Постанова № 8735658, 26.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-391/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Буряк І. В.

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:          Хлопкіної О.М. (дов. від 04.02.2010р. №08-81/79д)

відповідача:          Качинської О.С. (дов. від 01.12.2009р. №30925/10/10-312)

Плотнікової І.О. (дов. від 30.01.2010р. №2474/10/10-312)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Державного підприємства «Макіїввугілля»

до          Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Макіїввугілля» (надалі – позивач, ДП «Макіїввугілля») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Макіївської державної податкової інспекції (надалі — відповідач, Макіївська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ від 19.05.2006р. № 00000071730/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам пп. 4.3.15 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та, крім того, вугілля надавалось позивачем робітникам-пенсіонерам, вдовам померлих пенсіонерів, що одержують пенсії в зв’язку із втратою годувальника на виконання умов колективного договору, як обов’язкова для підприємства соціальна пільга.

У ході розгляду справи позивачем надавались доповнення та уточнення позовних вимог від 05.09.2006р., за змістом яких позивач просить визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. № 0000071730/0 на суму 134736,60грн., що складається з суми донарахованої за основним платежем у розмірі 44912,20 грн. та суми штрафної санкції у розмірі 89824,40 грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 07.11.2006р. позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. № 0000071730/0 у частині донарахування суми 134736,60 грн., у тому числі 44912,20 грн., за основним платежем та 89824,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Справа розглядалась судами України неодноразово.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2010р. у справі № 2а-391/10/0570 вказана справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні від 02.02.2010р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України, оголошувались перерва до 11.02.2010р. та від 11.02.2010р., до 26.02.2010р.

          В судовому засіданні від 26.02.2010р., представник позивач позовні вимоги, з урахуванням доповнень та уточнень, підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

          Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що особи, яким позивач безоплатно надавав вугілля, не мають пільг встановлених пп. 4.3.15. п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а тому позивачем безпідставно не утримувався та не перераховувався податок з доходів фізичних осіб по операціям з безоплатної передачі вугілля на побутові потреби вдовам померлих пенсіонерів, що одержують пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

У судовому засіданні представники відповідача проти вимог позивача, з урахуванням доповнень та уточнень, заперечували, з мотивів, викладених у запереченнях та просили у задоволенні позову відмовити.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Макіївці (правонаступник Макіївська ОДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. № 0000071730/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 150016,44 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 50005,48 грн. та 100010,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Зведеного акту перевірки від 28.04.2006р. № 221/23-4/32442295 «Про результати комплексної документальної виїзної планової перевірки з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) Державного підприємства «Макіїввугілля» за період з 01.04.2004р. по 31.12.2004р. з 01.06.2005р. по 31.12.2005р.

Так, зокрема, згідно висновків даного акту перевірки встановлено порушення (розглядається в оскаржуваній частині) п. 3.1.1 п.3.1, п.3.4 п. 3.5 ст. 3 пп. 4.2.1, пп. 4.2.9, пп 4.2.10, п. 4.2 ст. 4 пп. 4.3.15 п. 4.3 ст. 4 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині не оподаткування вартості побутового вугілля, яке надавалось не безкоштовній основі громадянам, що не є працівниками підприємства та не мають пільги встановленої пп. 4.3.15 п.4.3 ст. 4 вказаного закону.

Пунктом 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Підпунктом 4.3.15. п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV (станом на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що не включаються до загального оподатковуваного місячного або річного доходу вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також:

а) непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні;

б) особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві;

в) члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

При виплаті грошової компенсації вартості такого вугілля її сума оподатковується при її виплаті та за її рахунок у загальному порядку.

Кабінет Міністрів України встановлює правила виконання цього підпункту.

З позову вбачається, що позивачем надавалось безкоштовне вугілля членам сім’ї померлих пенсіонерів, що працювали на підприємстві позивача.

Позивач зазначає, що безкоштовна передача вугілля здійснювалась ним відповідно до умов колективного договору, ст. 43 Гірничого закону України, розділу 12 Галузевої угоди між міністерством палива та енергетики України, НАК «Вугілля України» і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості.

Відповідно до ст. 43 Гірничого закону України від 06.10.1999, № 1127-XIV, підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб:

- працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств;

- пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок;

- інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;

- сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, у розрахунках за комунальні послуги звільняються від сплати за електричну енергію та газ за рахунок коштів підприємства з видобутку (переробки) вугілля, які перераховують кошти на ці потреби до місцевого бюджету.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України, Донецьким окружним адміністративним судом перевірено наявність обставин, зазначених у підпункті 4.3.15 пункту 4.3. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", які виключають можливість включення доходу до складу загального оподаткованого доходу платника податку.

Із наданих позивачем довідок, які підтверджують знаходження осіб, якім позивач надавав на безкоштовній основі вугілля, на обліку в органах Пенсійного фонду України не вбачається їхня неналежність до осіб, які мають право на встановлені у підпункті 4.3.15 пункту 4.3. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" пільги (копії довідок наявні у матеріалах справи).

Так, зокрема з наданих довідок вбачається, що вугілля надавалось особам, що отримують пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, що ним обґрунтовано встановлено при проведенні перевірки факт неналежності осіб, яким позивач надавав на безкоштовній основі вугілля, до осіб перелічених у пп. 4.3.15 п. 4.3. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, зазначений дохід є таким, на який поширюється дія п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тобто такий доход належить до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

На підставі наведеного, Суд вбачає наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2006р. №0000071730/0 у частині донарахування суми 134736 (сто тридцять чотири тисячі сімсот тридцять шість) гривень 60 (шістдесят) копійок, у тому числі 44912 (сорок чотири тисячі дев’ятсот дванадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, за основним платежем та 89824 (вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 40 (сорок) копійок штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м. Макіївка Донецька обл. пл.Радянська,2 п/р 26000301528430 у філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Макіївка, МФО 334516, ЄДРПОУ 32442295) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 26 «лютого» 2010 року, повний текст виготовлено 02 «березня» 2010 року.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Буряк І. В.