Постанова № 8735081, 01.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-20555/09/0570

час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Папазової Г.П.

при секретарі                                                  Скутельник Ю.В.

за участю

представника позивача          Шевченко С.М. за 14.12.2009р.

представників відповідача          Антощук О.С. за дов. від 11.01.2010р.

          Лукащук Т.М. за дов. від 11.01.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик 1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування актів перевірки, рішення, податкових повідомлень-рішень від 17.08.09р. №0001102342/0 та від 02.11.09р. № 0001102342/1,

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2009р. ТОВ «Ліфтовик - 1» отримано податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 р. N0001102342/0, у якому міститься рішення контролюючого органу про визначення суми прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 164388,70 грн., усього 493166,1 грн.

Підставою прийняття зазначеного повідомлення зазначено Акт № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009р., складений за наслідками виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства скаржника за період з 01.04.06р. - 31.03.09р., яким у п. 1 встановлено порушення позивачем п. 5.1,пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На зазначений Акт позивачем було подано заперечення до відповідача.

28.08.2009р. позивачем подано Скаргу (первинну) про перегляд податкового повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.10.2009р. № 61522/10/25-012 відповідач відмовив позивачу у задоволенні скарги.

04.11.2009р. позивачем отримано податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 02.11.2009 р. N0001102342/1, у якому міститься рішення контролюючого органу про визначення суми прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 164388,70 грн., усього 493166,1 грн.

Позивач не згоден із цим, оскільки підставами для визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства відповідачем зазначено невірне формування валових доходів та валових витрат, та завищення валових витрат на суму 1315109,16 грн. Також висновки наведено відповідачем і у Рішенні про результати розгляду первинної скарги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково надав письмові пояснення, у яких зазначив, що Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затерджений Постановою КМУ від 15 жовтня 2003 р. N 1631, на який посилався відповідач, прийнято відповідно до статті 21 Закону України "Про охорону праці" та Указу Президента України від 16 січня 2003 р. N 29 "Питання Державного комітету України з нагляду за охороною праці", тому він є відомчим нормативним актом з питань охорони праці, з огляду на що позивач вважає застосування цих нормативних актів під час проведення перевірки органом, в компетенції якого є контроль за правильністю визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів - незаконним, оскільки зазначені нормативні акти не є документами, пов'язаними з обчисленням податків, інших платежів.

Також зазначив, що Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 1 вересня 2008 року N 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 937/15628 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів», на який посилався відповідач, набрав чинності тільки 18.10.2008р., тому його вимоги розповсюджуються тільки на правовідносини, яки виникли (або відбувалися) після набрання ним чинності.

Оскільки відповідно до п. 11 Постанови кабінету міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами», встановлено, що дія дозволів, виданих Держнаглядохоронпраці або його територіальними органами, поширюється на всю територію України, а відповідачем не заперечується факт того, що субпідрядним підприємством, у якого позивачем замовлені субпідрядні послуги з монтажу ліфтів - ТОВ «ТД «Південно-схід-ліфт» 26.03.2007 року отримано Дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, позивачем у зв’язку із замовленням та отриманням робіт від субпідрядних підприємств жодним чином не порушені вимоги діючих нормативних актів.

Також зауважив, що окрім необґрунтованості донарахування позивачу оскаржуваними повідомленнями податку на прибуток, відповідачем невірно застосовані норми законодавства України при розрахунку суми штрафної санкції, що зазначена у оскаржуваних повідомленнях, а саме: п. 16.4. Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1.4. Закону України від 21.12.2000, №2181-111" Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 6.1.3 Інструкції «Про порядок застосування та стягнення сум штрафних(фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001, № 110, внаслідок чого розрахунок суми штрафної санкції, що зазначена у оскаржуваних Повідомленнях, є невірним.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали посилаючись на наступне. Жовтневою МДПІ м. Маріуполя здійснено виїзну планову документальну перевірку ТОВ „Ліфтовік 1" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009р.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Ліфтовик 1» укладались договори підряду з замовниками на монтаж ліфтів із Управлінням Житлового Господарства, ВАТ «Азовсталь», ТОВ «Азовінтекс», ТОВ «Степ», Управління Житлового Господарства Луганського міської ради. Для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Ліфтовік 1» має Ліцензію на будівельну діяльність серія АБ № 177638, видану Донецькою обласною державною адміністрацією № 269 терміном дії з 22.07.05р. по 22.07.2010р. та Дозвіл на провадження виконання роботи підвищеної небезпеки, виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірнічного нагляду № 2629.07.30-74.30.0 терміном дії з 26.05.2004р. по 05.09.2012р., які необхідні для виконання цих видів робіт. Також було встановлено, що ТОВ «Ліфтовик 1» протягом цього періоду також здійснював операції з купівлі/продажу ліфтів, ліфтового обладнання, отримував послуги субпідрядних організаціїй з монтажу, пусконаладження, диспетчеризації ліфтів, зокрема ним укладені договори субпідряду з ТОВ «БК «Будінвест-К» (м. Миколаїв) та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт» (м. Київ) на виконання субпідрядних робіт по монтажу ліфтів для ТОВ «Ліфтовик 1».

Оскільки Позивач згідно з умовами договорів, укладених ним з замовниками, несе повну відповідальність за монтаж ліфтів та виконує монтаж своїми силами, укладати договори субпідряду він не мав законних підстав, про що свідчить відсутність економічної доцільності укладання договорів субпідряду з ТОВ «БК «Будінвест-К» та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт». Крім того у перевіряємому періоді позивачем до складу валових витрат віднесено витрати з субпідрядних послуг (монтаж, диспетчеризація, пусконаладці ліфтів), отриманих від ТОВ «БК «Будінвест-К» та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт», які не підтверджено відповідними первинними документами, а саме Актами технічної готовності ліфта і Актами прийомки ліфта, що передбачено «Правилами улаштування і безпечної експлуатації ліфтів», НПАОП 0.00-1.02.-08, затверджених Наказом Держгірпромнагляду № 190 від 01.09.2008р., та зареєстрованого Міністерством юстиції 07.10.2008р. за №937/15628.

Також посилався на затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.03р.№1631 «Порядок видачі дозволів», НПАОІІ 0.00-4.05-03, згідно із п.3 якого суб'єкт господарювання для виконання робот підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки повинен отримати відповідний дозвіл Державного комітету України з промислової безпеки, а відповідно до п.12 «Порядку видачі дозволів» суб'єкт господарювання при отриманні дозволу повинен повідомити територіальний орган Держгірпромнагяду за містом виконання робот підвищеної небезпеки. Відповідно до отриманої на запит ГВПМ ДПІ у м.Маріуполі відповіді Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20.07.2009р. № 01/02-04/4651 встановлено, що ТОВ «ТД Південно-Схід-Ліфт» отримав дозвіл від 26.03.07р. № 295.07.32- 45.31.3, ТОВ «БК «Будінвест-К» дозвіл не видавався.

Зазначив, що у ході перевірки позивачем первинних документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України, якими є «Акти технічної готовності ліфта» і «Акти прийомки ліфта», не надано. Надані до перевірки акти виконаних робіт не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не підписані субпідрядними організаціями. Також до перевірки не надані документи, які б свідчили, що ці витрати позивача пов’язані з його господарською діяльністю, та у ході перевірки не підтверджена економічна доцільність укладання договорів субпідряду з ТОВ «ТД Південно-Схід-Ліфт» м.Київ та ТОВ «БК «Будінвест-К» м.Миколаїв.

У зв’язку із цим відповідачем встановлено порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ ''Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 328777,4 грн. у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 120531,9 грн., за І квартал 2008 року в сумі 37122,2грн., за 2квартал 2008 року в сумі 23781грн., за З квартал 2008 року в сумі 71486,1грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 75856,2грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.07р. по 31.03.09р. встановлено їх завищення позивачем всього у сумі 1315109,16 гри., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 482127,7 грн., за І квартал 2008 року в сумі 148487,66грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 95125грн., за З квартал 2008 року в сумі 285944,2грн., за 4квартал 2008 року в сумі 303424,6 грн.

На підставі результатів акту перевірки прийнято Податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя Донецької обл. від 17.08.2009 р. N 0001102342/0.

Також зазначили про неможливість визнання недійсними у судовому порядку акту про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06р. по 31.03.09р. № 1818/23-2/32035961 від 29.07.09р. та акту про результати виїзної позапланової перевірки з питань формування валових витрат за період з 01.04.06р. по 31.03.09р. № 2526/23-2/32035961 від 16.10.09р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.10.09р. № 61522/1 0/25-012, з урахуванням чого просили відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.03.2010р. закрите провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту виїзної планової документальної перевірки від 29 липня 2009 року № 1818/23-2/32035961, акту виїзної позапланової документальної перевірки від 16 жовтня 2009р. № 2526/23-2/32035961 та рішення про результати розгляду первинної скарги № вих. 61522/10/25-012 від 16.10.2009р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ «Ліфтовик 1» зареєстроване 25.06.2002 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 32035961, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 25.06.2002р. та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку від 10.01.2007р № 100010976.

29.07.2009р. працівниками Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Ліфтовик 1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009р. За результатами перевірки був складений акт № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009р., яким у п. 1 встановлено порушення позивачем п. 5.1,пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 328777,4 грн., у тому числі за 4 квартал 2007р. в сумі 120531,9 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 37122,2 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 23781 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 71486,1 грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 75856,2 грн.

На підставі зазначеного акта були прийняті податкові повідомлення – рішення № 0001102342/0 17.08.2009р. та № 0001102342/1 від 02.11.2009р., якими визначена сума податкового зобов,язання за основним платежем у розмірі 328777,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 164388,7 грн., усього 493166,1 грн.

28.08.2009р. позивачем подано Скаргу (первинну) про перегляд Податкового повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.10.2009р. № 61522/10/25-012 відповідач відмовив позивачу у задоволенні скарги.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. З Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, і згідно із ст. 10 Закону уповноважені, у тому числі, здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, здійснюють у межах своїх повноважень контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи. Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах, реалізує надані йому владні управлінські функції.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем - Жовтневою міжрайонною ДПІ м Маріуполя Донецької області не доведена правомірність висновків щодо порушень позивачем норм чинного законодавства України, та винесення на підставі цих висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.08.09р. №0001102342/0 та від 02.11.09р. № 0001102342/1.

Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону. Пунктом 5.1. ст. 5 Закону передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частина 4 п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 5.11. ст. 5 Закону зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, податковий орган як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на прибуток повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме - встановлювати віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, якими не є Акти технічної готовності ліфта і Акти прийомки ліфта, складання яких передбачено «Правилами улаштування і безпечної експлуатації ліфтів», НПАОП 0.00-1.02.-08, затверджених Наказом Держгірпромнагляду № 190 від 01.09.2008р., та зареєстрованого Міністерством юстиції 07.10.2008р. за №937/15628.

Суд також не приймає до уваги посилання представників відповідача на зазначений Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 1 вересня 2008 року N 190 (Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 937/15628) «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів»), оскільки останній набрав чинності тільки 18.10.2008р. тому його вимоги розповсюджуються тільки на правовідносини, яки виникли (або відбувалися) після набрання ним чинності, у той час як відповідно до Акту № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009р. виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства проводилася за період з 01.04.06р. - 31.03.09р.

Пунктом 11 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631 встановлено, що дія дозволів, виданих Держнаглядохоронпраці або його територіальними органами, поширюється на всю територію України, а оскільки відповідачем не заперечується факт того, що субпідрядним підприємством, у якого позивачем замовлені субпідрядні послуги з монтажу лифтів - ТОВ «ТД «Південно-схід-ліфт» 26.03.2007 року отримано Дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, дії позивача по укладенню із ТОВ «ТД «Південно-схід-ліфт» договору на надання субпідрядних послуг з монтажу ліфтів не суперечать вимогам чинного законодавства України.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність повідомлення про здійснення робіт управлінням Держкомнагляду в Донецькій області. Дійсно п.12 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631 передбачено, що про одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності повинен повідомити територіальний орган Держнаглядохоронпраці за місцем виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта, у тому числі відокремленими підрозділами.

Разом з цим, невиконання цієї вимоги ТО «ТД «Південно-схід-ліфт» не може породжувати будь-які правові наслідки для його контрагентів, зокрема ТОВ «Ліфтовик 1».

Відповідно до п. 16.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» - податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Згідно із пунктом 4.1.4. Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій у межах максимального та мінімального розміру згідно з підпунктом 6.1.3 Інструкції № 110 (приклад 2). При цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції N 110, передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Відповідно до оскаржуваних Податкових повідомлень - рішень Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя Донецької обл. від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 та від 02.11.2009 р. N0001102342/1, відповідачем прийнято рішення у частині нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 164388,70 грн., що складає 50% визначеної суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств. Але за результатами перевірки відповідач встановив порушення щодо нарахування податку на прибуток : за 4 квартал 2007 року в сумі 120531,9 грн., за І квартал 2008 року в сумі 37122,2грн., за 2квартал 2008 року в сумі 23781грн., за З квартал 2008 року в сумі 71486,1грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 75856,2грн.

Таким чином, першим податковим періодом, який міг бути врахований для розрахунку штрафної(фінансової санкції) для 4-го кварталу 2008р. є 1 квартал 2009р., і до моменту винесення Податкового повідомлення-рішення у 3-му кварталі 2009р. усього пройшло три звітних періоди, тому штрафна санкція за цей період не повинна перевищувати 30%.

Першим податковим періодом, який міг бути врахований для розрахунку штрафної(фінансової санкції) для 3-го кварталу 2008р. є 4 квартал 2008р., і до моменту винесення Податкового повідомлення-рішення у 3-му кварталі 2009р. усього пройшло чотири звітних періоди, тому штрафна санкція за цей період не повинна перевищувати 40%.

На вимогу суду розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих ним для обчислення суми штрафних (фінансових) санкцій, зазначені у оскаржуваних Податкових повідомленнях - рішеннях Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя Донецької обл. від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 та від 02.11.2009 р. N0001102342/1, відповідачем не надано, і з огляду на приписи статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - відповідач не довів правомірності свого рішення у частині нарахування позивачу штрафної (фінансової) санкції у розмірі 164388,70 грн.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки судом на підставі зазначеного встановлено, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 328777,4 грн. у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 120531,9 грн., за І квартал 2008 року в сумі 37122,2грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 23781грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 71486,1грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 75856,2грн. внаслідок завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.07р. по 31.03.09р. всього у сумі 1315109,16 гри., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 482127,7 грн., за І квартал 2008 року в сумі 148487,66грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 95125грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 285944,2грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 303424,6 грн. - не обґрунтовані вимогами чинного законодавства України, внаслідок чого суд задовольняє позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 та від 02.11.2009 р. N0001102342/1, у яких містяться рішення контролюючого органу про визначення суми податку з прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 164388,70 грн., усього 493166,1 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб,єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик 1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсними актів про результати виїзних позапланових документальних перевірок, про визнання недійсним та скасування Податкових повідомлень-рішень, про визнання недійсним Рішення про результати розгляду первинної скарги - задовольнити.

Визнати недійсними податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя Донецької обл. від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 та Податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя Донецької обл. від 02.11.2009 р. N 0001102342/1 про визначення ТОВ «Ліфтовик-1» суми прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 164388,70 грн., усього 493166,1грн.

Присудити з державного бюджету України на користь платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик-1» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Папазова Г.П.