Постанова № 8735042, 16.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-3259/08/0570

Судддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Лазник І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом: Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманская » м. Родинське

до відповідача: Красноармійської об»єднаної Державної податкової інспекції

про визнання недійсними актів ненормативного характеру –рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412343, 0000432343 від 16.08.2007 р. та визнання незаконними дій щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637

За участю

представників сторін:

від позивача:Теслюк О.А. –за довір.

від відповідача: Удод М.І.–за довір.

          Позивач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманская »м. Родинське звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними актів ненормативного характеру –рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412343 та № 0000432343 від 16.08.2007 р. та визнання незаконними дій щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відпускав бензин на власній автозаправній станції в рамках договорів підряду на послуги автотранспортних перевезень, на підставі яких автотранспортні організації надавали позивачу послуги. Тому вважає, що при виконанні робіт за договором підряду право власності на матеріали, які належать позивачу і видавалися підрядникам для виконання робіт під звіт, не переходить до підрядників. Також позивач зазначає, що бензин, який передавався підрядникам, обліковувався позивачем згідно відомостей та по закінченню кожного місяця підрядники звітували про його використання. Відповідно до вказаних договорів підрядники не мали права розпоряджатися отриманим під звіт паливом, тобто право власності на бензин до них не переходить.

Крім того позивач зазначає, що податкові органи мають право застосовувати штрафні (фінансові) санкції у порядку, встановленому законами України, оскільки Указ Президента не є законом, то податковий орган, застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції, діяв за межами прав, наданих йому законодавством України, тому, вважає, діяв незаконно, отже рішення, прийняте в результаті незаконних дій має бути визнане судом недійсним.

16.02.2010 представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними акти ненормативного характеру –рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412343 в частині нарахування 12498539,10 грн. та № 0000432343 від 16.08.2007 р. в частині нарахування 69228,60 грн. та визнання незаконними дій щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, оскільки при відпуску палива на АЗС позивача не проводились операції з розрахунків у безготівковій формі на повну суму покупок через зареєстрований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів на загальну суму 2499367,82 грн. При цьому також вказує, що позивач здійснював відпуск палива в безготівковій формі з використанням відомостей.

Разом з тим відповідач зазначає, що фахівці Красноармійської ОДПІ діяли в межах наданих законом повноважень та керувалися при цьому виключно нормативно-правовими актами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали суд ВСТАНОВИВ:

На підставі плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 2007 рік, з 18.06.2007 р. по 31.07.2007 р. Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2007 р. За результатами перевірки був складений акт перевірки від 07.08.2007 р. № 185-23-3-31599557.

За висновками Акту перевірки встановлені наступні порушення (ті що відносяться до предмету спору): 1) порушення пункту 1 ст.3 розділу 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не проводились розрахункові операції в безготівковій формі (із застосуванням відомостей на відпуск попередньо сплаченого палива за договорами купівлі - продажу) на повну суму покупок через РРО, що підтверджують виконання розрахункових операцій за період з 06.06.2006 року по 31.03.20007 року на автозаправній станції на загальну суму 2499367,82 грн., 2) порушення п.3,4 ст. 3 розділу 2, ст. 12, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію якого внесено зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, 3) порушення пп. «а», «б»п. 5.1 глави 5 глави, абз. 1 п.5.2. та абз. 2 п.5.4 глави 5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» в частині перевищення ліміту залишку готівки у касі в 2006 році в сумі 36263,22 грн.

          На підставі акта перевірки № 185-23-3-31599557 відповідачем були прийняті рішення № 0000412343 та № 000042343 від 16.08.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.08.2007 р. № 0000412343 відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 12498539,10 грн. за не проведення розрахункових операцій на повну суму покупок через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на суму 2499367,82 грн.

          Також до позивача була застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 1700 грн. за застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію якого внесено зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

          Поряд з тим відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.08.2007 р. № 0000432343, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 72526,44 грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі в сумі 36263,22 грн.

          В процесі адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 12.10.2007 р. № 16692/10/25-01-5 скасовано рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 16.08.2007 р. № 0000432343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в частині застосованої штрафної санкції у сумі 3297,84 грн. –за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, в іншій частині рішення було залишено без змін.

          Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

          Згідно ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.95 р. зі змінами та доповненнями, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та /або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

          Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція –це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки –оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

          Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та /або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України, від 20.12.1997, № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами»(в редакції, що діяла на момент здійснення операцій), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку; розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Підприємства можуть застосовувати інші ніж готівкова (або безготівкова –з застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) форма розрахунків за придбані товари: безготівкова –оплата з розрахункового рахунку, бартером, або придбання товарів з наступним взаємозаліком зустрічних однорідних вимог.

          Як відповідачем, так і позивачем не було надано будь-яких первинних документів, які б свідчили про наявність розрахунків підприємств-перевізників за отримані паливно-мастильні матеріали в готівковій та /або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), акт перевірки ДПІ також не містить відомості щодо таких розрахунків. Відповідно до приписів ч.1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою вищезазначеної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Таким чином, аналіз наведених положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»свідчить про необхідність застосування реєстратора розрахункових операцій саме при здійсненні розрахункових операцій, тобто при прийманні від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

В даному випадку вимоги ст. 3 п. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивачем не порушені, оскільки розрахунків у готівковій формі відповідно до акту перевірки та документів, які долучено до матеріалів справи не встановлено, доказів використання платіжних карток, платіжних чеків, жетонів суду не надано. Більш того, паливо на АЗС позивача взагалі не оплачувалось. Відповідачем не надано доказів укладення договорів купівлі –продажу попередньо сплаченого палива, про що зазначено у Акті перевірки (арк. 94)

У зв’язку з тим, що між позивачем та отримувачами палива не здійснювалися розрахунки як у готівковій, так і у безготівковій формах, тому підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за не проведення вказаних операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів на загальну суму 2499367,82 грн. відсутні.

Судом встановлено, що погашення заборгованості перевізників за відпущені з автозаправної станції паливно-мастильні матеріали здійснювалось в тому числі шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. Такий порядок розрахунків за отримані паливно-мастильні матеріали підтверджується також угодами про погашення зустрічних однорідних вимог, висновками судово –економічної експертизи.

На підставі вищевикладеного висновки акту перевірки № 18-23-2-31599557 від 07.08.2007 р. про порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»в частині не проведення розрахункових операцій на повну суму покупок через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій за період з 06.06.2006 р. по 31.03.2007 р. на загальну суму 2499367,82 грн., документально не обґрунтовані та не підтверджені доказами у певній формі.

У зв’язку з викладеним позов щодо визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412343 від 16.08.2009 р. в частині порушення позивачем ст. 1 розділу І, пунктів 1, 2 ст. 3 розділу ІІ, пункту 12 ст. 9 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.95 р. (зі змінами і доповненнями) про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12496839,10 грн. підлягає задоволенню.

          Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700 грн. за застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію якого внесено зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та /або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

За визначенням статті 2 цього Закону реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

          З Акту перевірки вбачається, що 06.06.2006 р. позивачем зареєстровано спеціалізований контрольно-касовий електронний апарат моделі Mini –500.01 АЗС, заводський номер ПН 54101548, фіскальний номер 0516001266 для використання на АЗС, що знаходиться на території підприємства позивача. Даний апарат призначений для виконання функцій управління видачі та обліку нафтопродуктів та для продажу супутніх товарів (послуг).

          Паспортом на даний апарат передбачено, що він відповідає вимогам № 13, а також Технічним умовам ТУ У 30552649.002-2000.

          З Акту перевірки також вбачається, що на АЗС позивача встановлена паливно-роздавальна колонка АДАСТ АДАПРИМ 1031, тип 8951.31А, призначена для видачі палива на АЗС, де видача –продаж пального здійснюється в кредит (по талонам), що вказано в Інструкції по обслуговуванню та доглядом і каталогу запчастин заправних колонок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), і іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199, додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю за управлінням товарним і грошовим обігом.

          Пунктом 4.1.2.50 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що діяла в редакції, затвердженій наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122, встановлено, що об'єм нафтоп родукту під час заправки транспорту вимірюється при дистанційному і місцевому управлінні колонками. Для дистанційного управління паливороздавальними колонками повинні використовуватись технічні засоби, що входять до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС.

Зазначені засоби повинні відповідати Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових сум і видачу розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. При цьому обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується накопичувальним лічильником колонки за певний час, повинен збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарату за цей же період часу за всіма формами оплати. Розбіжність показань за добу не повинна перевищувати значення відносної похибки паливороздавальної колонки.

Відповідно до п. 2 Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій (додаток 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13), електронний контрольно-касовий апарат повинен відповідати цим Вимогам і Вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199.

Пунктом 15 з Технічних вимог до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій передбачено, що у режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному циклі:

- управління відпусканням пального;

- реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами оплати;

- відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливороздавальної колонки (робочий, аварійний), а також для кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран:

дебетування платіжних карток;

друкування чеків установленої форми, які додатково містять номери паливороздавальної колонки, через які здійснювалося відпускання пального, об'єм (в літрах) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального.

Пунктом 7 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 та п. 21 Технічних вимог до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій передбачено, що відпускання пального повинно блокуватися всіма паливороздавальними колонками - у разі від'єднання механізму друкування чеків, контрольної стрічки та звітів або відсутності електроживлення ЕККА або окремим роздавальним краном паливороздавальної колонки - у разі відсутності зв'язку ЕККА з ПРК, при нероздрукуванні чека за останнім замовленням на відпускання пального через цю паливороздавальну колонку, а також у разі ненадходження до оперативної пам'яті фіскального блока інформації про обсяг відпущеного пального або її надходження із дискретністю, що перевищує 1 літр.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          Частиною 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

          Згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення.

          Паспортом на спеціалізований контрольно-касовий електронний апарат моделі Mini –500.01 АЗС, заводський номер ПН 54101548, фіскальний номер 0516001266, який використовується на АЗС позивача передбачена необхідність дотримання єдиного нерозривного технологічного циклу з паливно-роздавальними колонками при відпуску палива. Виходячи з пояснень сторін та наявних у справі матеріалів судом встановлено, що підприємством не забезпечено підключення до спеціалізованого електронного контрольно-касового апарату моделі Mini –500.01 АЗС, заводський номер –ПН 54101548, паливороздавальних колонок, що дало можливість підприємству не забезпечувати видачу пального в єдиному циклі з роздрукуванням фіскальних касових чеків та блокування роздавальних кранів паливно-роздавальних колонок у разі відсутності зв’язку ЕККА з ПРК. Позивачем не надано суду доказів правомірності своїх дій.

Таким чином, висновок відповідача про покладення на позивача заходів відповідальності, передбачених ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», є правомірним.

Статтею 7 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією. Таким порядком є «Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)», затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614.

Пунктом 4 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.

Відповідно до п. 3.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 «Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операції за товари (послуги)», опломбування корпусу РРО або кожуха кожного з блоків РРО блочної конструкції здійснюється шляхом установлення двох засобів контролю в місцях стику корпусу РРО (кожуха блока) з верхньою кришкою на її протилежних боках таким чином, щоб унеможливити доступ до внутрішніх вузлів РРО без зняття або порушення цілісності засобу контролю. У РРО блочної конструкції засоби контролю встановлюються також на місця підключення з'єднувальних кабелів. Цілісність та справжність засобів контролю визначається за методикою, затвердженою їх виробником.

Пунктом 3.7. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) встановлено, що у разі порушення цілісності засобу контролю, установленого на РРО, суб’єкт підприємницької діяльності зобов'язаний припинити його застосування, повідомити про це орган державної податкової служби, де РРО перебуває на обліку, та центр сервісного обслуговування, який здійснив опломбування.

При цьому, розпломбування РРО здійснюється з вилученням попередньої довідки про опломбування та складанням нової довідки у передбачених пунктом 3.4 Порядку випадках працівниками центру сервісного обслуговування та державною податковою службою.

Отже, з наведеного вбачається, що пломби на розрахункових апаратах застосовуються з метою унеможливлення доступу до внутрішніх вузлів апарата, а відповідно їх наявність чи відсутність є необхідною умовою для вирішення питання щодо покладання відповідальності на суб'єкта підприємницької діяльності у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

Копію кожної довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій суб'єкт підприємницької діяльності повинен подати до органу державної податкової служби, де РРО перебуває на обліку, та центру сервісного обслуговування, який здійснив опломбування (пункт 3.6 Порядку).

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що корпуси окремих блоків електронного контрольно-касового апарату, а також місце з’єднання окремих його блоків кабелями не мають опломбування засобами контролю.

Позивачем була надана лише довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій, видана Приватним підприємством «Комерційна фірма «Гранат», з якою у позивача укладений договір на сервісне обслуговування. Довідок про розпломбування позивачем надано не було.

Згідно п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»штрафні санкції застосовується виключно у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною документацією виробника.

Не забезпечення підключення до спеціалізованого електронного контрольно-касового апарату моделі Mini –500.01 АЗС, заводський номер –ПН 54101548, паливороздавальних колонок, відсутність пломб контрольно-касового електронного апарату спростовує доводи позивача щодо не внесення позивачем зміни в конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операцій, тому у задоволенні позову в цій частині (штрафна(фінансова) санкція 1700 грн. позивачу повинно бути відмовлено.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.08.2007 р. № 0000432343, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області, до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 69228,60 грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі в сумі 34614,30 грн.

          Судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що відповідач діяв за межами прав, наданих йому законом, через те, що податковому органу надано право застосовувати штрафі (фінансові) санкції у порядку, встановленому законами України, а не Указами Президента України.

          Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90 р. N 509-XII (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно із пунктом 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язаної із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

На підставі ст. 33 Закону України «Про Національний банк України»№ 679-XIV від 20.05.1999 р., якою передбачено, що порядок ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій визначається виключно Національним банком України, було розроблено та затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. під № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 р. № 40/10320 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Пунктом 7.50 вищевказаного Положення № 637 виключно органам державної служби України надано право на здійснення контролю за встановленням і дотриманням підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси.

Відповідно до п. 7.3 Положення № 637, органам державної податкової служби України надано право застосовувати за порушення установленого порядку ведення операцій з готівкою штрафні санкції згідно з законодавством України.

За порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі абзацом 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки»передбачена відповідальність у двохкратному розмірі сум понадлімітної готівки за кожний день.

Таким чином, ДПІ є органом, якому Законом України «Про державну податкову службу в Україні»надано таке право.

З акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 68228 грн.60 коп. послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем п.2.10, п.2.11 ст. 2, підпункти «а»ба «б»пункту 5.1, абзацу 1 пункту 5.2 та абзацу 2 пункту 5.4 розділу 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, в частині перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня. Перевіркою встановлено, що готівкові кошти у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. залишались у касі на кінець робочого дня.

Згідно з підпунктами «а»та «б»пункту 5.1 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Абзацом 1 пункту 5.2 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 встановлено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Абзацом 2 пункту 5.4 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 визначено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію, тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Відповідно до п.2.10 цієї постанови підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі. Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Встановлене актом перевірки порушення щодо перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі позивачем не оспорюється.

Наказом ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»від 30.12.2005 р. № 366 по підприємству був встановлений ліміт залишку готівки в касі у сумі 14000,00 грн. зі строком здавання готівкової виручки для її зарахування на рахунки в банку один раз на два дні.

Відповідно до договору оренди приміщення від 15.08.2000 р. № 10-2000, термін дії якого закінчується 07.08.2005 р. та який може бути пролонгований на той же строк та на тих самих умовах та договір від 18.08.2006 р. № 2830, термін дії якого закінчувався 13.08.2007 р., філія «Відділення Промінвестбанку в м. Красноармійськ Донецької області»орендувала у позивача приміщення. На підставі акту перевірки та пояснень представників сторін судом встановлено, що на території позивача знаходиться безбалансове відділення № 5 філії «Відділення ПІБ в м. Красноармійськ Донецької області».

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців ДП «ВК «Краснолиманська»встановлено восьмигодинний робочий день, починаючи з 7-30 год. та закінчуючи о 16-00 год.

Таким чином, судом встановлено, що графік роботи позивача дозволяв йому своєчасно здавати суму, що перевищувала ліміт каси до відділення банку.

На підставі касових книг та додатку № 22 до акту перевірки судом встановлено наступні понадлімітні залишки, які підприємство протягом 2006 року не здавало до банку: січень –4069,58 грн., лютий –5296,22 грн.,березень –2669,79 грн., квітень –5235,98 грн., травень –2623,58 грн., червень –4492,38 грн., липень –не виявлено, серпень –739,97 грн., вересень –не виявлено, жовтень –5053,14 грн., листопад –791,45 грн., грудень –3642,21 грн.

За приписами п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, юридичні особи всіх форм власності несуть відповідальність у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, у тому числі адміністративно-господарський штраф.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 цього Кодексу за приписами якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Рішенням № 0000412343 від 16.08.2007 р., з урахуванням рішення про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 12.10.2007 р. № 16692/10/25-013-5, до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 69228,60 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на кінець робочого дня у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. Тобто, при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем частково були порушені встановлені ст. 250 Господарського кодексу України строки застосування штрафу. За таких обставин, застосування штрафних санкцій за період з 01 січня 2006 р. по 16 серпня 2006 р. на загальну суму 53552,84 грн. суд вважає неправомірним. Штрафні (фінансові) санкції, застосовані до позивача за період з вересня 2006 року у сумі 15675,76 грн. суд вважає обґрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до задоволених вимог, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Господарським кодексом України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України, від 20.12.1997, № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. ст. ст. 2-15, 17--18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-72, 86, 87, ч.3 ст.94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманская »м. Родинське

до Красноармійської об»єднаної Державної податкової інспекції про визнання недійсними актів ненормативного характеру –рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412343 в частині нарахування 12498539,10 грн. та № 0000432343 від 16.08.2007 р. в частині нарахування 69228,60 грн. та визнання незаконними дій щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412343 від 16 серпня 2007 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12496839,10 грн.

Визнати частково незаконними дії щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 у сумі 53552,84 грн.

Визнати недійсним рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000432343 від 16 серпня 2007 р. в частині застосування до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53552,84 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманская »м. Родинське судовий збір у сумі 3 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 лютого 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено 19.02.2010 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з дня складання в повному обсязі постанови шляхом подачі в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                       Кониченко О.М.