Постанова № 8734773, 22.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-2781/10/0570

час прийняття постанови: 16год.00хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Мозгової Н. А.

при секретарі                                                  О.В.Пригода

за участю

представника позивача                     Максимчука С.П.

представника відповідача Удода М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531640/0 від 24.12.2008 року в частині визначення штрафної (фінансової) санкції з ПДВ в сумі 2569012 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010р. позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», звернувся до суду з позовною заявою до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 24.12.2008року №0000531640/0, яким позивачу донараховано штраф за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2854844,70 грн. Позивач не визнає суму штрафних санкцій в розмірі 2569012,00грн., мотивуючи свої вимоги наступним:

Податковим органом самостійно змінено призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, що не відповідає п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та в цілому порушує принципи ст.43 Конституції України. У відповідача відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, яке самостійно визначено платником податку. Таким чином, застосування штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобов’язань є безпідставним та не має під собою законодавчої бази, а застосована система нарахування штрафних санкцій в момент погашення податкових зобов’язань протирічить вимогам Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині рівноправності бюджетних інтересів.

Відповідач по справі, Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція, з позовними вимогами не згоден, та вважає, що відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкового розрахунку.

Згідно з п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Вимоги п.п.7.7 ст.7 вказаного Закону містять норми права, які повинні прийматися як безумовна провідна вказівка до дій, що походять від держави і не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності, та зобов’язують від певних дій, обмежуючи таким чином свободу окремого суб’єкта. З огляду на норму права, закріплену у п.п. 7.7 ст.7 Закону України №2181-ІІІ юридичний обов’язок у вигляді необхідності здійснення погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення та у строки, передбачені вказаним Законом, покладено державою на платника податків, та крім цього уповноваженою стороною на платника податків покладено необхідність нести юридичну відповідальність, передбачену п.п. 17.1.7 п.17 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Державне підприємство «Селидіввугілля» 06.06.2005р. зареєстровано у якості юридичної особи та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за номером 33426253, знаходиться на податковому обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції.

Платіжними дорученнями № 31 від 05.01.2007 року на суму 50000,00 грн., №226 від 22.01.2007 року на суму 21550,72 грн., № 274 від 26.01.2007 року на суму 217000,00 грн., № 493 від 12.02.2007 року на суму 10000,00 грн., № 495 від 12.02.2007 року на суму 10000,00 грн., № 513 від 13.02.2007 року на суму 590000,00 грн., № 1564 від 17.04.2007 року на суму 70000,00 грн., № 1729 від 20.04.2007 року на суму 44082,53 грн., № 127 від 06.09.2007 року на суму 20000,00 грн., № 235 від 12.09.2007 року на суму 90279,07грн., № 354 від 14.09.2007 року на суму 50000,00 грн., № 397 від 18.09.2007 року на суму 50000,00 грн., № 566 від 28.09.2007 року на суму 180000,00грн., № 696 від 05.10.2007 року на суму 30000,00 грн., № 819 від 12.10.2007 року на суму 50000,00 грн., № 882 від 19.10.2007 року на суму 99824,77 грн., № 1172 від 15.11.2007 року на суму 475040,00 грн., № 3012 від 30.01.2008 року на суму 355000,00грн., № 3124 від 07.02.2008 року на суму 7587,44грн., № 3182 від 08.02.2008 року на суму 79400,00 грн., № 3319 від 11.02.2008 року на суму 121000,00 грн., № 163 від 22.02.2008 року на суму 100000,00 грн., № 264 від 28.02.2008 року на суму 100000,00 грн., № 373 від 29.02.2008 року на суму 50000,00 грн., № 879 від 19.03.2008 року на суму 100000,00грн., № 1086 від 28.03.2008 року на суму 810000,00 грн., № 1733 від 10.04.2008 року на суму 100000,00грн., № 1935 від 17.04.2008 року на суму 187000,00 грн., № 2061 від 08.05.2008 року на суму 156000,00грн., № 3357 від 30.05.2008 року на суму 900000,00 грн. позивачем сплачено суму поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість та розрахунки з бюджетом згідно Постанови КМУ №270 від 07.03.2002р. з вказанням конкретних періодів та строків сплати.

Позивачем 30.03.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за квітень 2004р. (вхідний № 2283), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 12000,00грн.

Позивачем 30.03.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2004р. (вхідний № 2284), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 14939,00грн.

Позивачем 03.04.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за листопад 2005р. (вхідний № 2505), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 30520,00грн.

Позивачем 03.04.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2005р. (вхідний № 2508), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 178450,00грн.

Позивачем 03.04.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2006р. (вхідний № 2509), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 2927,00грн.

Позивачем 03.04.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за листопад 2006р. (вхідний № 2520), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 26914,00грн.

Позивачем 03.04.2007 року до податкової інспекції поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2006р. (вхідний № 2521), відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 112511,00грн.

Відповідачем здійснена документальна невиїзна перевірка Державного підприємства «Селидіввугілля» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2005р., жовтень 2005р., листопад 2005р., червень 2006р., лютий 2007р., вересень 2007р., жовтень 2007р., за результатами якої складений акт від 17.12.2008 року № 753/15/33426253.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 5709688,83грн.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 24.12.2008року №0000531640/0, яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 2854844,70 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, якими застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із зазначеною нормою, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, якщо така затримка складає від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, якщо така затримка складає більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування відповідно до ухвал Донецького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання постанов суду, поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість, розрахунків з бюджетом згідно Постанови КМУ №270 від 07.03.2002р. з вказанням конкретних періодів та строків сплати.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобов’язання або погашення податкового боргу. Зменшення податкового боргу шляхом подання уточнюючого розрахунку, яким платником податків зменшується сума податкового зобов’язання, Законом України №2181-ІІІ не передбачено.

Позивач, подавши до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, скористався правом, наданим йому п.5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, відповідно до якого, якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. При цьому, підстави вважати подання уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму податкового зобов’язання, погашенням податкового зобов’язання відсутні.

За цих же обставин, подання позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно до яких суму зобов’язань платником зменшено, не можна вважати погашенням податкового зобов’язання.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв’язку з цим прийняте на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 2569012,00грн відповідачем не доведена.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531640/0 від 24.12.2008 року в частині визначення штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 2569012 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000531640/0 від 24.12.2008 року в частині визначення штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 2569012 грн.

Стягнути на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400. Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 22.02.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови у присутності представника позивача та представника відповідача.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Мозговая Н. А.