Постанова № 8734981, 08.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-22444/09/0570

час прийняття постанови: 12год.15хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Мозгової Н. А.

при секретарі                                                  Пригода О.В.

представника позивача Муренкова П.Г.                     

представника відповідача Рибалка О.М.

третя особа не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» до Добропільскої об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003281540/0 від 20.11.2009 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 507606 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина», звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003281540/0 від 20.11.2009 року та зобов’язання надати Управлінню Державного казначейства у м. Добропілля Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 507606 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Заявою від 08.02.2010 року позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати частково недійсним податкове повідомлення – рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0003281540/0 від 20.11.2009 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 507606 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому, на думку позивача, повинні враховуватись строки позовної давності, які встановлені ст.15 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов’язань, а також повернення надмірно сплачених або відшкодованих податків і зборів та під час формування податкового кредиту. Таким чином, сума ПДВ за податковою накладною, до закінчення строку позовної давності (1095 днів), може зараховуватись до складу податкового кредиту.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до п.п.4.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідачем по справі, Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією, надано заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого не згоден з позовними вимогами на підставі наступного:

відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток, або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця. Відповідач зазначає, що Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Ухвалою суду від 25.01.2010 року судом у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, у зв’язку з тим, що на момент розгляду справи позивач перебуває у цій інспекції на податковому обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Причини неявки до суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляд справи не надавав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» зареєстровано у якості юридичної особи, у Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України знаходиться за номером 30074511, згідно наказу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції №298 від 30.12.2009 року «Про передачу підприємств на податковий облік у Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків» перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків.

Відповідачем по справі, Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією, проведено документальну невиїзну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ фірма «Донкерампромсировина», за результатами якої складено акт від 18.11.2009 року за № 706/15-2/30074511.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником завищено податковий кредит по р.10.1 декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 507616,21 грн., чим завищено залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 507606 грн.

Крім того встановлено, що в порушення п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Мінюсті 09.07.2007 року (у редакції наказу ДПА України №159 від 17.03.2008 року «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»), абз.а) п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» недостовірно визначені такі показники: звітний період, в якому виникла сума, залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, та частина залишку від’ємного значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та непогашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, чим завищено суму податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2009 року у розмірі 528921 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 528921 грн.

Судом встановлено, що позивачем до Добропільської ОДПІ подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка зареєстрована 20.10.2009 року за № 9001518118, згідно якої сума податкового зобов’язання (р.9) складає 205684 грн.

Сума податкового кредиту по операціях, які підлягають оподаткуванню по рядку 10.1 колонка Б вказаної податкової декларації складає 2454898 грн.

Сума податкового кредиту по рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, що надана до Добропільської ОДПІ і зареєстрована 18.09.2009 року № 90001165526 склала 2103649 грн.

Сума податкового кредиту по операціях, які підлягають оподаткуванню, по рядку 10.1. колонка Б декларації про податку на додану вартість за серпень 2009 року по даним підприємства складає 2143579 грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2009 року включено суми податку на додану вартість згідно з наступними податковими накладними: № 9 від 30.09.2008 року (ПДВ – 49331,29 грн.), №489 від 17.08.2006 року (ПДВ – 133813,33 грн.), № 1143 від 24.10.2006 року (ПДВ – 8333,33 грн.), № 2303 від 23.10.2006 року (ПДВ – 3010 грн.), № 726 від 11.10.2006 року (ПДВ – 750 грн.), № 1214 від 19.10.2006 року (ПДВ – 45597,21 грн.), № 1169 від 09.10.2006 року (ПДВ – 48504,05 грн.), № 1163 від 06.10.2006 року (ПДВ – 19201,29 грн.), № 1156 від 03.10.2006 року (ПДВ – 16504,61 грн.), №455 від 16.10.2006 року (ПДВ – 48946,14 грн.), № 1120 від 25.09.2006 року (ПДВ – 12334,72 грн.), № 1083 від 19.09.2006 року (ПДВ – 50401,49 грн.), №1026 від 05.09.2006 року (ПДВ – 9979,37 грн.), № 1021 від 05.09.2006 року (ПДВ – 60818,97 грн.), № 75 від 06.09.2006 року (90,4 грн.), розрахунок № 8/778 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 778 від 06.07.2006 року (зменшено податковий кредит на 10 грн.).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону 7.5. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (робіт, послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, до якої додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Представником позивача доказів наявності відповідних скарг не надано, а стосовно оплати товару зазначено, що товар по вищепереліченим податковим накладним був сплачений своєчасно.

Стосовно застосування строків давності, передбачених Законом України №2181- ІІІ від 20.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

відповідно до ст. 15 вказаного Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Аналіз вказаної норми свідчить про те, що строк давності у кількості 1095 днів може бути застосований виключно при визначенні податкового зобов’язання, а не при формуванні податкового кредиту, порядок формування якого передбачений спеціальною нормою - ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, в спірних відносинах строк давності, передбачений ст.15 Закону України №2181- ІІІ застосовуватись не повинен.

З урахуванням викладеного, посилання позивача на п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України №2181-ІІІ, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, є необґрунтованим, оскільки у даному спорі неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів відсутнє.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003281540/0 від 20.11.2009 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 507606 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» до Добропільскої об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003281540/0 від 20.11.2009 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 507606 грн. відмовити.

У судовому засіданні 08.02.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови у присутності представника позивача та представника відповідача.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Мозговая Н. А.