізації прибутку, який отримано злочинним шляхом. Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального Кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Частиною 2 даної статті визначено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Таким чином, обвинувальним вироком суду, що набрав чинності, встановлений факт створення ТОВ «Українська ділінгова компанія» з метою прикриття незаконної діяльності по легалізації прибутку, отриманого злочинним шляхом. Тобто, зазначений факт має преюдиціальне значення для адміністративного суду, як факт встановлений судом загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» № 249-ІУ від 28.12.2002 р. легалізація (відмивання) доходів - вчинення дій, визначених статтею 2 цього Закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів. Приписами статті 2 цього Закону визначено, що до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Таким чином, дії директора ТОВ «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_1 по

віднесенню на витрати грошових коштів, які були отримані у касі філіалу ДРУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» за чеками : Дата чека 02.03.2006, № чека ЛА 9195669; дата чека 03.03.2006, № чека ЛА 9195670; дата чека 06.03.2006, № чека ЛА 9195671, спрямовані на приховування та маскування незаконного походження коштів, що є діяльністю, яка порушує публічний порядок та моральні засади суспільства, а дії ОСОБА_1 спрямовані на набуття, зміну, та припинення цивільних прав та обов'язків щодо отримання зазначених грошових коштів (правочин) є нікчемними.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини, спрямовані на легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, які вчинені директором ТОВ «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_1 та підтверджено чеками Дата чека 02.03.2006, № чека ЛА 9195669; дата чека 03.03.2006, № чека ЛА 9195670; дата чека 06.03.2006, № чека ЛА 9195671, що встановлено набравшим законної сили обвинувальним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 15.02.2008 року по справі № 1-88/08, є такими, що порушують публічний порядок та моральні засади суспільства, тобто є нікчемними, та все отримане за цими правочинами у сумі 38780,00 гривень відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України підлягає стягненню у доход держави.

З огляду на вищевикладене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з”явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на зазначені обставини суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи адміністративного позову, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як встановлено у судовому засіданні Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська ділінгова компанія” згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 23.12.2004 року, - є юридичною особою, - ідентифікаційний код 33244310 (а.с. 45-47).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська ділінгова компанія” (Далі за текстом - ТОВ „Українська ділінгова компанія”) з 10.01.2005 року знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, як платник податків за № 2166.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач ДПІ у м. Маріуполі є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 366 КК України (а.с.15-33 ).

Зазначеним вироком суду, зокрема, встановлено, що ТОВ «Українська ділінгова компанія» внаслідок злочинних дій, в тому числі, ОСОБА_1 з метою отримання прибутку було внесено неправдиві відомості до грошових чеків:

- Дата чека 02.03.2006, № чека ЛА 9195669, сума- 11 545,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів закупівля товару;

- дата чека 03.03.2006, № чека ЛА 9195670, сума- 15 450,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів - закупівля товару;

- дата чека 06.03.2006, № чека ЛА 9195671, сума- 11 785,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів - закупівля товару, але фактично перелічені по чекам витрати не здійснювались.

Згідно вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд вважає встановлений факт вчинення директором ТОВ «Українська ділінгова компанія» діяння, яке потягло за собою приховування незаконної діяльності по переведенню безготівкових коштів в готівкові та легалізації прибутку, який отримано злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 11 цього Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 215 зазначеного Кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму регулює Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Доходи, в розумінні цього Закону, - це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само. включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Згідно вимог ст. 2 цього Закону до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, оскільки вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 15.02.2008 року серед іншого встановлено також вчинення відповідачем правочину, спрямованого на легалізацію коштів в розмірі 38780,00 грн., отриманих злочинним шляхом та підтверджено чеками :

- Дата чека 02.03.2006, № чека ЛА 9195669, сума- 11 545,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів закупівля товару;

- дата чека 03.03.2006, № чека ЛА 9195670, сума- 15 450,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, мета використання коштів - закупівля товару;

- дата чека 06.03.2006, № чека ЛА 9195671, сума- 11 785,00 грн., П.І.Б. одержувача ОСОБА_1, зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок та моральні засади суспільства, тобто є нікчемними, та все отримане за цими правочинами відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в дохід держави.

З урахуванням викладених обставин суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції в м. Маріуполі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ділінгова компанія” про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами на суму 38780,00 гривень, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю в доход держави грошові

кошти отримані за нікчемними правочинами згідно до грошових чеків № ЛА 9195669 від 02.03.2006, № ЛА 9195670 від 03.03.2006, № ЛА 9195671 від 06.03.2006 в сумі 38780,00 гривень.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 березня 2010 року.

Повний текст постанови складений 09 березня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Христофоров А.Б.