Рішення № 87357658, 10.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 760/11447/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд, -

учасники справи:

представник позивача - Ярошенко Р.В.;

В С Т А Н О В И В :

В провадження Дніпровського районного суду м.Києва за підсудністю з Солом`янського районного суду м.Києва надійшли виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Під час судового розгляду в судовому засідання, у відповідності до вимог ст. 53 ЦПК України було залучено третю особу без заявлення самостійних вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до позовних вимог представник позивача ОСОБА_4 просить суд : Визнати за ОСОБА_1 прово власноті на автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2;

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на коисть ОСОБА_1 автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що Святошинським районним судом м.Києва 4 березня 2016 року проголошено вирок стосовно ОСОБА_3 , якого визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2, ч.4 ст. 190 КК України.

Вироком встановлено, що в період 2012 р. у ОСОБА_3 та невстановленими особами в невстановленому місця виник зщлочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, що полягав у пошуку громадян, у власності яких перебуває рухоме та нерухоме майно, переконання їх у необхідності продажу вказаного майна вище ринкової вартості та введення їх в оману щодо наміру повернути грошові кошти отримані внаслідок продажу вказаного майна.

При цьому з метою створення видимості законності своїх намірів та бажання отримати довіру потерпілих, ОСОБА_3 мав власноручно написати боргові розписки, а після отримання права розпорядження відповідним майном, вчинити дії щодо реалізації останнього, не маючи наміру повернути грошові кошти , отримані від його реалізції.

Таким чином, серед іншого майна, ОСОБА_3 реалізував належній позивачу ОСОБА_1 автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 відповідачу ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ст. ст. 319, 321, 330, 388 ЦК України та на судову практику Верховного Суду та ППВСУ №9 від 9 листопада 2009 року.

Обгрунтовуючи це тим, що спірний автомобіль вибув з власності позивача поза його волею, в зв`язку з чим відповідач набув право власності на спірний автомобіль протиправно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити з обставин викладених в позовній заяві, наполягаючи на тому, що відповідач ОСОБА_2 протиправно набув право власності на спірний автомобіль в зв`язку з чим спірний автомобіль необхідно витребувати у відповідача та передати його позивачу, визнавши за позивачем право влснсоті на спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 , підтверджуючи свою позиції посиланням на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 4 березня 2016 року, яким було визнанно винним третю особу ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2,ч.4 ст. 190 КК України.

Відповідач ОСОБА_2 в зал судового засідання не з`явився, хоча сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи.

У відповідності до вимог статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Заслухавши думку учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, що 4 березня 2016 року вироком Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_3 було визнано винним в скоєні злочинів передбачених ч.2, ч.3 ст. 190 КК України в тому числі і за вчинення злочину стосовно позивача ОСОБА_1 , а саме за те, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами в листопаді 2012 року виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, внаслідок чого увійшовши в довіру позивача та її чоловіка ОСОБА_5 оформив довіреність на право розпоряджатися автомобілем Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2, що належав на праві власності позивачу ОСОБА_1 , з метою подальшої реалізації даного транспортного засобу не маючи в подальшому на меті повертати кошти від реалізації за вказаний вище автомобіль.

В подальшому ОСОБА_3 з метою створення законності своїх намірів 30.11.2012 року власноручно написав розписку на ім`я позивача щодо повернення 11 тис. доларів США протягом 35 робочих днів отриманих від реалізації вказаного транспортного засобу.

Отримавши від ОСОБА_5 ключі і документи на вказаний вище транспортний засіб ОСОБА_3 розпорядився автомобілем Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 без намірів виконати будь - які зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до тексту вказаного вироку спірний автомобіль було придбано відповідачем ОСОБА_2 в грудні 2012 року на авторинку в м.Києві. При купівлі вказаного автомобіля його було перевірено через базу МВС на різні заборони чи застереження та в послідуючому було укладено договір купівлі - продажу вказаного автомобіля та було знято з обліку та поставлено на новий облік та проведена реєстрація вказаного транспортного засобу за відповідачем.

Вказані обставини, відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

В матеріалах справи відсутні будь - які відомості, що підтверджують право власності на спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 саме за відповідачем ОСОБА_2 на час розгляду ланої справи в суді.

Також, відповідно до тексту вироку Святошинського районного суду м.Києва, вказаного вище, спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2, в якості речового доказу в рамках кримінального провадження не було визнано.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, що вказаний транспортний засіб Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ. номер НОМЕР_2 вибув з права власності ОСОБА_1 з її волі та згоди та остання мала на меті відчужити вказаний транспортний засіб та отримати від реалізації автомобіля відповідні кошти для чого уклала відповідну угоду з ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Також статтею 339 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 даного Кодексу визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 набув права власності на спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 на законних підставах та доказів того, що зазначений автомобіль вибув з права власності позивача поза її волею не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, так як вказаний транспортний засіб вона добровільно передала третій особі ОСОБА_3 з метою подальшої його реалізації, надавши при цьому ОСОБА_3 відповідну довіреність, технічний паспорт, ключі, але в послідуючому ОСОБА_3 не передав позивачу ОСОБА_1 грошові кошти, що були отримані від реалізації даного транспортного засобу, вчинивши стосовно позивача злочин.

Крім того в ході судового засідання позивачем чи її представником не надано до суду належних та допустимих доказів того кому на даний час належить спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 15,15, 316- 319, 321, 330, 339, 388 ЦК України, ст.ст. 141, 79 -82 209, 258, 259, 264-268, 354, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Кивїського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2020 р. .

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН не відомий;

Третя особа : ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , тимчасово перебуває Державна установа «Київський слідчий ізолятор», адреса: м.Київ, вул. Дегтярівська, буд.13

Суддя: