Рішення № 87354842, 21.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.01.2020

Справа № 320/10715/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Бєгушевої Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину автомобіля Маzda Touring, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_1 А також, стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати у справі.

В обґрунтування уточненого позову позивачка вказує, що з 18 серпня 2001 року сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період спільного проживання в шлюбі ними було придбано у жовтні 2001 року квартиру АДРЕСА_1 , а в лютому 2018 року автомобіля Маzda Touring, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_1 , вартістю 534 600 грн. 00 коп. Право власності на все вищевказане майно зареєстроване за відповідачем. Однак, з грудня 2018 року їхні сімейні стосунки припинилися, з цього часу вони спільне господарство та бюджет не ведуть. Відповідач відмовляється добровільно поділити майно. Таким чином, позивачка вважає, що їй належить право власності на 1/2 частину нажитого у період шлюбу нерухомого та рухомого майна.

Позивачка та її представник - адвокат Скворцова О.В. в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Леоновець А.О. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідач не визнає позов, оскільки майно, яке просить поділити позивачка, як спільне сумісне майно подружжя, було придбане частково за позичені ними кошти і які не повернуті ними на теперішній час. Коли сторони проживали у цивільному шлюбі, то ними було накопичено лише 1400 доларів США. У жовтні 2001 року коли вони купували спірну квартиру, то 1700 доларів США ними було позичено у його батьків, про що ним було складено розписку про повернення грошей за першою вимогою. На той час у них не було достатньо коштів, оскільки працював лише він один, а позивачка знаходилася у декретній відпустці. В подальшому у 2018 році ними було придбано автомобіль, за який вони не розрахувалися, оскільки брали в борг у знайомих ОСОБА_6 3000 доларів США, ОСОБА_7 3200 доларів США та ОСОБА_8 4000 доларів США з зобов`язанням повернути їх за першою вимогою. Оскільки сума боргових коштів не була ними повернута, яка отримувалась на придбання сумісного майна, позивачка повинна сплатити відповідачу половину цих коштів, тобто 5100 доларів США в рахунок вартості Ѕ частини автомобіля та визнати за позивачкою право власності на ј частку квартири.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши викладені в уточненій позовній заяві доводи, відзив на позов, відповіді на відзив, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини:

18 серпня 2001 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження /а.с.6/. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.5/.

Під час перебування у шлюбі сторонами було придбане наступне майно:

квартира АДРЕСА_1 та автомобіль Маzda Touring, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_1 .

Спірну квартиру сторони придбали у 2001 році, тобто, спірне майно було придбано під час дії Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Відповідно до статті 22 КпШС України в редакції, чинній на час придбання квартири майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Інше спірне майно було придбано подружжям після 01 січня 2004 року, отже правовий режим цього майна регулюється положеннями СК України.

У відповідності зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Отже, суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 та автомобіль Маzda Touring, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_1 є об`єктами спільної сумісної власності сторін та такими, що придбані за спільні кошти подружжя під час перебування у шлюбі.

Стосовно розподілу боргового зобов`язання між сторонами та стягнення у зв`язку з цим з позивача його частини, то суд виходить з наступного.

Як пояснили в судовому засіданні відповідач та його представник спільне майно подружжя придбано частково за кошти, отримані в борг. А тому, вони просять врахувати ці боргові зобов`язання при поділі майна подружжя.

Позивачка та її представник заперечували щодо існування боргу, оскільки на той час ОСОБА_1 була приватним підприємцем, займалася роздрібною торгівлею, а також вони із чоловіком багато працювали на землі, вирощували сільськогосподарську продукцію, яку потім реалізовували. Гроші у них були, а тому, всі борги вони давно роздали.

Однак, відповідач, даючи пояснення в одному із судовому засідань, заперечував факт повернення позичених грошей. Гроші на покупку квартири він отримав в борг у своїх батьків, яким необхідно буде повернути їх за першою вимогою. Дійсно на той період часу він працював, а позивачка знаходилася у декретній відпустці, грошей вони назбирали всього особистих 1400 доларів США, тоді як квартиру купили за 3100 доларів США, а з урахуванням її оформлення, разом вийшло 3400 доларів США.

Так, допитана в якості свідка мати відповідача – ОСОБА_9 суду пояснила, що на покупку квартири для її сина та невістки вона особисто позичила у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 1000 доларів США. А через рік вона сама повернула борг. Позичені гроші за покупку квартири діти їй не повернули.

Те, що мати відповідача позичала гроші на покупку квартири сином підтвердили у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому, вони пояснили, що борг вона їм повернула.

Але, ніяких письмових доказів на підтвердження укладання договору займу саме між сторонами та батьками відповідача суду не надано. Крім того, мати відповідача на запит суду пояснила, що вони, як батьки, допомагали дітям придбати житло.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що між сторонами та батьками відповідача укладався договір займу в 2001 році з метою придбання квартири. А допомога батьків в придбанні квартири дітям не може враховуватись як грошове зобов`язання сторін при поділі спільного сумісного майна подружжя.

А тому, кожен із подружжя у даному випадку має право на Ѕ частину спільної сумісної квартири.

Відповідач наполягає на тому, що під час покупки автомобіля у 2018 році їхній спільний сімейний бюджет не дозволяв їм купити автомобіль за особисті кошти. Він звертався до банку для отримання кредиту, але згодом вони позичили кошти у знайомих ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та його рідного брата ОСОБА_8 .

Факт взяття в борг грошей підтвердив свідок ОСОБА_8 , який пояснив, що у лютому 2018 року він позичив грошові кошти у розмірі 4000 доларів США на покупку автомобіля своєму брату ОСОБА_13 . На даний час гроші йому не повернуті. Гроші, що ним надані в борг, то були його із батьками заощадження та літній заробіток. Тоді він працював експедитором на підприємстві «Нова пошта» і його заробітна плата складала 17000-20000 грн. На підтвердження цього факту ним було надано суду для огляду боргову розписку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що сім`я ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ) приїжджали до нього у 2018 році після Старого Нового року з приводу запозичення для них 3200 доларів США на покупку автомобіля. Гроші він віддавав 28.12.2019 під розписку особисто ОСОБА_13 , при цьому ОСОБА_16 не було. На підтвердження цього факту ним було надано суду для огляду боргову розписку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_13 він дав 21.02.2018 в борг 3000 доларів США строком до 01.07.2019. При цьому, ОСОБА_1 під час розмови про позичання грошей та під час передачі самих грошей не було. До цього часу борг ОСОБА_17 йому не повернув. На підтвердження цього факту ним було надано суду для огляду боргову розписку.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У даному випадку суд приймає письмові розписки ОСОБА_4 , видані ним позикодавцям ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , як підтвердження укладення між сторонами договору позики на вказаних в них умовах. Із розписок вбачається, що гроші брались на придбання автомобіля, автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. А отже, це борги подружжя, які виникли в інтересах сім`ї.

Судом також досліджені та прийняті до уваги довідки про доходи сторін, а саме: позивачка, яка з 14.09.2017 є фізичною особою-підприємцем та здійснювала свою підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі з лотків на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям /а.с.18,19/, отримувала дохід під підприємницької діяльності, який за 2017 рік складає 62400 грн., за 2018 рік - 63855 грн. /а.с.141-145/. Відповідач за основним видом роботи мав доходи: за 2015 рік ним отримано 59806,62 грн., за 2016 рік – 77927,63 грн., за 2017 рік – 61864,45 грн., за 2018 рік – 62363,37 грн., а також грошове забезпечення за 2015 рік на суму 25054,21 грн., за 2016 рік 17246,88 грн., за 2017 рік – 106999,20 грн., за 2018 рік – 123293,82 грн. Також відповідач отримував дохід від оренди земельної ділянки, який з 2014 року за рік складає 2667,78 грн. /а.с.78-89/.

З видаткової накладної від 22.02.2018 вбачається, що вартість спірного автомобіля складала 534 600 грн. /а.с.13/.

Відповідно до статей 61, 65, 70 СК України при поділі майна подружжя враховуються борги подружжя, які виникли в інтересах сім`ї. Такий правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі 6-486цс16. Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

Дослідивши розписки, пояснення свідків, які підтвердили обізнаність позивачки щодо позичення грошей на покупку автомобіля суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 отримав кошти, як позику, з метою придбання майна в інтересах сім`ї.

Зі свого боку позивачка не надала доказів погашення заборгованості за розписками, доказів, які б свідчили про відсутність боргу сім`ї за придбання автомобіля. Ніяких клопотань з цього приводу вона не заявляла.

Отже, оскільки на купівлю спірного автомобіля відповідачем було отримано в борг 10200 доларів США, борг виник в інтересах сім`ї і до цього часу його не сплачено, вказані грошові зобов`язання слід врахувати при поділі спільного сумісного майна подружжя та половину цих коштів стягнути з позивача в рахунок погашення боргу на користь відповідача.

Станом на день розгляду справи в суді курс долара США складає 24,28 грн., отже з позивачки підлягає стягненню 123 828 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 3773 грн. 00 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 72 СК України, ст.ст. 256-257, 261, 368 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_16 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , зареєстровану на ім`я ОСОБА_4 . Іншу Ѕ частину вказаного об`єкта нерухомості залишити у власності ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля Mazda3 IPM2 SK Y ACTIV SDN 1/5 L AT Touring, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 . Іншу Ѕ частину автомобіля залишити у власності ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_4 в рахунок погашення боргового зобов`язання подружжя при укладанні договору купівлі-продажу автомобіля 123 828 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_16 витрати на сплату судового збору у розмірі 3 773 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

СУДДЯ: